Постанова Київський апеляційний суд № 756/15215/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2022 року м. Київ Справа № 756/15215/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/1795/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Яценко Н.О. 03 листопада 2021 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 03 листопада 2021 року, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову. Не погодилась із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про порушення норм процесуального права. Зазначає, що в разі проведення реструктуризації боргу, буде відсутня заборгованість за договором, а також будуть анульовані борги за пенею та штрафними санкціями, а отже будуть відсутні підстави для примусового стягнення боргу та/або звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначає, що 25 жовтня 2021 року на адресу заявника від АТ «Укрсиббанк» надійшло повідомлення про відступлення права вимоги за кредитною заборгованістю за Договором про надання споживчого кредиту від 12 серпня 2008 року, згідно якого права вимоги за договорами про надання споживчих кредитів відступлені кредитором до ТОВ «ФК «Київ Фінанс» на підставі договору факторингу. Цього ж дня від ТОВ «ФК «Київ Фінанс» надійшов лист про погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Вказані обставини свідчать про намагання банку ухилитись від обов`язку про реструктуризацію боргу а також про те, що з боку нового кредитора будуть вживатись активні дії, спрямовані на стягнення боргу за рахунок іпотечного майна. Таким чином, у нового кредитора є можливість в позасудовому порядку, за виконавчим написом нотаріуса звернути стягнення на іпотечне майно. Тому, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Позивач та/або її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Тому в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності. Представник відповідча Решетнік Ю.І. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, просив залишити її без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що у жовті 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати незаконним рішення ПАТ «УкрСиббанк» про відмову у проведенні реструктуризації Договору про надання споживчого кредиту №1138229500 від 12 серпння 2008 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 ; зобов`язати ПАТ «УкрСиббанк» провести реструктуризацію Договору про надання споживчого кредиту №1138229500 від 12 серпня 2008 року укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 у порядку та спосіб, що передбачений Законом України «Про споживче кредитування» із змінами внесеними Законом №1381-ІХ від 13 квітня 2021 року. 01 листопада 2021 року позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Вказана вимога мотивована тим, що нею отримано повідомлення про відступлення ПАТ «Укрсиббанк» прав вимоги за кредитним та іпотечним договором укладеним з нею. Також нею одержано від нового кредитора вимогу про повне погашення заборгованості та вказано на можливість звернення стягнення на іпотечне майно, яким є вказана квартира. Оскільки Банк неправомірно відмив їй у реструктуризації боргу, то сума боргу нарахована також неправомірно, вказане призведе до подальшого порушення прав позивача, що в кінцевому рахунку призведе чи унеможливить поновлення прав позивача. Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне. За змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) вказала на те, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову заявник вказує вимоги немайнового характеру, а саме неправомірність дій та зобов`язання вчинити дії щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором. Квартира на яку просить накласти арешт позивач не становить предмет даного судового розгляду, не є предметом розгляду і правовідносини, що витікають з договору іпотеки. Таким чином, запропонований позивачем захід забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, він не є таким, що направлений на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення заявлених позовних вимог. Заявник просить накласти арешт, на належну їй на праві власності квартиру, з метою уникнення звернення стягнення на іпотечне майно, про що нею зазначається в заяві, проте вказана мета не може бути прийнята до уваги суду в рамках розгляду даної справи, оскільки вказане питання виходить за межі заявлених позовних вимог. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, дублюють доводи викладені в заяві про забезпечення позову, та фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції, однак не спростовують і не впливають на їх правильність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 03 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 31 січня 2022 року.