Постанова 4870 № 914/1887/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" січня 2022 р. Справа №914/1887/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кордюк Г.Т. суддів Кравчук Н.М. Плотніцького Б.Д. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вих. №39/10-6797-21 від 26.10.2021 (вх.№01-05/3603/21 від 28.10.2021), на рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/1887/21 (суддя Юркевич М.В.) за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий, Львівська область про: стягнення 1'556,21 грн заборгованості ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення 1'556,21 грн заборгованості, з яких: 179,35 грн. пені, 29,89 грн 3% річних та 1'346,97 грн збитків. Підставою для звернення з позовом слугувало порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 6475/18-РО-21 від 05.10.2018 щодо своєчасного здійснення оплати поставлено в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 природного газу на загальну суму 55'279,48 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі №914/1887/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 179,35 грн пені, 29,89 грн 3% річних. В задоволенні решти позову відмовлено. Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем протягом жовтня 2018 року - квітень 2019 року поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 55' 279,48 грн. За поставлений природний газ за Договором відповідач розрахувався повністю, однак допустив прострочення внесення платежів. Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що пеня та 3% річних, нараховані за зобов`язаннями жовтня 2018 - квітень 2019 року, розраховані позивачем правильно та підлягають стягненню з відповідача в заявлених розмірах: 179,35 грн - пені, 29,89 грн - 3% річних. Нараховані за зобов`язаннями 1'346,97 грн збитки, стягненню не підлягають, оскільки позивач не довів склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/1887/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1'346,97 грн збитків та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі. В решті апелянт просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні належної до стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків, вважає рішення суду в цій частині таким, що прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Апелянт вважає, що вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Посилаючись на положення підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу вважає, що у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки. Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1887/21 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Кравчук Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2021. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/1887/21 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Окрім того, ухвалою суду встановлено строк для подачі відповідачем відзиву на апеляційну скаргу - впродовж 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. 03 грудня 2021 року до суду від Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі № 914/1887/21 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення. Окрім цього, заявляє про попередній розрахунок витрат на правову допомогу. Зокрема, відповідач зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. При цьому на позивача/апелянта покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне: Як вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2018 року, між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» було укладено договір постачання природного газу №6475/18-РО-21, за умовами якого, позивач зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Сторонами було укладено 7 додаткових угод до договору постачання природного газу від 05.10.2018 № 6475/18-РО-21, а саме: № 1 від 23.10.2018; № 2 від 29.10.2018; № 3 від 02.11.2018; № 4 від 29.11.2018; № 5 від 20.03.2019; № 6 від 25.03.2019; № 7 від 24.04.2019.На підставі укладених між сторонами додаткових угод до договору, строк його дії неодноразово продовжувався. Востаннє такий був продовжений до 30.04.2019 включно (п.11.1. додаткової угоди № 4 від 29.11.2018). На підставі додаткової угоди № 4 від 29.11.2018 до договору, договір викладено в новій редакції. Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій. Згідно з пунктом 2.1. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018), постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 5'328 тисяч кубічних метрів, в тому числі по місяцях, зокрема: жовтень 2018 - 0,128 тисяч кубічних метрів; листопад 2018 - 1,0 тисяч кубічних метрів; грудень 2018 - 1,0 тисяч кубічних метрів; січень 2019 - 1,0 тисяч кубічних метрів; лютий 2019 - 1,0 тисяч кубічних метрів; березень 2019 - 1,0 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 - 0,2 тисяч кубічних метрів. Положеннями п.2.2., п. 2.4., п.2.5. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) передбачено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п.1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені у п.2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п.2.2.). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного у п.2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (п.2.4.). Додатковою угодою № 5 від 20.03.2019 сторони погодили, що постачальник зобов`язаний передати споживачу природний газ у обсязі 8,156 тисяч кубічних метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2018 0,128 тисяч кубічних метрів; листопад 2018 0,895 тисяч кубічних метрів; грудень 2018 1,673 тисяч кубічних метрів; січень 2019 2,005 тисяч кубічних метрів; лютий 2019 1,315 тисяч кубічних метрів; березень 2019 2,000 тисяч кубічних метрів; квітень 2019 0,500 тисяч кубічних метрів. Уклавши 24.04.2019 додаткову угоду № 7 до договору, сторони доповнили п. 2.1. цього договору у наступній редакції, так, зокрема, зазначили: Постачальник передає споживачу у квітні 2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 0,200 кубічних метрів. Пунктом 3.8. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. На виконання умов договору, АТ «НАК «Нафтогаз України» було поставлено відповідачу з жовтня 2018 по квітень 2019 природний газ на суму 55'279,48 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі: - Акт від 31.10.2018 на суму 379,55 грн; - Акт від 30.11.2018 на суму 6'696,94 грн; - Акт від 31.12.2018 на суму 12'518,41 грн; - Акт від 31.01.2019 на суму 15'002,64 грн; - Акт від 28.02.2019 на суму 9'839,64 грн; - Акт від 31.03.2019 на суму 7'130,93 грн; - Акт від 30.04.2019 на суму 3'711,37 грн. Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу за вказаний період підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін у справі ( а.с. 41-47). Відповідно п.5.1. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. Згідно з пунктом 7.2. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018), у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. З наявних матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено, що за вказаними актами відповідач розрахувався повністю, однак допускав прострочення по оплаті в певних періодах. Пунктом 6.2. договору (додаткова угода № 4 від 29.11.2018) сторони погодили, що споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. цього договору. За поставлений природний газ відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунках та не заперечується сторонами. Однак, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий за Договором газ у жовтні 2018 року квітні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» 1'556,21 грн заборгованості, з яких: 179,35 грн. пені, 29,89 грн 3% річних та 1'346,97 грн збитків. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі №914/1887/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 179,35 грн пені, 29,89 грн 3% річних. В задоволенні позову в частинні стягнення суми збитків відмовлено. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми збитків. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у даній справі жодною із сторін не оскаржується. Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне: Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження. Предметом позову в даній справі є стягнення 1346,97 грн. збитків на підставі п. 6.3 договору, що полягають у споживанні відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу в березні 2019 року меншому ніж було узгоджено сторонами та в квітні 2019 року спожито в обсязі більшому ніж було узгоджено сторонами в п. 2.1 договору. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Виходячи із змісту пункту 6 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. Статтею 623 ЦК України встановлено, що Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Згідно із ч.ч. 1 - 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. При цьому ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків, у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ж, у свою чергу, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з положеннями частини 2 статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона взяла б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правив здійснення господарської діяльності іншою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб' єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання іншою стороною; - не отриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання іншою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України). Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Таким чином, ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224- 225 ГК України не встановлюють виключного правового зв`язку поняття «збитки» із зобов`язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що чинне законодавство хоча однозначно і не надає, проте й прямо не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків, однак розмір таких збитків повинен бути доведеним заінтересованою особою (наявність складу правопорушення), а у випадку спростування - відсутність вини доведена (опонентом) відповідачем. Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; 2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за визначеною формулою. Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин),у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, зокрема, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням відповідних вимог. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду. Таким чином, Правила постачання природного газу та договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за споживання природного газу у більшому/меншому обсязі від того, що був погоджений сторонами у договорі. Пунктом 3.13 договору в редакції додаткової угоди №4 від 29.11.2018 встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п.5.7. договору. При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил № 2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу. Вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20. Суд вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Оцінивши надані Позивачем докази відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право постачальника вимагати на підставі Правил №2496 та Договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об`єму природного газу не звільняє Позивача від тягаря доказування понесених збитків та відмовив у задоволенні позову у зазначеній чистині лише у зв`язку із його недоведеністю. Суд зазначає, що пункт 3.13 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків. Суд звертає увагу на те, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (Позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Отже, істинність твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню Позивачем перед судом. Із урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об`єму, не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків. За відсутності доказів реального понесення збитків, причинового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданими збитками, відсутній склад цивільного правопорушення як стягнення збитків. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні в частині позовних вимог були оцінені судом з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. З урахуванням вищевикладених висновків, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування статті 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України та Закону України "Про ринок природного газу", оскільки такі не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційної порядку. Відтак, доводи апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження. З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі №914/1887/21 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, - Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі №914/1887/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення. 2.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. 3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта. 4.Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України. Головуючий суддя Кордюк Г.Т. Суддя Кравчук Н.М. Суддя Плотніцький Б.Д.