Постанова 4813 № 522/13571/18

Номер провадження: 22-ц/813/3907/22 Номер справи місцевого суду: 522/13571/18 Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В. за участю секретаря судового засідання: Тищенко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , Комунального закладу «Старокозацька районна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Білгород-Дністровська районна рада, Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Фішер Юлія Євгенівна звернулась до ОСОБА_1 , Комунального закладу «Старокозацька районна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Білгород-Дністровська районна рада, Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У позовній заяві представник позивача зазначає, що вагітна ОСОБА_2 звернулась до Старокозацької районної лікарні. За її станом спостерігав лікар ОСОБА_1 , який жодних порушень у спливанні вагітності до моменту пологів не знайшов. 21 жовтня 2010 року позивач народила дитину синьо-фіолетового кольору, яка при народженні не закричала, за результатом томографії було виявлено перелом скореневої кістки, дитина місяць перебувала у комі, також позивачка скаржиться на сам процес проведення пологів: лікар та акушерка складали руки та видавлювали з неї дитину, слухаючи трубкою. На теперішній час дитина не розмовляє, постійно лежить та з дати народження визнана інвалідом. 22.06.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом був постановлений вирок, згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч.2 ст 140 КК України, йому визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись лікарською діяльністю строком 2 роки. 26.04.2016 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області розглянувши дану справу, залишила вирок суду першої інстанції без змін. 28.09.2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ підтвердила винуватість ОСОБА_1 та правильність кваліфікування його дій. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2021 року позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , Комунального закладу «Старокозацька районна лікарня» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, понесену у зв`язку з придбанням ліків та витратами на оздоровлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 20 897,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , Комунального закладу «Старокозацька районна лікарня» судовий збір у розмірі 458,97 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Тобто рішення суду в апеляційному порядку переглядається лише в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 , які фактично оскаржені останнім. В іншій частині рішення суду не оскаржено і тому в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов частково, стягуючи з ОСОБА_1 , Комунального закладу «Старокозацька районна лікарня» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, понесену у зв`язку з придбанням ліків та витратами на оздоровлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 20 897,97 грн., та стягуючи з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн., відмовляючи у решті вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що: -внаслідок некваліфікованих дій медичних робітників, зокрема ОСОБА_1 поставлено під загрозу життя та здоров`я дитини, порушено подальший уклад життя їх родини, адже відповідно до висновків судових медичних експертиз пологова черепно-мозкова травма у дитини виникла в результаті неправильно вибраної тактики введення другого періоду пологів; -малолітній ОСОБА_3 не досяг повноліття, ушкодження здоров`я відбулось в момент народження, а тому при вирахуванні матеріальної шкоди потрібно виходити із фактично понесених витрат на його лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо; -понесені позивачем та документально підтверджені витрати на придбання ліків та оздоровлення дитини у загальному розмірі становлять 20 897,97 грн.; - ОСОБА_4 безсумнівно пережила моральні страждання, психічне хвилювання як під час складних пологів, так і після народження дитини з травмою голови у виді крововиливу в м`які тканини голови у правій тім`яній області /кефалогематома/, з переломом правої тім`яної кістки, розходження стріловидного та лямбдавидного швів і розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, з врахуванням фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, становить 150 000 грн.; -вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2016 року заявлений ОСОБА_4 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 , Старокозацької районної лікарні, Білгород-Дністровської райдержадміністрації, Управління охорони здоров`я Одеської облдержадміністрації, Міністерства охорони здоров`я України матеріальної та моральної шкоди - залишений без розгляду з правом звернення в порядку цивільного судочинства; -скасування вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2016 року та закриття в подальшому судом кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КК України із звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строку для притягнення до кримінальної відповідальності - за нереабілітуючою обставиною, не виключає вину ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 140 КК України та право на звернення до ОСОБА_1 , Старокозацької районної лікарні, Білгород-Дністровської райдержадміністрації з позовом про стягнення матерільної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства України. Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, узгоджується з дослідженими судом доказами та заснований на законодавстві. Судом встановлено, що: -22.02.2016 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області був винесений вирок по справі № 1505/11011/2012, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КК України і на підставі санкції даної статті призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися лікарською діяльністю строком на 2 (два) роки. Звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 140 ч.2 КК України - закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 , Старокозацької районної лікарні, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, Управління охорони здоров`я Одеської облдержадміністрації, Міністерства охорони здоров`я матеріальної шкоди у сумі 17888,44 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 1 млн. грн. - залишено без розгляду з правом звернення в порядку цивільного судочинства; -згідно з поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час розгляду справи в суді першої інстанції, він з 1989 року працював завідуючим акушерсько-гінекологічного відділення Старокозацької районної лікарні. 14.10.2010 року до нього підійшов ОСОБА_6 зі своєю вагітною дружиною ОСОБА_2 та попросив залишити дружину у лікарні, оскільки він працює в м. Одесі, а його дружина проживає в с. Карналіївка. Він провів огляд потерпілої, госпіталізував її у відділення. Після чого у потерпілої були відібрані відповідні аналізи та вона знаходилась під наглядом акушерки. Він оглянув потерпілу та ніяких сумнівів у її стані здоров`я не вбачалось. Він припускав, що пологи пройдуть нормально, оскільки у потерпілої були другі пологи. 21.10.2010 року біля 18.00 години йому додому зателефонувала акушерка і повідомила про те, що у потерпілої ОСОБА_2 відійшли води та почалась родова діяльність. Коли він приїхав у лікарню, то побачив, що пологи патологічні (стрімкі та швидкі) та води відійшли зеленого кольору. Він тричі міряв вагу плоду, операцію кесарів розтин було робити занадто пізно, оскільки голова плоду була у площині тазу. Версія про клінічно вузький таз була відкинута. Коли народилась дитина, всіляко вживались реанімаційні заходи для новонародженого. Дитина народилась фіолетового кольору, не плакала, дитину почали відкачувати. Він займався станом здоров`я потерпілої, а потім як завідуючий відділенням почав надавати допомогу дитині. Новонароджена дитина самостійно дихала. Після двох годин спостереження за дитиною, ним було ухвалено рішення викликати реаніматора. Десь через дві з половиною години із м. Одеси приїхав лікар-реаніматолог, який поставив діагноз «внутрішньоутробна інфекція». Після чого він звернувся до лікаря-реаніматора, щоб забрати дитину в реанімацію до м. Одеси, на що йому було відмовлено у зв`язку із проведенням ремонту та через те, що дитина не у важкому стані. На другий день вранці він сказав, що дитину треба терміново евакуювати в обласну лікарню. Стан дитини погіршувався, з`явились симптоми набряку мозку. На третій день він ще раз викликав реанімацію. Коли приїхали лікарі-реаніматологи, то ними була оглянута дитина та надані вказівки продовжити лікування. На його погляд, якщо б дитина від самого початку була направлена до обласної лікарні, то видужання би наступило швидше. 26.10.2010 року вій наполегливо зателефонував та викликав реанімацію через тяжкий стан дитини. Після того, як на шосту добу зателефонував голова Одеської обласної державної адміністрації Матвійчук, одразу приїхала бригада швидкої допомоги і дитину евакуювали. На восьму добу дитині поставили діагноз набряк мозку і пневмонія. Також пояснив, що в медичній діяльності він керується наказом № 676 від 31.12.2004 року «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» у зв`язку з чим він не міг протистояти. При механічних перешкодах голови, яка швидко просувається, не можна робити операцію кесарів розтин відповідно до правил та канонів. Стрімкі та швидкі роди відбуваються на протязі трьох годин. Він не викликав ургентну групу. При вимірюванні ширина та довжина плоду не завжди відповідає дійсності. Звичайні пологи тривають від 12 до 16 годин. Чому у потерпілої пологи стали стрімкими, пояснити не зміг. Стрімкі пологи відбуваються по бажанню природи. Його насторожило те, що у потерпілої води були зеленого кольору. Враховуючи, що для проведення операції кесарів розтин бригада лікарів та акушерів була б готова пізніше, він був поставлений в умови, що не доцільно було б робити операцію кесарів розтин, оскільки могла бути заподіяна велика шкода. Відповідно до висновку лікарів обласної лікарні ушкодження у дитини виникли при стрімких пологах. Він не має права впливати на лікарів реанімації Одеської обласної лікарні. Він проінформував їх про стан здоров`я дитини і про стрімкі пологи потерпілої. Він вважає, що при своєчасній реанімації можливо було уникнути набряку мозку дитини, необхідно було б відповідне обладнання, яке було відсутнє в Старокозацькій районній лікарні, був наявний лише апарат штучної вентиляції легень. Дана дитина не потребувала в застосуванні такого апарату. Він не бажав настання таких наслідків. Вважає себе невинуватим та просив суд постановити оправдальний вирок. Однак, суд під час розгляду кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: -показаннями потерпілої ОСОБА_2 , -показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Крім того, суд зазначив, що провина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КК України підтверджується також зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: - постановою старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області про порушення кримінальної справи від 24.07.2012 року за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 140 ч.2 КК України; -копією свідоцтва про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; -копіями медичних документів на ОСОБА_2 та ОСОБА_12 ; -копіями посадових інструкцій лікаря акушера-гінеколога завідуючого відділенням та лікаря акушера-гінеколога; -протоколом № 4 засідання контрольно-експертної комісії Білгород-Дністровської центральної районної лікарні від 27.01.2011 року з висновком про те, що випадок пологової травми у новонародженої дитини вважати попереджуваним на етапі пологового відділення у зв`язку із тим, що не було своєчасно вирішене питання про проведення кесарського розтину; -протоколом засідання клініко-експертної комісії управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 05 квітня 2011 року № 1 та висновком клініко-експертної комісії управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 05.04.2011 року № 1 з висновками про те, що недостатнє обстеження на етапі жіночої консультації. У пологовому відділенні не правильно визначена передбачувана маса плоду, що призвело до необґрунтованої консервативної тактики ведення пологів. Стан плода не оцінювався до початку пологів. Спостереження в пологах проводилось недостатньо, оскільки латентна фаза пологів була не визначена, а лікар оглянув в активній фазі. Невірно визначена маса плода на фоні вилиття густо меконіальних навколоплідних вод, що могло свідчити про внутрішньоутробну гіпоксію або інфікування, не діагностований незадовільний стан крупного плода, консервативне ведення пологів призвело до важкого ураження новонародженого (пологова травма та гіпоксемія), що попереджувально у разі розродження шляхом кесаревого розтину. Згідно з первинним оглядом, стан дитини відповідає гіпоксично-ішемічній енцефалопатії II стадії та пологовій травмі - кефалогематома тім`яної області справа: підозра на внутрішньоутробну інфекцію базується на характері навколоплідних вод. Описана клінічна картина співпадає з виставленим діагнозом. Дуже рання поява пологової пухлини та кефалогематоми свідчить про значне інтранатальне ушкодження голови, оскільки кефалогематома, як правило, формується на 2-3 добу життя, дуже рання її поява давала підстави запідозрити перелом кістки черепу. Рентгенографія черепу, дослідження на Торч-інфекції та мікробіологічне дослідження не проводилося у зв`язку з відсутністю технічної можливості. Тяжке ураження мозку виникло в результаті патологічного перебігу пологів і зумовлено комбінацією факторів - тяжка інтранатальна гіпоксія та пологова травма з переломом кістки черепа. Розвиток тяжкого ураження центральної нервової системи у дитини можна було запобігти за умови більш оптимального ведення пологів. Випадок інвалідності хлопчика ОСОБА_12 умовно попереджувальний у разі розродження шляхом кесаревого розтину (т.1, а.с. 62-68, 69-74); -актом судово-медичного дослідження № 95 від 22.06.2012 року Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи відповідно до якого в процесі допологового спостереження в стаціонарі до початку пологової діяльності показань до операції кесаревого розтину не було. Пологи крупним плодом (маса тіла 4600 грамів) у ОСОБА_2 ускладнились формуванням клінічно вузького тазу, що було обумовлено невідповідністю розмірам головки крупної дитини розмірам тазу матері. Дане ускладнення є показанням до пологового дозволу шляхом операції кесаревого розтину (накази № 582 і № 977 МОЗ України). Вказаний показник до операції, найбільш вірогідно, виник до 17.45 години 21.10.2010 року. Враховуючи, що дистрес, найбільш вірогідно, був наслідком надмірної по силі і більш довгого за часом стикання головки плоду у площині входу в малий таз, це ускладнення пологів також вимагало пологового дозволу шляхом операції кесаревого розтину. Лікарем вказана ситуація була розцінена невірно, о 18.00 годині не був встановлений діагноз клінічно вузького тазу, що потягло подальші неправильні дії - ведення пологів через звичайні пологові шляхи з послідуючою травматизацією плода, який знаходився у стані дистресу. Таким чином, під час вагітності і в процесі допологового спостереження в стаціонарі показань до операції кесаревого розтину у ОСОБА_2 не було, але вони виникли в процесі пологів. Пологовий дозвіл породіллі шляхом операції кесаревого розтину після виявлення ознак клінічної невідповідності розмірам головки плода розмірам тазу матері дозволило б уникнути тяжкої інвалідизуючої травми дитини (перелом кісток зводу черепа, закритий перелом правої скроневої кістки). Таким чином, в ході пологів дитина ОСОБА_12 отримала наступні тілесні ушкодження: кефалогематому (очаговий крововилив в м`які тканини скроневої області) правої скроневої кістки, закритий перелом правої скроневої кістки. Вказані ушкодження утворились в пологах при проходженні новонародженого через пологові шляхи матері в результаті невідповідності розмірів головки крупного плоду розмірам тазу матері і стрімкою їх течією, яких можна було би уникнути за умови проведення пологового дозволу матері шляхом операції кесаревого розтину. Таким чином, утворення цих ушкоджень у дитини знаходиться в прямому причинному зв`язку з неправильними діями осіб медичного персоналу, а тому, згідно з п. 1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ці ушкодження повинні оцінюватись за критерієм судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. У відповідності з цим, отримані дитиною тілесні ушкодження, згідно п. 2.1.3 «Правил...» відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм безпеки для життя (т.1, а.с. 98-132); -висновком експерта № 141-к від 19.10.2012 року Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи відповідно до якого показань для пологового дозволу шляхом операції кесаревого розтину не було в період спостереження за вагітною ОСОБА_2 в жіночій консультації, ані при її появі у пологовому будинку. Оперативне розродження шляхом операції кесаревого розтину при спостереженні за вагітними планується при анатомічно вузькому тазі, при крупному плоді, при наявності у вагітної захворювань, які можуть привести до декомпенсації в процесі пологів через звичайні пологові шляхи. В першому періоді пологів названі показання до оперативного втручання розширяються - дистрес плоду, клінічно вузький таз (тобто, невідповідність розміру малого тазу і головки плоду), ознаки декомпенсації у породіллі екстрагенітальної патології. Показання до оперативного розродження проведенням операції кесаревого розтину в першому періоді пологів, коли виникли симптоми клінічно вузького тазу. Проведення операції кесаревого розтину виключало можливість отримання травми голови дитини під час пологів, а також зменшило б тривалість дистресу плода. В першому періоді пологів, коли проявились ознаки вузького тазу дистресу плода в пологах, тактика ведення пологів через звичайні пологові шляхи була вибрана невірно, вимагалось проведення операції кесаревого розтину. Породілля ОСОБА_2 перебувала у спеціалізованому медичному закладі, де за наявності показань могла б своєчасно виконана операція кесаревого розтину. Тактика спостереження і лікування дитини ОСОБА_12 , який народився, була вибрана правильно, відповідала діагнозам, тяжкості його стану, враховувала вимоги нормативних документів. У новонародженого малась пологова черепно-мозкова травма: крововилив в м`які тканини голови в правій скроневій області (кефалогематома), перелом правої скроневої кістки, розходження стріловидного і лямбдавидного швів. Поєднання названих тілесних ушкоджень вказує на пологову травму, вони утворились на другому періоді пологів при проходженні голови плода по пологовому каналу, коли невідповідність розмірів голови і малого тазу призвело до надмірної деформації черепу і виникненню названих ушкоджень у дитини. Як вказано у п.3.6. даних висновків, пологова черепно-мозкова травма у ОСОБА_12 виникла в результаті неправильно вибраної тактики ведення другого періоду пологів. Ушкодження, які утворились у дитини при народженні у вигляді перелому правої скроневої кістки згідно кваліфікуючого критерію безпеки для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (п. 2.1.3. б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (т.1, а.с. 140-160); -висновком експерта № 178, 179/14 від 16.09.2015 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України відповідно до якого спостереження за перебігом вагітності ОСОБА_2 на етапі до пологового періоду відбувалося з окремими порушеннями. Жіночу консультацію вагітна відвідувала нерегулярно, з 07.08.2010 року по 04.10.2010 року не спостерігалася. Ультразвуковий скринінг був виконаний частково. При встановленні терапевтом діагнозу «залізодефіцитна анемія» відповідне лікування не було призначене. При лабораторному встановленні патологічних змін в сечі не призначене поглиблене повторне обстеження вагітної та консультація її у лікаря-невролога або уролога. Спостереження в пологах лікарем акушером-гінекологом було розпочато в активну фазу (перейми по 45 сек. через 1,5-2 хв., відкриття шийки матки - 8 см, 18.00 год. 21.10.2010 року). Проте анамнестичні дані щодо часу початку регулярних переймів в історії пологів не вказані. З огляду на це, комісія не може встановити дійсну тривалість пологів, а отже і встановити наявність чи відсутність аномальної пологової діяльності, в т.ч. обґрунтовано висловитись про характер пологів. Даних за клінічно вузький таз не має. Народження дитини через природні пологові шляхи - доказ того, що «клінічно вузького тазу» не було. При визначенні дистресу плода, згідно наказу № 900 від 27.12.2006 року у першому періоді пологів необхідне термінове розродження - кесарів розтин. Підстав для зміни акушерської тактики не було. Всі ці дані не дають підстав експертній комісії висловитись про те, що були ускладнення під час пологів. Слід зауважити, що зелені навколоплідні води вказують на тривале страждання внутрішньоутробного плода. За даними діючого на той час клінічного протоколу з акушерської допомоги «кесарів розтин» (наказ № 582 від 15.12.2003 року) показань до проведення операції кесарського розтину не було. Проте, невиконання операції в даному випадку не можна вважати помилкою, оскільки пологи можна було продовжувати вести через природні пологові шляхи під ретельним кардіомоніторним спостереженням за станом плода. Пологову травму новонародженої дитини ОСОБА_12 слід розцінювати насамперед як наслідок перебігу пологового процесу, а не як тілесне ушкодження, тому оцінці за ступенем тяжкості вона не підлягає. В даному випадку прямого причинного зв`язку між зазначеними вище недоліками надання медичної допомоги та травматизацією новонародженого не вбачається. Враховуючи стан плода при народженні та характер навколоплідних вод не можна стверджувати, що розродження шляхом проведення кесаревого розтину гарантувало б народження здорової дитини та повністю виключило б ризик гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС у новонародженої дитини. У закладі 1 рівня акредитації (до якого і відноситься Старокозацька номерна лікарня) міг бути проведений кесарів розтин. Показань до скерування вагітної у заклад вищого рівня акредитації не було. Відповідно до наказу МОЗ України № 582 від 15.12.2003 року, крупний плід, при низькому ступені інтранатального ризику, не є показанням до розродження шляхом операції кесарів розтин. Теоретично «3 години» спостереження у першому періоді пологів - достатній час для організації операції кесарів розтин, який міг бути виконаний. Дослідивши в повному обсязі матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілої, свідків, суд дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КК України. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.04.2016 року, вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2016 залишено без змін. Проте, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ 28.09.2017 року постановлено ухвалу, якою скасовано вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.02.2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.04.2016 року щодо ОСОБА_1 . Підставою для скасування послугувало те, що в порушення вимог закону суд, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України, і призначивши йому покарання, звільнив його у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності не від покарання, а від кримінальної відповідальності. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі. Як вбачається з матеріалів справи, Білгород-Дністровським міськрайонний суд Одеської області постановив ухвалу по справі № 1505/11011/2012, згідно якої клопотання захисника Гафійчука С.Д. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку для притягнення до кримінальної відповідальності - задоволено. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КК України - закрито. Звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку для притягнення до кримінальної відповідальності. За підрахунками суду понесені нею витрати на придбання ліків та оздоровлення дитини у загальному розмірі становлять 20 897,94 грн, а саме: 653,46 грн /т.1 л.с. 167/+314,22 грн /т.1 л.с.169/+330,3 грн/т.1 л.с. 171/+456 грн /т.1 л.с.173/+264,64 грн/т.1 а.с.175/+16 722 грн /т. II л.с.27/+ 112,21 грн / т. II а.с.31/+78,22 грн/ т. II л.с.32/+124,41 грн /т II л.с.33/+168,22 грн/ т. II л.с.36/+141,2 грн/т.ІІ л. С.37/+156 грн /т.ІІІ л.с.168/+1180,51 грн/т. III л.с. 169/+196,55 грн/т. III л.с.170/ Колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Згідно з положеннями ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Отже, для покладення відповідальності на заподіювана майнової та моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювана і шкодою, вина в заподіянні шкоди. В силу ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до роз`яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Наявність такого роду травми сама по собі свідчить про наявність як фізичних, так і душевних страждань. Останні зокрема полягають у порушенні звичайного ритму життя позивача. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті. А в порядку ч.І ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди не визначений на законодавчому рівні, а тому суд визначає його залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, визначених ст. 3 ЦПК України. Суд першої інстанції з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 13,81 ЦПК України, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між винними та протиправними діями ОСОБА_1 , заподіяння ним шкоди (каліцтва) малолітній особі ОСОБА_3 2010 року народження, врахувавши, що під час розгляду кримінальної справи цивільний позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_1 , Комунального закладу «Старокозацька районна лікарня» був залишений без розгляду, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди, пов`язаної з придбанням ліків та витратами на оздоровлення в документально підтвердженому розмірі 20 897,97 грн. та моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності у розмірі 150 000 грн. Оскільки судом першої інстанції обставини справи встановлено правильно і суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову та ухвалив законне рішення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 року, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 року; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 02.02.2022 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін О.В. Князюк