Постанова 4875 № 922/2594/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/2594/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В. за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вінника Ростислава Сергійовича (вх. № 3139 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Погореловою О.В., повний текст рішення складено 16.09.2021) за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі: 1.Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

2. Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, м. Харків, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, до Фізичної особи-підприємця Вінника Ростислава Сергійовича, м. Харків, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сутра Харків", м.Київ, про виселення із займаних приміщень та звільнення земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 позов Керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Харківського національного автомобільно-дорожнього університету задоволено повністю. Ухвалено виселити фізичну особу - підприємця Вінника Ростислава Сергійовича з нежитлових приміщень: кім. № 2 площею 74,5 кв.м, кім. № 13 площею 52,1 кв.м, кім. № 14 площею 107,7 кв.м, кім. № 15 площею 51,3 кв.м, кім. № 29 площею 36,9 кв.м, кім. № 36 площею 19,2 кв.м, кім. № 37 площею 14,9 кв.м, кім. № 38 площею 4,9 кв.м, кім. № 39 площею 1,5 кв.м, кім. № 40 площею 1,4 кв.м будівлі учбового корпусу літ. А'-3, нежитлового приміщення кім. № 2 площею 69,3 кв.м в одноповерховій будівлі літ. Д'-1, нежитлової одноповерхової будівлі гаражних боксів літ. Б'-1 площею 145,6 кв.м, усього загальною площею - 579,3 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, які належать на праві власності державі в особі Міністерства освіти і науки України та закріплені на праві господарського відання за Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом. Зобов`язано фізичну особу - підприємця Вінника Ростислава Сергійовича звільнити земельну ділянку площею 1405 кв.м, прилеглу до нежитлових будівель літ. А'-3, Д'-1, Б'-1, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:05:070:0007, що перебуває в державній власності та в користуванні Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Вінника Ростислава Сергійовича на користь Харківської обласної прокуратури 4540,00 грн судового збору. Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №922/3244/19 розірвано договір оренди №6391-Н від 11.10.2017, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ "Сутра Харків", зобов`язання сторін за цим договором припинилися, а відтак і припиняється одночасно договір суборенди, який обумовлював право орендаря здавати відповідачу в суборенду приміщення. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно користується спірним об`єктом оренди. У ході судового розгляду відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності користування спірним майном, не навів обставин безпідставності вимог прокурора щодо звільнення спірного об`єкта оренди. При цьому, суд відхилив твердження відповідача про передчасність та безпідставність поданого прокурором позову, оскільки, як зазначено в рішенні, наявність у провадженні Господарського суду Харківської області справи про відшкодування відповідачу вартості проведеного ним капітального ремонту спірних приміщень під час дії договору суборенди, ніяким чином не спростовує факту того, що відповідач безпідставно використовує спірні нежитлові приміщення, як і не спростовує факту припинення договору суборенди. Рішення у цій справі жодним чином не ускладнює або робить неможливим виконання рішення у справі про відшкодування відповідачу витрат з проведеного капітального ремонту у разі задоволення його позовних вимог, як і в свою чергу, рішення у справі про відшкодування відповідачу витрат за проведений ним капітальний ремонт жодним чином не ускладнює або робить неможливим виконання рішення у цій справі. Фізична особа-підприємець Вінник Ростислав Сергійович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скарга обґрунтована тим, що суд не звернув уваги на те, що у господарському суді розглядається справа №922/2240/21 за позовом фізичної особи-підприємця Вінника Ростислава Сергійовича до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення коштів в розмірі 151 000,00 грн. Підставою для звернення з позовними вимогами до суду стало те, що позивач (ФОП Вінник Р.С.) з 11.10.2017 володів та користувався зазначеними нежитловими приміщеннями на праві суборенди, яке виникло з відповідного договору. В період дії договору та існування орендних, у тому числі суборендних правовідносин, фізичною особою-підприємцем Вінником Р.С. було здійснено капітальний ремонт отриманих на праві суборенди приміщень. Наразі договір суборенди є припиненим на підставі рішення суду, однак вартість проведеного ФОП Вінником Р.С. капітального ремонту орендодавцем відшкодовано не було. Отже, як зазначає апелянт, наразі неможливим є задоволення позову, оскільки відповідач позбавлений можливості повернути орендовані нежитлові приміщення у стані, в якому вони були одержані, так як вони змінилися внаслідок проведеного капітального ремонту. Вказує, що задоволення позову прокурора призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся. Так, позивачі розпочнуть користування раніше належними відповідачу орендованими нежитловими приміщеннями, а також зможуть передати їх у користування третім особам. Задоволення позову прокурора призведе до безперешкодної можливості власника розпорядження, зокрема, шляхом передачі третім особам у користування, раніше орендованим відповідачем майном, що в свою чергу матиме наслідком порушення прав та законних інтересів відповідача, оскільки останнє буде піддано впливу третіх осіб, дії яких призведуть до його зносу і знецінення. Вважає, що заявлений прокурором позов є передчасним, а його задоволення призведе до безумовного порушення прав відповідача, позбавить його можливості захисту своїх прав у судовому порядку, а також утруднить або унеможливить одержання гарантованого йому відшкодування за проведений капітальний ремонт раніше орендованих нежитлових приміщень. З огляду на виниклі обставини перебування відповідача у спірних приміщеннях, є підставним та таким, що відповідає його правам та інтересам, порушення яких у разі його виселення реально матиме місце, позаяк вказані дії об`єктивно зможуть призвести до втрати ним можливості відшкодувати свої втрати у повному обсязі. 02.12.2021 до суду від Харківського національного автомобільно-дорожнього університету надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14003), в якому 2-й позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №922/3244/19 розірвано договір оренди №6391-Н від 11.10.2017, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ «Сутра Харків», зобов`язання сторін за цим договором припинилися, а відтак і припиняється одночасно договір суборенди, який обумовлював право орендаря здавати відповідачу в суборенду приміщення. 03.12.2021 до суду від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14055), в якому прокурор проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вінника Ростислава Сергійовича на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що в ході судового розгляду відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності користування спірним майном, не навів обставин безпідставності вимог прокурора щодо звільнення спірного об`єкта оренди. 20.01.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№695), в якому представник відповідача просить розгляд справи відкласти на іншу дату, посилаючись на те, що не має можливості з`явитися у судове засідання, оскільки на цей же час призначено справу у Дзержинському районному суді м.Харкова. Прокурор у судовому засіданні залишив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на розсуд суду. Представник Харківського національного автомобільно-дорожнього університету у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, зазначає наступне. Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Пунктом 2 ч.3 ст.202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України). В даному випадку відповідачем не надано жодних доказів, які унеможливлюють закінчення даного апеляційного провадження в даному судовому засіданні. Водночас, судом враховується, що у апеляційній скарзі відповідачем чітко викладено свою позицію щодо оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 про відкладення розгляду справи було доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Колегія суддів також бере до уваги, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вінника Ростислава Сергійовича на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 було відкрито ухвалою суду 16.11.2021, і за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався ухвалою суду від 16.12.2021. За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи слід відмовити. Прокурор та представник Харківського національного автомобільно-дорожнього університету у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 16.12.2021. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.10.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Сутра Харків, орендарем, було укладено договір оренди №6391-Н, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно загальною площею 2357,40 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, інв. № 10301016, реєстровий № 80112, а саме: нежитлові приміщення кім. №№ 1 - 40 на 1-му поверсі 3-х поверхової будівлі учбового корпусу літ. А1-3 загальною площею 1039,50 кв.м; нежитлові приміщення кім. №№ 1 - 23 на 2-му поверсі 3-х поверхової будівлі учбового корпусу літ. А1-3 загальною площею 577,8 кв.м; нежитлові приміщення кім. №№ 1 - 19 на 3-му поверсі 3-х поверхової будівлі учбового корпусу літ. А1-3 загальною площею 525,20 кв.м; нежитлову одноповерхову будівлю гаражних боксів літ. Б1 -1 загальною площею 145,6 кв.м; нежитлове приміщення кім. № 2 в одноповерховій будівлі майстерні літ. Д1-1 загальною площею 69,30 кв.м, що перебуває на балансі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (а.с.71-74 т.1). Пунктом 6.2 договору передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця здавати орендоване майно у суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об`єкт суборенди, отримує орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету. Відповідно до п.10.1 договору договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11.10.2017 до 11.09.2020. 11.10.2017 між ТОВ Сутра Харків, орендарем, та Фізичною особою-підприємцем Вінником Ростиславом Сергійовичем, суборендарем, було укладено договір суборенди та обслуговування об`єкта суборенди №1-С (а.с.76-78 т.1), згідно з яким орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ 2, 13, 14, 15, 36, 378,24 на 1-му поверсі; кім.5 на 2-ому поверсі, які розташовані в 3-х поверховій будівлі учбового корпусу літ. А1-3, гаражних боксів літ. Б1-1; кімн.№2 в майстерні літ. Д1-1 (інв. №10301016, реєстровий №80112), загальною площею 562,8 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, що перебуває на балансі Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, і передані в оренду (з правом здачі в суборенду) орендарю РВ ФДМУ по Харківській області за договором №6391-Н від 11.10.2017. Відповідно до п.7.1 договору суборенди, цей договір укладено строком на 30 місяців, що діє з 11.10.2017. Згідно з п. 7.2. договору суборенди договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і скріплення печатками сторін та з моменту прийняття об`єкту суборенди за актом прийому-передачі від 11.10.2017. 11.10.2017 між ТОВ «Сутра Харків» та ФОП Вінником Р.С. підписано акт приймання-передачі суборендованого приміщення (а.с.79 т.1). Додатковою угодою №1 від 28.02.2018 до договору оренди №6391-Н від 11.10.2017 сторонами викладено п.10.1 договору в новій редакції, а саме: «Цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 11.10.2017 по 11.10.2027» (а.с.75 т.1). 10.04.2020 додатковою угодою №1 до договору суборенди та обслуговування об`єкта суборенди №1-С від 11.10.2017 сторони прийняли рішення продовжити строк дії договору на 2 роки 11 місяців (а.с.80 т.1). Як зазначає прокурор, у зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендних платежів, РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №922/3244/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача- Харківській національний автомобільно-дорожній університет до ТОВ «Сутра Харків» про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути державне майно та стягнення 1 298 819,31 грн, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Сутра Харків на користь Державного бюджету України 490 997,36 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди №6391-Н від 11.10.2017; 86 824,59 грн пені; 605 997,36 грн штрафу; розірвано договір оренди №6391-Н від 11.10.2017, укладений між РВ ФДМУ та ТОВ Сутра Харків; зобов`язано ТОВ Сутра Харків вчинити певні дії, а саме: повернути балансоутримувачу - Харківському національному автомобільно-дорожньому університету (шляхом підписання акту приймання-передачі) державне окреме індивідуально визначене майно, загальною площею 2357,40 кв.м, розташоване за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 106, інв.№10301016, реєстровий номер №80112. Згідно актів від 08.12.2020 та 11.06.2021 комісіями, утвореними наказами ректора ХНАДУ від 11.08.2020 №84 та від 01.06.2021 №91, проведено огляди нежитлових будівель та прибудинкової території за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, та встановлено, що відповідач, Вінник Р.С., використовує нежитлові будівлі учбового корпусу для здійснення господарської діяльності (ремонт та обслуговування автомобілів). Земельна ділянка використовується ФОП Вінником Р.С. частково (для стоянки автомобілів). Також ФОП Вінником Р.С. використовується розміщене у вказаних нежитлових приміщеннях обладнання, що знаходиться на балансі ХНАДУ та передане за договором оренди обладнання №1/18 від 01.08.2018 ТОВ «Сутра Харків». Загальна площа прилеглої земельної ділянки, що використовується ФОП Вінником Р.С. становить 1405 кв.м. та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:05:070:0007. Зі змісту листа Регіонального відділення Фонду державного майна України від 19.01.2021 №16-03-02-00355 вбачається, що 20.06.2019 листом №43-3937 регіональне відділення надало дозвіл на передачу в суборенду та погодило розрахунки плати за суборенду. У листі було зазначено, що згідно чинного законодавства після укладення договорів суборенди один примірник договору (з погодженим розрахунком плати за суборенду) орендарю необхідно було надати до регіонального відділення для реєстрації та, що термін дії передачі в суборенду не повинен перевищувати терміну дії договору оренди. На цей час від ТОВ «Сутра Харків» на адресу регіонального відділення не надходили примірники договорів суборенди переданого в оренду майна згідно договору від 11.10.2017 №6391-Н. На обліку в Інформаційно-пошуковій системі «Етап-Оренда» договори суборенди державного майна по вищезазначеному договору оренди відсутні (а.с.98 т.1). 11.02.2021 Харківській національний автомобільно-дорожній університет звернувся до Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області із заявою №253/21, в якій просив притягнути до відповідальності ФОП Винника Р.С. за ст.296 КК України за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до співробітників ХНАДУ, виконуючих свої функціональні обов`язки, що супроводжувались особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (а.с.107-108 т.1). За даним фактом Харківським районним управлінням поліції №1 ГУНП в Харківській області 11.02.2021 розпочато кримінальне провадження №12021226130000047 за ст.356 КК України (а.с.109 т.1). Факт зайняття відповідачем вищевказаних приміщень і земельної ділянки ХНАДУ підтверджується протоколом огляду місця події від 24.02.2021, проведеним під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021226130000047 (а.с.110-112 т.1). Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №2309720 від 07.12.2011 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:05:070:0007, площею 0.6860 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, перебуває в постійному користуванні ХНАДУ (а.с.39 т.1). Прокурор вказує на те, що оскільки між позивачами та відповідачем відсутні договірні відносини, відповідач користується спірною земельною ділянкою за відсутності правових підстав. До того ж, розміщення, ремонт і обслуговування відповідачем автотранспортних засобів на території ХНАДУ суперечить цілям освітньої діяльності, створює перешкоди університету для використання державного нерухомого майна за цільовим призначенням. Керівник Київської окружної прокуратури м.Харкова повідомленнями в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» №50-101-1544-вих21 та №50-101-1543-вих21 від 26.05.2021 повідомив Міністерство освіти і науки України та Харківській національний автомобільно-дорожній університет (відповідно) про вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави в особі МОН і ХНАДУ шляхом звернення до суду з позовом до Вінника Р.С. про виселення його із займаних приміщень за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 106 (а.с.26-33 т.1). Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою, колегія суддів зазначає наступне. Предметом судового розгляду у даній справі є позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Харківського національного автомобільно-дорожнього університету про виселення. Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст.53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз.2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №904/2529/20. Міністерство освіти і науки України, як уповноважений орган управління та Харківський національний автомобільно-дорожній університет, як установа, за якою спірне нерухоме майно закріплено на праві господарського відання, мають законні підстави вимагати від відповідача виселення та повернення приміщень, які ним незаконно використовуються. Керівник Київської окружної прокуратури м.Харкова направив Міністерству освіти і науки України та Харківському національному автомобільно-дорожньому університету повідомленням в порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» №50-101-1544-вих21 та №50-101-1543-вих21 від 26.05.2021 (відповідно), в яких просив повідомити чи вживались заходи цивільно-правового характеру, в тому числі подання позовної заяви до суду до Вінника Р.С. У відповідь Харківський національний автомобільно-дорожній університет листом від 07.06.2021 №1026/21 повідомив, що не заперечує проти подання органами прокуратури позову до суду з метою захисту інтересів держави. Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 10.06.2021 №1/11-4194, адресованого Київській окружній прокуратурі, міністерство повідомило про відсутність інформації про укладення договору суборенди між ТОВ «Сутра Харків» та ФОП Вінником Р.С. на державне нерухоме майно, а тому заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на забезпечення дотримання вимог законодавства, міністерством не вживалось. Просило вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Оскільки позивачами не вживаються заходи щодо виселення та звільнення відповідачем державного нерухомого майна, то у прокурора виникли правові підстави для представництва прокуратурою в суді інтересів Міністерства освіти і науки України та Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки. У відповідності до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Частиною 6 ст.283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України). Частиною 1 ст.774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Отже, договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Згідно з ч. 1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Системне тлумачення ч.3 ст.774 ЦК України про застосування до договорів суборенди правил про договори оренди та частин 1, 4 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дозволяє зробити висновок про те, що суборендар має перед власником майна (його уповноваженим органом управління) такі ж обов`язки із звільнення займаного приміщення та повернення його орендодавцю, які покладаються на орендаря. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що заявлений прокурором позов є передчасним, його задоволення призведе до безумовного порушення прав відповідача, позбавить його можливості захисту своїх прав у судовому порядку, а також утруднить або унеможливить одержання гарантованого йому відшкодування за проведений капітальний ремонт раніше орендованих нежитлових приміщень. Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені посилання апелянта, з огляду на те, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, наявність у провадженні Господарського суду Харківської області справи про відшкодування відповідачу вартості проведеного ним капітального ремонту спірних приміщень під час дії договору суборенди, ніяким чином не спростовує факту того, що відповідач безпідставно використовує спірні нежитлові приміщення, як і не спростовує факту припинення договору суборенди. Рішення у цій справі жодним чином не ускладнює або робить неможливим виконання рішення у справі про відшкодування відповідачу витрат з проведеного капітального ремонту у разі задоволення його позовних вимог, як і в свою чергу, рішення у справі про відшкодування відповідачу витрат за проведений ним капітальний ремонт жодним чином не ускладнює або робить неможливим виконання рішення у цій справі . Однак, у справі №922/2594/21 саме відповідач порушує закон та не повертає балансоутримувачу орендоване майно. Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №922/3244/19 розірвано договір оренди №6391-Н від 11.10.2017, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ "Сутра Харків", зобов`язання сторін за цим договором припинились, тому припинилась дія договору суборенди, а відтак відповідач зобов`язаний звільнити спірні приміщення. Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №2309720 від 07.12.2011 земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:05:070:0007, площею 0.6860 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, перебуває в постійному користуванні ХНАДУ. Як свідчать матеріали справи комісіями, утвореними наказами ректора ХНАДУ від 11.08.2020 №84 та від 01.06.2021 №91, проведено огляди нежитлових будівель та прибудинкової території за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106, та встановлено, що відповідач, Вінник Р.С., використовує нежитлові будівлі учбового корпусу для здійснення господарської діяльності (ремонт та обслуговування автомобілів). Земельна ділянка використовується ФОП Вінником Р.С. частково (для стоянки автомобілів). Також ФОП Вінником Р.С. використовується розміщене у вказаних нежитлових приміщеннях обладнання, що знаходиться на балансі ХНАДУ та передане за договором оренди обладнання №1/18 від 01.08.2018 ТОВ «Сутра Харків». Загальна площа прилеглої земельної ділянки, що використовується ФОП Вінником Р.С. становить 1405 кв.м. та є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:05:070:0007, про що складені акти від 08.12.2020 та 11.06.2021. Однак, докази передання зазначеної земельної ділянки в користування відповідачу в матеріалах справи відсутні. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем орендованого майна позивачу, а також передання в користування вказаної земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставне користування відповідачем майном та про наявність підстав для задоволення позову. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вінника Ростислава Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/2594/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 31.01.2022 Головуючий суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль Суддя І.В. Тарасова