Постанова Донецький апеляційний суд № 265/5786/21

33/804/101/22 265/5786/21 Єдиний унікальний номер 265/5786/21 Номер провадження 33/804/101/22 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий 1 інстанції: Мельник І. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Преснякова А.А. за участю секретаря судового засідання Целовальник К.А. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Домонтовича В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та ВСТАНОВИЛА: Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини Відповідно до постанови суду, 07 липня 2021 року о 00.55 годині водій ОСОБА_1 , знаходячись в с. Виноградне Лівобережного району міста Маріуполя по вулиці Центральній, будинок 291, на блокпосту 2СОО1, керував транспортним засобом автомобілем Ford Escort, державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився в КНП МЦПЛЗ м. Маріуполь, висновок №

337. Від проведення огляду на місці зупинки ТЗ з використанням технічного приладу «Drager Alcotest» відмовився. Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він у порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 січня 2022 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та закрити провадження стосовно нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що 07 липня 2021 року їхав від своїх знайомих в напрямку свого місця проживання, при цьому за кермом автомобіля був ОСОБА_2 , близько 00.30 годині вони зупинились біля блок посту 2СОО1, де довго не дозволявся проїзд, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вирішив з`ясувати причину затримки, однак під час спілкування з одним із військових виникло непорозуміння, після чого для фіксування протиправних дій ОСОБА_1 військовий викликав наряд поліції. Зазначає, що викликаний військовим наряд поліції довго не прибував на місце події, в той же час ОСОБА_2 заявив, що йому потрібно їхати на роботу у першу зміну, після чого викликав таксі та поїхав з місця події, через деякий час прибув наряд поліції, інспектор поліції запропонував пройти медичний огляд на стан сп`яніння, про що ОСОБА_1 не заперечував, та не заперечував факт перебування у стані алкогольного сп`яніння. Вказує, що прибувши на місце події наряд поліції разом з інспектором Пархоменко О.М., в порушення вимоги Закону України «Про національну поліцію», під час складання протоколу не дав службове посвідчення. Також вказує, що відеозапис процесуальних дій, який використано судом як доказ, не можна вважати належим доказом, з урахуванням того, що в постанові суду, як і в протоколі про адміністративне правопорушення, не вказано за допомогою якого приладу було зроблено вказаний відеозапис. Зазначає, що невідомо з яких підстав, судом першої інстанції не було викликано та допитано у якості свідка особу, яка саме зупинила транспортний засіб, для з`ясування обставин, при яких був зупинений автомобіль, причину зупинки та визначення особи, яка саме керувала транспортним засобом. Позиції учасників судового провадження ОСОБА_1 та його захисник адвокат Домонтович В.І. підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову скасувати та закрити провадження, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведених у скарзі підстав. ОСОБА_1 наполягав, що він не знаходився за кермом автомобіля, оскільки звернувся до свого знайомого ОСОБА_2 , останній був за кермом. Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника Домонтовича В.І., які просили задовольнити апеляційні вимоги у повному обсязі, скасувати судове рішення і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення, перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви суду Відповідно до вимог статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 оскаржує факт керування ним транспортним засобом 07 липня 2021 року приблизно о 00.55 годині у м. Маріуполі, оскільки він перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому за кермом був інший водій. Статтею 130 ч.1 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Склад правопорушення включає в себе наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом. Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, для кваліфікації діяння за ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14.01.2022 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП, а саму справу суддею розглянуто відповідно до вимог ст. 280 КУпАП. В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 07.07.2021 року у м. Маріуполі керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 030049 від 21.07.2021 року (а/с 2); - висновком № 337 від 07.07.2021 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за результатам якого водій ОСОБА_1 перебуває у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю, неускладнена (а/с 9); - показами свідка ОСОБА_3 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що є працівником поліції, мав при собі спеціальний жетон та посвідчення. 07.07.2021 року він прибув на виклик на блок пост, де зупинили водія, який перебував у нетверезому стані. Військовослужбовці на блок посту, які зупинили автомобіль, вказували на ОСОБА_1 , саме як на водія автомобіля. При спілкуванні з водієм встановили його особу, це був ОСОБА_1 , в нього виявили ознаки алкогольного сп`яніння. Водій дав свою згоду на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Висновок лікаря нарколога був позитивний, тому був складений адміністративний протокол та зібрані відповідні матеріали; - показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що 07.07.2021 року він приймав участь у якості понятого при складанні протоколу відносно особи, яка керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, в подальшому ідентифікованою як ОСОБА_1 . Зазначив, що під час складання протоколу ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем; - показами допитаного у судовому засіданні в режимі відео конференції із Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області свідка ОСОБА_5 , який показав, що працює начальником сектору реагування патрульної поліції у м. Калуш. В липні 2021 року він був у відрядженні та проходив службу у м. Маріуполь та у близьких до цього міста населених пунктах. 07 липня 2021 року на виїзді з с. Виноградне на території блок посту було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Він особисто підійшов до водія автомобіля, в подальшому ідентифікованою як ОСОБА_1 , від нього був запах алкоголю, тому вони запропонували водію пройти огляд та викликали наряд поліції, оскільки вони не уповноважені складати адміністративні протоколи. Водій ОСОБА_1 сидів за кермом, на передньому пасажирському сидінні сидів пасажир, який також мав ознаки алкогольного сп`яніння. При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 останній не заперечував того, що він є водієм цього автомобіля; - відеозаписом з боді-камер поліцейського (а/с 15). Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню дорожньо-транспортної пригоди складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведені докази, в тому числі і відеозапис, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими. Вказаний відеозапис отриманий у законний спосіб, відповідно до Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, засобів фото, і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року та був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення. Положеннями пункту 8 та пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Необхідно наголосити, що відповідно до статті 31 Закону України № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Таким чином, апеляційні доводи, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано за допомогою якого приладу було зроблено відеозапис з місця події, не є суттєвими і не мають наслідком визнання всіх долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів недопустимими. Долучені відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. При цьому ОСОБА_1 не зазначено, яким чином відсутність даних про технічні засоби відеофіксації має істотне значення для розгляду справи, впливає на вирішення питання щодо допустимості вказаного доказу, наявність або відсутність інформації про те, яким технічним засобом було створено відеозапис, жодним чином не впливає на правову оцінку вищевказаного доказу щодо його допустимості та належності, оскільки достовірність обставин, які ним зафіксовано не викликає сумнівів. Крім того, стаття 256 КУпАП не передбачає зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення технічного засобу, за допомогою якого здійснено відеозапис. З відеозапису з камери, що розташована на форменому одязі поліцейського ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_5 підійшов до автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , представився, надав документи, ОСОБА_1 їх оглянув та на запитання поліцейського відповів, що він водій та їде до м.Маріуполя, надав поліцейському документи. При цьому з відеозаписів з камер, що розташовані на форменому одязі поліцейських не вбачається, що ОСОБА_1 заперечує факт керування ним транспортним засобом, жодного разу він не вказав, що за кермом був ОСОБА_2 . Таким чином, показання свідка ОСОБА_2 суперечать іншим доказам по справі, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неправдивість показань свідка ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що наряд поліції, який прибув на місце події, а саме інспектор Пархоменко О.М., в порушення вимог Закону України «Про національну поліцію», під час складання протоколу не дав службове посвідчення, тому протокол про адміністративне правопорушення складено неуповноваженою особою, спростовуються дослідженою в судовому засіданні інформацією з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції стосовно ОСОБА_3 з якої вбачається, що ОСОБА_3 дійсно проходить службу з 09.03.2016 року по теперішній час в Управлінні патрульної поліції в Донецькій області та перебуває на посаді інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону ( згідно із довідкою має службове посвідчення ДОП № 011692 від 18.08.2020) (а/с 73-75). Також в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 при складанні протоколу був у форменому одязі, виконував службові обов`язки у наряді патрульної поліції, мав при собі документи, які посвідчують його особу. Окрім того, є неспроможними доводи, що судом першої інстанції не було викликано та допитано у якості свідка особу, яка зупинила транспортний засіб, для з`ясування обставин, при яких був зупинений автомобіль, причину зупинки та визначення особи, яка саме керувала транспортним засобом, оскільки перед блокпостом зупиняються всі автомобілі, проїзд без зупинки заборонений, після зупинки до автомобіля підходять поліцейські та військовослужбовці, що чергують на блокпосту. Так, в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5 , який спільно с поліцейськими та військовослужбовцями на блокпосту зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , що вбачається з його рапорту від 07.07.2021 року (а/с 11), підтверджено цим свідком при допиті у суді та вбачається з відеозапису. Відповідно до п.2.9.а Правил дорожнього руху України водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої 09.11.2015 року Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України за № 1452/735. Оскільки, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, настає, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в діях ОСОБА_1 є склад цього адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі не наведено належних та достатніх підстав для спростування висновків суду. Суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення України, визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, у межах передбаченого ст. 38 КУпАП строку. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього. На підставі викладеного, керуючись ст. 285, 294 КпАП України, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 січня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя