Постанова 4803 № 204/2987/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1127/22 Справа № 204/2987/21 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 , третя особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "А-Фактор Плюс", центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, - в с т а н о в и л а: У квітні 2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 , третя особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "А-Фактор Плюс" (далі - ТОВ "Фірма "А-Фактор Плюс"), центральна адміністрація Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є подружжям, а ОСОБА_4 є їх спільною дочкою. З 2006 року до 22 березня 2021 року вони постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 , яка є їх єдиним житлом. Зазначали, що 26 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний банк «Надра» був укладений кредитний договір №8/2006/840-К/547-Н, згідно з яким ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 81 000 доларів США на строк до 25 січня 2036 року з метою придбання у власність нерухомого майна - трикімнатної квартири загальною площею 80,3 кв.м, житловою площею 49,5 кв.м, що розташована в АДРЕСА_2 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_2 та банком був укладений договір іпотеки №547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, предметом іпотеки за яким є належна ОСОБА_2 на праві власності вищевказана квартира. Також 26 жовтня 2006 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №547/1-Н, згідно якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним кредитним договором. Вказували, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 727 552,08 грн. Після набрання законної сили вказаним судовим рішенням, до теперішнього часу, банк з відповідною заявою про примусове виконання рішення суду до державної виконавчої служби не звертався. Таким чином, ПАТ «Комерційний банк «Надра» без поважних причин пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, будь-які судові рішення про поновлення такого строку відсутні. 24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» було укладено договір №8/2006/840-К/547-Н купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором та договір про відступлення прав за Договором іпотеки №547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, 29 січня 2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» направило на ім`я ОСОБА_2 вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості. 26 квітня 2019 року державним реєстратором КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальовим С.В. було прийнято рішення №46673195 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого державним реєстратором Ковальовим С.В. внесено до Реєстру запис про реєстрацію права власності на належну ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 , за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та витребування майна. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, ОСОБА_2 у задоволення позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та зупинено дію рішення до закінчення касаційного розгляду справи. Посилаючись на те, що ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» 02 березня 2021 року здійснило продаж належної їм квартири ОСОБА_1 , представники якої незаконно проникли до їх житла та здійснили їх незаконне виселення, без наявності судового рішення, або будь-якого іншого документу про примусове виселення, з 22 березня 2021 року доступ до вказаної квартири заблоковано. 01 квітня 2021 року право власності на 1/2 частину квартири зареєстровано за малолітньою особою - ОСОБА_5 , в інтересах якої діяла її законний представник ОСОБА_6 , чим порушене їх право на житло, а тому просили суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в особі її законного представника ОСОБА_6 усунути перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користуванні квартирою, що розташована в АДРЕСА_2 , шляхом їх вселення до вказаної квартири. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року позов задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, безпідставно задовольнив позов, залишив без уваги те, що позивачі не мають жодних правових підстав для володіння та користування квартирою. Заява позивачів про вчинення кримінального правопорушення, яка була зареєстрована 22 березня 2021 року, не доводить обставин примусового виселення їх із спірної квартири. Позивачі добровільно виселились із квартири та самостійно вивезли свої речі. 31 січня 2022 року позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказували, що доводи апеляційної скарги є надуманими. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом і це підтверджується матеріалам справи, що позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1997 року (т.1 а.с.17). Позивач ОСОБА_4 є донькою позивачів (т.1 а.с.18). 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №8/2006/840-К/547-Н,за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 81 000 доларів США, зі сплатою 9,5% річних, на строк до 25 січня 2036 року, відповідно до графіку погашення суми кредиту. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, того ж дня, тобто 26 жовтня 2006 року, між ВАТ «КБ «Надра», в особі філії ВАТ «КБ «Надра» Дніпропетровського регіонального управління, та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №547/1-Н, за умовами якого остання поручилася за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Крім того, 26 жовтня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №547/1-Н, за умовами якого ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв.м та житловою площею 49,5 кв.м. Визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 454 500 грн., що відповідно до курсу Національного банку України на день укладення договору складало 90 000 доларів США. Право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрованого в реєстрі за №1858, дата внесення запису 05 грудня 2006 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 237580079 від 17 грудня 2020 року (т.1 а.с.38-43). Відповідно до пункту 3.3.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане. Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Пунктом 5.4 зазначеного договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 5.3 цього договору. Вказані обставини вже неодноразово були встановлені судом, зокрема, і у рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року по справі №22-ц/490/209/12. При цьому, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року у цивільній справі №22-ц/490/209/12 (т.1 а.с.20-21) рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2011 року було скасовано. Позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 727 552,08 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Надра», третя особа - ПН ДМНО Куліш В.І., про визнання договорів недійсними відмовлено. 24 січня 2019 року між ПАТ «КБ «Надра», як первісним кредитором, та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», як новим кредитором, було укладено договір №8/2006/840-К/547-Н купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором №8/2006/840-К/547-Н від 26 жовтня 2006 року з додатковими угодами/договорами (за наявності) зазначеними у додатку № 1 до цього договору (т.1,а.с.129), включаючи права вимоги до правонаступників позичальника, спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки позичальника, або які зобов`язані виконати обов`язки позичальника за кредитним договором (т.1 а.с.125-128). Також, 24 січня 2019 року між ПАТ «КБ«Надра» та ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки №547/1-Н, посвідченим ПН ДМНО Куліш В.І., за реєстровим №1863, за умовами якого первісний іпотекодержатель - ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступив (передав), а новий іпотекодержатель - ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» набув (прийняв) належні первісному іпотекодержателю права за іпотечним договором (відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, право задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором (т.1 а.с.133-136). Вказаний договір був посвідчений ПН КМНО Бочкарьовою А.В., зареєстровано в реєстрі за №60. 29 січня 2019 року ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» за вих.№2901/2 надіслало на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості, в якій зазначили, що станом на 24 січня 2019 року загальний розмір заборгованості позичальника складає 312 144,71 доларів США, що еквівалентно 8 647 567,46 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом у розмірі 77 437,93 доларів США, що еквівалентно 2 145 318,19 грн.; заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 3 031,86 доларів США, що еквівалентно 83 993,78 грн.; заборгованості зі сплати комісій у розмірі 6 383,24 доларів США, що еквівалентно 176 839,45 грн.; заборгованості зі сплати відсотків (управлінський облік) у розмірі 65 322,74 доларів США, що еквівалентно 1 809 682,44 грн.; заборгованості зі сплати комісій (управлінський облік) у розмірі 25 344,17 доларів США, що еквівалентно 701 850,57 грн.; пені у розмірі 134 634,77 доларів США, що еквівалентно 3 729 883,03 грн. У вказаній вимозі боржникам також роз`яснено, що у разі її невиконання, буде звернено стягнення на іпотечне майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80,3 кв.м, житловою площею 49,5 кв.м, та повідомлено про намір ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» реалізувати права іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, зокрема (але не обмежуючись), способами, передбаченими статтями 36-38 Закону України «Про іпотеку» (т.1 а.с.22). ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «КБ «Надра» про визнання частини договору іпотеки недійсним та 25 лютого 2019 року ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №204/8687/18 застосовано заходи забезпечення позову, зокрема, заборонено будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_2 , зокрема щодо його відчуження та/чи обтяження, на підставі пункту 5.3 договору іпотеки №547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І., зареєстрованого у реєстрі за №1863 (т.1 а.с.33а-34). Однак, 26 квітня 2019 року державний реєстратор КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальов С.В. прийняв рішення та вніс запис №31370179 про право власності за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46673195 від 26 квітня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165117739 від 26 квітня 2019 року (т.1 а.с.137-138). Підставою виникнення права власності зазначено: вимога/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості серія та номер: 2901/2, видане 29 січня 2019 року, видавник: ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс»; договір іпотеки, серія та номер: 547/1-Н, виданий 26 жовтня 2006 року, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В.І.; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: б/н, видавник УкрПошта; договір про відступлення прав, серія та номер: р/н 60, виданий 04 січня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А. В. При цьому, на час вчинення державним реєстратором вказаних реєстраційних дій (26 квітня 2019 року) вищезазначена ухвала Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року по цивільній справі №204/8687/18 відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була зареєстрована в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрація здійснена 01 березня 2019 року, реєстраційний номер 32940251, та враховуючи наявність прямої заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного предмета іпотеки у державного реєстратора були відсутні підстави для здійснення 26 квітня 2019 року державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» (про що зазначено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року по справі №204/3503/19). 02 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 , було знято з реєстрації за вказаною адресою, що підтверджується довідкою №7765 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому будинку/приміщенні осіб, виданою 03 травня 2019 року Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на підставі заяви ОСОБА_7 - представника ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» за дорученням від 20 квітня 2019 року (т.1 а.с.19). Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2019 року по справі №204/8687/18 (т.2 а.с.4-6), залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2020 року (т.2 а.с.7-10), у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» про визнання частини договору іпотеки недійсним, було відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року, та знято заборону будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості відносно нерухомого майна, яке знаходиться в АДРЕСА_2 , зокрема щодо його відчуження та/чи обтяження, на підставі пункту 5.3 договору іпотеки №547/1-Н від 26 жовтня 2006 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_2 , посвідченого ПН ДМНО Куліш В.І., зареєстрованого в реєстрі за №1863. Не погоджуючись з рішенням державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності на вищезазначену квартиру за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», ОСОБА_2 звернувся також до суду з позовом до державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності та витребування майна (справа №204/3503/19). Але, рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року (т.1 а.с.23-29), залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року (т.1 а.с.30-33) у задоволенні даного позову ОСОБА_2 було відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2019 року, у виді арешту нерухоме майно з реєстраційним номером 1767796612101, а саме на квартиру, розташовану в АДРЕСА_2 , номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності 31370179 від 26 квітня 2019 року, що на праві власності належить ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», та накладення заборони будь-яким особам на вселення, виселення будь-яких осіб та на розпоряджання квартирою АДРЕСА_1 , а саме на вчинення дій щодо передачі, продажу, дарування, реєстрації, перереєстрації або у будь-який інший спосіб відчуження, в тому числі суб`єктами державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. ОСОБА_2 оскаржив рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у зв`язку з чим у лютому 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані рішення та ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року було відкрито касаційне провадження по справі №204/3503/19 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року (т.1 а.с.35-37). Вказаною ухвалою було також зупинено дію рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року до закінчення касаційного розгляду справи. Однак, після звернення ОСОБА_2 до Верховного Суду з касаційною скаргою, але до відкриття провадження у справі Верховним Судом, а саме 02 березня 2021 року, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» здійснило продаж спірної квартири АДРЕСА_3 відповідачу ОСОБА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 02 березня 2021 року, посвідченим ПН ДМНО Заверухою Н.І., зареєстрованим в реєстрі за №155 (т.1 а.с.139-141). Як зазначають позивачі, 22 березня 2021 року їх примусово та незаконно виселили з квартири АДРЕСА_3 , заблокувавши з цього часу їм доступ до квартири, в якій залишились їх особисті речі, побутова техніка та меблі, аргументуючи такі дії тим, що позивач ОСОБА_2 більше не є власником даної квартири. З цього приводу представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_8 зверталась до Відділення поліції №6 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була зареєстрована в ЖЄО №6028 від 22 березня 2021 року, та повідомила, що 22 березня 2021 року, приблизно об 11.30 год., відбулося незаконне виселення мешканців квартири АДРЕСА_3 , в квартирі були зламані вхідні двері та замки, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, складеним старшим слідчим Зубачовим Є.В. (т.1 а.с.48) та відповіддю т.в.о. начальника Відділення поліції №6 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області вих.№43.6/639 від 16 квітня 2021 року (т.1 а.с.49). Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року по справі №204/3503/19 (т.1 а.с.204-218) було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано, ухвалено у справі нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до державного реєстратора комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В., КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс», третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, скасування запису про право власності, витребування майна задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності від 03 травня 2019 року на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 176796612101, а саме квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 80,3 кв.м, житловою площею 49,5 кв.м, що розташована в АДРЕСА_2 , номер об`єкта в РПВН 12520142, запис про право власності 31370179 від 26 квітня 2019 року, за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» відмовлено. У вказаній постанові Верховним Судом було встановлено, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність прийнятого 26 квітня 2019 року державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки від 26 жовтня 2006 року №547/1-Н, зокрема при наявності заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеної квартири, встановленої ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 лютого 2019 року у справі №204/8687/18, а також заборони на примусове звернення стягнення, передбаченої положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію за наявності зазначених заборон є самостійною і достатньою правовою підставою для визнання його протиправним та скасування. Отже, наслідком скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» та встановлення факту безпідставності та незаконності проведення такої реєстрації, повинно бути повернення сторін в попередній стан, який існував до реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс». Однак, як вже зазначалося вище, ТОВ «Фірма «А-Фактор Плюс» після набуття права власності на спірну квартиру розпорядилося нею на власний розсуд, здійснивши її відчуження ОСОБА_1 . Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що права позивачів були порушені незаконними діями щодо їх виселення та такі права підлягають судовому захисту і їх слід відновити. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України). Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно положень частини четвертої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини. Відповідно до ст.25 Загальної декларації прав людини «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини». Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст.10). При цьому, як вбачається із п.1 ст.12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Частиною четвертою статті 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц (провадження №61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. З матеріалів справи вбачається, що внаслідок протиправних дій з реєстрації права власності на квартиру, яка на праві власності належала позивачу ОСОБА_2 , яка була предметом іпотеки за ТОВ "А-Фактор Плюс" та її подальшого відчуження на користь відповідача ОСОБА_1 , яка в подальшому подарувала 1/2 частину спірної квартири малолітній ОСОБА_5 , представником якої є мати ОСОБА_6 , позивачі були позбавлені майна, в якому проживали та яке було їх єдиним житлом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №569/4373/16-ц (провадження №14-298цс19) сформулювала правові висновки, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»). Доводи апеляційної скарги на те, що позивачі добровільно виселилися зі спірної квартири, не приймаються до уваги, оскільки позивачі протягом тривалого часу захищають свої права на вказану квартиру у судах різних інстанцій. Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно задовольнив позов, зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу положень статті 367 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції. Інші аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.