Постанова Житомирський апеляційний суд № 275/90/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/90/21 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С. Категорія 44 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Миніч Т.І., Коломієць О.С., за участю секретаря Франчука В.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/90/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С., ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що на розгляд 35 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області ним подані заяви від 5 серпня 2019 року про передачу у користування на умовах оренди земельних ділянок, призначених для сінокосіння. ОСОБА_1 вказує, що під час розгляду вказаних заяв, відповідач, будучи депутатом Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, умисно, з метою шантажу, проголосувала за прийняття рішення щодо притягнення його до кримінальної відповідальності, а саме: звернутися до Головного управління Національної поліції в Житомирській області у порядку, встановленому КПК України, за фактом вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених статтею 358 КК України ( підроблення та використання підроблених розпоряджень голови Брусилівської районної державної адміністрації № 108 від 14 квітня 2010 року « Про затвердження технічної документації із землеустрою» та №109 від 14 квітня 2010 року « Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою» ). Позивач вважає, що ОСОБА_2 проголосувала за прийняття вказаних рішень без будь-яких правових підстав, маючи на меті залякати його та завадити подати заяви про передачу у користування земельних ділянок. Такими протиправними діями йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях й хвилюваннях. Стверджує, що він був позбавлений можливості реалізувати свої уподобання та бажання, відчував себе приниженим, що негативно позначилося на його психологічному стані, змусило нервуватися та переживати. Окрім того, внаслідок неправомірних дій відповідачки був порушений його звичайний життєвий уклад, адже він змушений був захищати свої права в судовому порядку, витрачаючи багато часу, коштів та зусиль. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 1500000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачка, будучи депутатом селищної ради, зобов`язана була діяти у суворій відповідності до вимог закону, в межах наданих їй повноважень та у спосіб, передбачений законом. Однак, при розгляді його заяви проголосувала за прийняття радою рішення, яке не відповідає вимогам законодавства та грубо порушує його права. Такими протиправними діями йому спричинено моральну шкоду, оскільки перенесений сильний психологічний стрес, постійне нервове напруження призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психологічному стані та відносинах у сім`ї. Внаслідок цього він був позбавлений можливості вести активне громадське життя та балотуватися на виборах 2020 року до Брусилівської селищної ради. Звертає увагу на ту обставину, що він є керівником громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області», Житомирської обласної партійної організації Партії відродження села й такі неправомірні дії відповідача повністю нівелювали його авторитет серед членів партії та перед громадою. Вказані обставини залишились поза увагою суду, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Як встановлено судом, 5 та 6 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявами про передачу йому в оренду земельних ділянок, які призначені для сінокосіння. До вказаних заяв ОСОБА_1 долучено копії розпоряджень голови Брусилівської районної державної адміністрації №108 від 14 квітня 2010 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі йому у користування земельних ділянок та №109 від 14 квітня 2010 року про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Проте, розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації №108 від 14 квітня 2010 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну частку ( пай) ОСОБА_3 , загальною площею 9,2119 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Окрім того, розпорядження голови Брусилівської райдержадміністрації від 14 квітня 2010 року №109 стосується надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських та рекреаційних потреб. Вказані обставини підтверджується долученими до матеріалів справи копіями, які завірені у встановленому законом порядку. Рішенням 35 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області від 21 серпня 2019 року №1146 ОСОБА_1 відмовлено у передачі в користування на умовах оренди земельних ділянок для сінокосіння. За наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 . Брусилівська селищна рада також прийняла рішення звернутися до Головного управління Національної поліції в Житомирській області у порядку, встановленому КПК України, за фактом вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого статтею 358 КК України, а саме: підроблення та використання підроблених розпоряджень голови Брусилівської районної державної адміністрації №108 та №109 від 14 квітня 2010 року. Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 є депутатом Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області та при прийнятті даного рішення брала участь у голосуванні й підтримала це рішення. При зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 правовою підставою своїх вимог зазначив ст.23 та 1167 ЦК України. Так, відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок щодо відшкодування шкоди. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У статті 1173 ЦК України закріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до правил пункту 34 статті 26 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Згідно з частиною 1 статті 59 даного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1,29 і 31 статті 43 та статтями 55,56 цього Закону. Статтею 19 Закону України « Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень. Окрім того, статтею 20 цього Закону передбачено, що на сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Розглядаючи в межах наданих повноважень заяви ОСОБА_1 , селищною радою було з`ясовано наявність двох розпоряджень голови райдержадміністрації, які мають однакові реквізити, проте різняться за своїм змістом. Вказана обставина й стала підставою для звернення органу місцевого самоврядування до правоохоронних органів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що законодавство України не містить заборони на звернення органів місцевого самоврядування до правоохоронних органів із заявою щодо можливого вчинення злочину. Та обставина, що відповідачка брала участь у голосуванні й підтримала рішення ради, не свідчить про те, що такі дії були неправомірними та спричинили позивачеві моральну шкоду. Частинами 3,5 та 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Врахувавши ту обставину, що ОСОБА_1 не надано доказів заподіяння відповідачкою моральних страждань або втрат немайнового характеру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню. Зазначений висновок ґрунтується на оцінці встановлених ним обставин справи та наданих сторонами доказів, яка здійснена судом з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 8 жовтня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови виготовлено 2 лютого 2022 року.