Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/4605/20

03.02.22 22-ц/812/216/22 Провадження № 22-ц/812/216/22 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 лютого 2022 року м. Миколаїв справа № 487/4605/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Данилової О.О., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., із секретарем Андрієнко Л.Д. переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 20 вересня 2021 року суддею А.О. Темніковою в приміщенні цього ж суду (дата складання повного рішення не зазначена), У С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та відшкодування шкоди. Позивачка зазначала, що з 2008 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 з двома неповнолітніми дітьми та користується електроенергією. Оплату послуг з постачання електроенергії здійснює регулярно у перших числах кожного місяця. 1 лютого 2019 року через Інтернет-банкінг «Приват24» нею був сформований платіжний документ з зазначенням у полі «платник» її прізвища, ім`я та по батькові. Але при обробленні платежу банк самостійно замінив дані платника на « ОСОБА_2 », яка померла ще у 2008 році. ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», ігноруючи рішення міжвідомчої комісії управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району від 30 серпня 2015 року щодо проживання та надання пільг її сім`ї по оплаті житлово-комунальних послуг, не уклав з нею договір щодо електропостачання та не змінив власника особового рахунку. На відсутність укладеного договору щодо енергопостачання посилається і банк. Для здійснення платежів з зазначенням дійсного платника ( ОСОБА_1 ) вона була змушена звертатись до інших банків, які не мають договорів з енергопостачальником, марно витрачаючи час та додаткові кошти на проїзд і комісію. Спотворення імені платника відповідачами створило їй як матеріальні проблеми, так і завдало моральних страждань. Посилаючись на порушення норм цивільного права та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21січня 2004 року, ОСОБА_1 просила встановити ступень вини кожного з відповідачів у фальсифікації платіжних документів; зобов`язати переукласти договір між ТОВ «Миколаївська електроспостачальна компанія» та КБ «ПриватБанк»; зобов`язати КБ «ПриватБанк» виправити ім`я платника у платіжному дорученні від 1 лютого 2019 року; надати їй можливість платити від свого ім`я або від ім`я вказаної нею особи; зобов`язати ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» переоформити на неї особовий рахунок № НОМЕР_1 ; стягнути з відповідачів 103,25 грн. матеріальної та 200 грн. моральної шкоди. ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» позов не визнало. У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що з січня 2019 року є постачальником універсальних послуг енергопостачання на території Миколаївської області та отримав всі персональні дані споживачів, в тому числі і щодо побутового споживача за особовим рахунком № НОМЕР_1 , від оператора системи розподілу - AT «Миколаївобленерго» (далі - ОСР). Зміни в особовий рахунок споживача вносяться на підставі попередньо укладеного договору з ОСР та подальшого звернення до постачальника електричної енергії (ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія») для укладення договору з наданням необхідних документів, що передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року (пункти2.1.3,2.1.8, 3.2.5, 3.2.11) (далі - ПРРЕЕ). Позивачка ОСОБА_1 , якій цей порядок було роз`яснено електронним листом, до постачальника у встановленому порядку не зверталась. Підстави для визначення дій товариства, як постачальника, незаконними та відшкодування шкоди - відсутні. Відповідач КБ «Приватбанк» вважав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки згідно пункту 1.19 та 2.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21 січня 2004 року, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску та загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що порядок укладення договору при зміні споживача за ПРРЕЕ передбачає попереднє укладення договору з оператором системи розподілу (ОСР) та на підставі цього договору - з постачальником електричної енергії, яким є відповідач. Оскільки дій, передбачених цим порядком, позивачка ОСОБА_1 не вчиняла, та підстав відповідальності постачальника за пунктом 5.2.4 ПРРЕЕ не встановлено, суд дійшов висновку про недоведеність порушень прав позивачки та відсутність підстав для задоволення позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилалась на ті ж обставини, якими обґрунтовувала позов, наголошуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дав неналежну оцінку встановленим доказам. Так, суд помилково вважав, що тільки на підставі укладеного договору постачальник - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» може вносити зміни до особового рахунку (зміна власника рахунку). Відповідно до пункту 7 постанови НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року, якою затверджено ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається не тільки шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, а й шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або шляхом фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії. Отже, маючи належні відомості про фактичне проживання в квартирі її сім`ї, використання ними електричної енергії та належну сплату цієї послуги, постачальник був зобов`язаний внести ці відомості до особового рахунку. Водночас, КБ «ПриватБанк», формуючи платіжний документ, автоматично «підтягує» відомості про титульного власника особового рахунку за даними постачальника, та вносить несанкціоновані платником зміни до платіжного документу всупереч пунктам 1.19 та 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21 січня 2004 року. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» посилалось на законність та обґрунтованість судового рішення. Відповідач наголошував, що користування електричною енергією здійснюється виключно на підставі договорів з постачальником, укладеним на підставі договору споживача з оператором системи розподілу про надання послуг з розподілу/передачі електроенергії. Укладення договорів є обов`язком споживача, а не альтернативою фактичному споживанню або оплаті рахунків. ОСОБА_1 не значиться власницею квартири та не зареєстрована за цією адресою, а данні про фактичне проживання не є підставою для внесення змін до особового рахунку цієї квартири. В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та КТ «ПриватБанк» не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.208-210). Справу розглянуто за участю представника ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія». Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є правовідносини з надання послуг електропостачання до квартири АДРЕСА_1 . З 2001 року квартира на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.170). На час розгляду справи ці особи є померлими. Станом на 2021 рік за даними реєстру власниками квартири значяться ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , (розмір частки 1/12), ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (а.с.110-113). У період 2011-2016 років права на квартиру АДРЕСА_1 неодноразово були предметом судових спорів між ОСОБА_1 та членами родини ОСОБА_9 . Станом на вересень 2021 року в квартирі зареєстрована ОСОБА_10 , 2004 року народження (донька позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого у 2010 році) (а.с.185). В квартирі фактично проживають позивачка ОСОБА_1 з дітьми - донькою ОСОБА_10 та сином ОСОБА_11 , 2015 року народження (а.с.3). Послугами з постачання електроенергії в квартирі користується сім`я ОСОБА_1 , яка здійснює їх оплату елекропостачальнику. Особовий рахунок щодо споживача послуг електропостачання у квартирі АДРЕСА_1 відкрито на ім`я попереднього співвласника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.137). ОСОБА_1 з сином ОСОБА_11 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.184). Відомостей про звернення нових власників квартири або користувачів приміщення (квартири АДРЕСА_1 ) до надавача цих послуг про внесення змін до особового рахунку справа не містить. Судом також встановлено, що з січня 2019 року постачальником універсальних послуг на території Миколаївської області є ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», яке здійснює постачання електроенергії населенню (побутовим споживачам) Миколаївської області. Діяльність з розподілу/передачі електроенергії, як оператор системи розподілу (ОСР), здійснює АТ «Миколаївобленерго», яке до 2019 року виконувало функції електропостачальника. Правовідносини між електропостачальником та оператором систем розподілу урегульовані Законом «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-УІІІ (далі - Закону № 2019-VІІІ). За змістом абзацу 18 пункту 13 розділу ХVІІІ Прикінцевих та перехідних положеннь Закону № 2019-VІІІ під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу здійснюється передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових, що не потребує повідомлення таких споживачів і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам. Отже, данні щодо особового рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 , в тому числі ім`я, прізвище та по-батькові особи, на яку відкрито особовий рахунок за цим житлом - ОСОБА_2 , ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» отримало від оператора системи розподілу - АТ «Миколаївобленерго» . Порядок укладення договору при зміні споживача передбачають положення Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 (далі - Правила). Споживання та використання електричної енергії споживачем здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил та відповідних кодексів (пункт 1.2 Правил). Передумовою виникнення договірних правовідносин з електропостачальником є укладення договору про надання послуг з розподілу/передачі електроенергії з оператором системи розподілу. Так, відповідно до пункту 2.1.3 Правил ініціатором укладення договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії у разі зміни споживача є споживач. Для укладення договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача має надати оператору системи такі документи: заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта; копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення) та інші документи (за необхідності) (пункт 2.1.8 Правил). Постачання електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, зокрема, за умови, що споживач є стороною діючих договорів про надання послуг з розподілу/передачі електроенергії (пункти 3.1.1, 3.1.6 Правил). Укладення споживачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання, разом з якою також надає податкові довідки, копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення); документи, що підтверджують наявність договору, укладеного з оператором системи розподілу та інш. (пункти 3.2.6, 3.2.12 Правил). Споживач електричної енергії зобов`язаний) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (пункт 5.5.5 Правил). Відповідно до пункту 13.7 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є Додатком 6 до Правил, у разі якщо об`єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в цьому договорі. Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії врегульовано розділом ІV Правил. За змістом норм цього розділу розрахунки за фактично спожиту електроенергію здійснюються на підставі платіжного документу, який має сформувати та виставити споживачеві електропостачальник на підставі даних комерційного обліку згідно з договором. Кошти, які надходять за платіжними документами, сформованих самим споживачем, обліковуються на особовому рахунку споживача в рахунок оплати платіжних документів, сформованих системою електропостачальника (пункти 4.13- 4.15 Правил). Встановивши характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, суд першої інстанції вмотивовано виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 фактично пов`язані з внесенням змін до особового рахунку споживача послуг електропостачання, які здійснюються з дотриманням встановленого порядку та мають ґрунтуватись на договорі про постачання електроенергії з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія», що укладається відповідно до Закону №2019-УІІІ та Правил. Оскільки ОСОБА_1 не є співвласником квартири АДРЕСА_1 , в цьому помешканні не зареєстрована, договір з відповідачем не укладала та не зверталась у встановленому порядку про внесення змін до особового рахунку споживача послуг в цій квартирі, то її вимоги як до електропостачальника, так і до банківської установи, є необґрунтованими. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам та вимогам норм законодавства, що регулюють правовідносини у сфері електропостачання та прав споживачів. Апеляційний суд не може погодитись з твердженням апелянта про те, що фактичне користування електроенергією та оплата рахунків за надані послуги свідчить про наявність договірних відносин між нею та ТОВ «Миколаївська елекропостачальна компанія», а належні відомості про фактичне її проживання в квартирі АДРЕСА_1 покладає на відповідача обов`язок змінити відомості про споживача у платіжних документах. Так, відповідно до пункту 7 постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018, якою затверджено Правила, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви. Проте системний аналіз цього положення у сукупності з положеннями пункту 2 цієї постанови та пунктів 2.1.3, 2.1.8, 3.1.3, 3.2.6, 5.5.5 Правил дають підстави для висновку, що положення пункту 7 покладає на осіб, які фактично споживають послуги, обов`язок їх оплачувати та дотримуватись інших правил користування послугами електропостачання. Фактичне споживання електроенергії та оплата рахунків не є альтернативою укладенню договору, не звільняє споживача від обов`язку укласти договір в порядку, передбаченому законом, а, тим більш, не спростовує порядок внесення змін до раніше укладених договорів, який передбачений пунктами 2.1.3, 2.1.8 Правил та пунктом 13.7 Типового договору. Твердження апелянта про наявність у неї, як споживача послуг, права самостійно формувати платіжні документи, суперечать змісту пунктів 4.13- 4.15, як то зазначено вище. Не може вважатись переконливим і твердження апелянта про те, що достатньою підставою для визнання її прав споживача послуг електропостачання є рішення комісії управління соціальних виплат і компенсацій Заводського районого департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міськради від 30 жовтня 2015 року. За змістом цим рішенням продовжено надання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг сім`ї ОСОБА_1 в іншому складі, а не встановлені права на житло або права сторони договору з надання послуг електропостачання. Інші доводи апеляційної скарги стосуються незгоди позивачки з окремими висловами у мотивувальної частини судового рішення, що не впливає на основний висновок суду про недоведеність порушень прав ОСОБА_1 , а тому детальна відповідь на кожний з цих аргументів виходить за межі обов`язку суду обґрунтувати своє рішення. Необхідність розмежування цих понять (обґрунтувати рішення та надати детальну відповідь на всі аргументи сторони) зазначена Європейським судом з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року (справа Проніна проти України, № 63566/00, пункт 23). Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.О.Данилова Судді: В.В.Коломієць Н.О.Шаманська --------------------------------- повну постанову складено 3 лютого 2022 року