Ухвала КЦС ВС № 205/94/20

Ухвала 27 січня 2022 року м. Київ справа №205/94/20 провадження №61-21225ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі -ДПП НП України) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , який працює інспектором Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, та просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 28 999 грн 83 коп. Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У грудні 2021 року ДПП НП України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). У вказаній справі ціна позову становить 28 999 грн 83 коп., яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Вказівка в резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Враховуючи викладене, ДПП НП України подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. С. Ткачук І. В. Литвиненко Є. В. Петров