Ухвала КЦС ВС № 2-1570/11

Ухвала 27 січня 2022 року м. Київ справа № 2-1570/11 провадження № 61-21033ск21 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_4 про зобов`язання відновити межу земельної ділянки шляхом демонтажу та переміщення огорожі, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди і зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_5 , правонаступником якої є спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 , звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила суд: - зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відновити межу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на праві власності по лінії ГА згідно плану меж земельної ділянки, відображеного у державному акті на право власності на земельну ділянку Серії ЯА № 335174, виданого 04 серпня 2005 року, шляхом демонтажу наявної огорожі і встановленні її у відповідності до плану меж, перемістивши поворотні точки № 3 та № 4 на межі між земельними ділянками на 1,2 м в сторону земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою; - зобов`язати не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. У грудні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 січня 2022 року справу призначено судді-доповідачу Петрову Є. В., визначено суддів які входять до складу колегії: Калараша А. А. та Ткачука О. С. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2022 року визначено колегію суддів для розгляду указаної справи у складі суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про зобов`язання відповідача відновити межу земельної ділянки шляхом демонтажу та переміщення огорожі, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди і зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи та наявність чіткої й незмінної судової практики, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третіх осіб Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_4 про зобов`язання відновити межу земельної ділянки шляхом демонтажу та переміщення огорожі, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої господарської споруди і зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров І. В. Литвиненко О. С. Ткачук