Постанова КЦС ВС № 757/2764/17-ц

Постанова Іменем України 26 січня 2022 року м. Київ справа № 757/2764/17-ц провадження № 61-9935св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Самарцевим Ярославом Юрієвичем, на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Крижанівська Г. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, згідно з яким просила визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі - ОСОБА_3 . На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина. Пояснила, що оскільки на цей час її батько (син ОСОБА_3 ) вже помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 нею було подано до Шостої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Разом з тим, через пропуск шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивачка вказує, що встановлений законом строк для прийняття спадщини було пропущено нею з поважних причин, а саме: через тяжку тривалу хворобу, сильний стрес, душевні хвилювання та обман з боку відповідача, який також є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною та визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням суду законної сили. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявний у матеріалах справи висновок судово-психіатричної експертизи № 121 від 25 липня 2019 року підтверджує поважність причин пропуску позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року скасовано. Ухвалено у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що будь-яких доказів того, що у встановленому законом порядку позивача було визнано судом недієздатним або обмежено дієздатним, матеріали справи не містять. Висновок судово-психіатричної експертизи № 121, складений 25 липня 2019 року судовими експертами Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я», не свідчить про неможливість позивачки звернутися з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Відтак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що у вищезазначений період у позивачки були наявні поважні причини (суб`єктивні, непереробні, істотні труднощі тощо) для не вчинення дій щодо прийняття спадщини. Узагальнені доводи касаційної скарги 13 червня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Самарцева Я. Ю. засобами поштового зв`язку подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Доводи інших учасників справи 22 вересня 2021 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивачки відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи. 30 грудня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві серії НОМЕР_1 . За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, спадкових договорів не укладала, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру. Син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 28 липня 2016 року звернувся до Шостої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері. 16 листопада 2016 року ОСОБА_1 до Шостої Київської державної нотаріальної контори засобами поштового зв`язку була направлена заява, у якій вона заявила про свої права на спадкове майно після смерті бабусі - ОСОБА_3 , повідомивши, що її батько ОСОБА_4 (син померлої) помер ще ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявила, що вона випадково пропустила строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , має намір через суд його поновити, а тому просила нотаріуса не видавати свідоцтво про право на спадщину будь-яким особам, які заявляють про таке право. Вказана заява надійшла до Шостої Київської державної нотаріальної контори 27 листопада 2016 року. 13 січня 2017 року ОСОБА_1 особисто було подано до Шостої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Через пропуск шестимісячного строку, встановленого Цивільним кодексом України для прийняття спадщини, державний нотаріус Шостої Київської державної нотаріальної контори Мотицька С. А. своєю постановою від 13 січня 2017 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого. Із висновку судово-психіатричної експертизи № 121, складеного 25 липня 2019 року судовими експертами Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_5. та ОСОБА_6. вбачається, що ОСОБА_1 страждає на даний час та страждала в період з 11 травня 2016 року по 11 жовтня 2016 року на психічний розлад у вигляді Органічного ураження головного мозку (внаслідок перенесеної нейроінфекції) із когнітивними та емоційними порушеннями, тривожно-іпохондричним синдромом (F 06.7, 06.7, 06.4 за МКХ-10), який істотно впливав на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, суттєво обмежуючи цю здатність. У ОСОБА_1 на час проведення дослідження спостерігались когнітивні порушення (погіршення пам`яті, труднощі в зосередженні), виснажливість психічних процесів, торпідність, ригідність мислення, емоційні порушення, які є проявом виявленого у неї психічного розладу. В досліджуваний період (з 11 травня 2016 року по 11 жовтня 2016 року) у неї також відмічалися прояви даного психічного розладу, які здійснили істотний вплив на її поведінку та вчинки.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з положеннями статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, посилалася на свою тривалу тяжку хворобу. Із висновку судово-психіатричної експертизи № 121, складеного 25 липня 2019 року судовими експертами Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України», вбачається, що ОСОБА_1 страждає на даний час та страждала в період з 11 травня 2016 року по 11 жовтня 2016 року на психічний розлад у вигляді Органічного ураження головного мозку (внаслідок перенесеної нейроінфекції) із когнітивними та емоційними порушеннями, тривожно-іпохондричним синдромом (F 06.7, 06.7, 06.4 за МКХ-10), який істотно впливав на її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, суттєво обмежуючи цю здатність. У ОСОБА_1 на час проведення дослідження спостерігались когнітивні порушення (погіршення пам`яті, труднощі в зосередженні), виснажливість психічних процесів, торпідність, ригідність мислення, емоційні порушення, які є проявом виявленого у неї психічного розладу. В досліджуваний період (з 11 травня 2016 року по 11 жовтня 2016 року) у неї також відмічалися прояви даного психічного розладу, які здійснили істотний вплив на її поведінку та вчинки. Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним доказам, зокрема висновку судово-психіатричної експертизи № 121 від 25 липня 2019 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 з поважних причин після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з незначним пропуском визначеного законом шестимісячного строку, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (два місяці) для подання заяви про прийняття спадщини. Вказаний висновок суду ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, яким надано належну оцінку, та відповідає обставинам справи, повно встановленим судом. На вказане суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув та безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Самарцевим Ярославом Юрієвичем, задовольнити. Постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов