Постанова 4875 № 905/1577/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/1577/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В. за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л. за участю представників: позивача - не з`явився відповідача - Ярового А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача - Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (вх. № 2976Д/3) та апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни (вх. № 3007Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 (повний текст складено 25.08.2021, колегія суддів у складі: головуючий суддя Бокова Ю.В., суддя Говорун О.В., суддя Фурсова С.М.) за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вулиця Гризодубової, буд. 1; код ЄДРПОУ 33760279); до відповідача - Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); про стягнення 160368,81 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 71312,69 грн; пеня в розмірі 71312,69 грн; інфляційні втрати в розмірі 12413,91 грн; 3% річних в розмірі 5329,52 грн, ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі - ККП «Маріупольтепломережа»; позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни (далі - ФОП Фролова Л.М.; відповідач) про стягнення боргу в сумі 160368,81 грн за Договором про відпуск теплової енергії від 19.11.2008 № 32, зокрема: 71312,69 грн основної заборгованості; 71312,69 грн пені; 12413,91 грн інфляційних втрат та 5329,52 грн 3% річних. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2405,53 грн витрат, понесених підприємством з оплати судового збору за подачу позовної заяви. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у період з листопада 2015 року по квітень 2020 року ККП «Маріупольтепломережа» за укладеним між сторонами у справі Договором на відпуск теплової енергії № 32 від 19.11.2008 здійснило постачання теплової енергії до належних відповідачу на праві власності нежитлових приміщень № АДРЕСА_2 загальною опалювальною площею 103,90 кв.м., що вбудовані у багатоквартирний будинок № 114 по пр. Будівельників у м. Маріуполі. Надання до об`єктів відповідача теплової енергії, мережа опалення яких пов`язана із внутрішньобудинковою мережею багатоквартирного будинку, позивач підтверджує актами на включення опалення на будинок № 114 за вказаною адресою від 13.10.2015, від 17.10.2016, від 23.10.2017, від 26.10.2018 та від 23.10.2019, які підписані представниками обслуговуючої організації без зауважень. Однак відповідач за укладеним договором на відпуск теплової енергії неналежним чином виконав свої зобов`язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, виставлені рахунки за надану теплову енергію у спірний період не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 71312,69, що стало підставою для нарахування позивачем також пені в розмірі 71312,69 грн, інфляційних втрат в розмірі 12413,91 грн та 3% річних в розмірі 5329,52 грн за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бокова Ю.В., суддя Говорун О.В., суддя Фурсова С.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 140552,36 грн, зокрема: основний борг в сумі 61470,35 грн; пеню в сумі 61470,35 грн; 3% річних в сумі 5197,75 грн та інфляційні втрати в сумі 12413,91 грн, а також судовий збір в сумі 2108,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з доведених позивачем обставин постачання відповідачу теплової енергії у спірний період, а також підтвердженого матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором та наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за період з листопада 2015 року по 10.12.2019 (включно) за приміщенням АДРЕСА_4 та за приміщенням № 106, оскільки право власності на об`єкти нерухомого майна, та до яких позивачем здійснювалось постачання теплової енергії, на теперішній час перейшло до іншого власника - ОСОБА_4 на підставі відповідних договорів від 11.12.2019 та від 21.07.2020. Водночас, оскільки право власності на обидва вказаних об`єкта належало відповідачу до 10.12.2019, то суд визнав за можливе стягнути заборгованість за отриману теплову енергію у грудні 2019 за період з 01.12.2019 по 10.12.2019. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти коштів за надану теплову енергію до нежитлового приміщення № 106 за період з 11.12.2019 по квітень 2020 року судом відмовлено через неможливість суду самостійного виокремити та визначити обсяг отриманої теплової енергії окремо за кожним об`єктом, оскільки позивачем у рахунку-фактурі №12-261179/01 від 31.12.2019 при визначенні обсягу отриманої теплової енергії у грудні 2019 року не конкретизовано отримання відповідачем теплової енергії окремо за об`єктами приміщення № 106 та приміщення АДРЕСА_4. Також за висновками суду першої інстанції позивачем доведено неможливість відключення нежитлових приміщень відповідача від центрального опалення, а наявність стояків у приміщенні відповідача свідчить про надходження тепла у приміщення. При цьому відповідачем не надано жодних доказів, які б засвідчували факт законного відключення належних йому нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: місто Маріуполь, проспект Будівельників, будинок № 114, від мереж централізованого опалення відповідно до встановленого чинним законодавством порядку. Ненадання позивачем послуг з постачання тепла у спірний період до приміщень відповідача останнім не доведено. Ураховуючи відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу за період з 11.12.2019 по квітень 2020 року, судом також відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за вказаний період. Позивач - ККП «Маріупольтепломережа» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 2976Д/3 від 01.10.2021) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20, в якій просить зазначене рішення скасувати частково та ухвалити нове рішення в частині стягнення сум: 66 328,23 грн основного боргу, 66 328,23 грн пені, 5256,50 грн 3% річних, 12429,26 грн інфляційних втрат, 2255,13 грн судового збору та стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Також разом з апеляційною скаргою позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення суду. Позивач вважає, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, тим самим позбавив позивача можливості взяти участь у розгляді справи та надати пояснення з приводу нарахувань окремо за кожним об`єктом за період з 11.12.2019 по квітень 2020 року. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовані обставини, що мають значення для справи, і тому необґрунтовано відмовлено у стягненні заборгованості за надану теплову енергію до нежитлового приміщення № 106 по АДРЕСА_2 за період з 11.12.2019 по 30.04.2020. Також позивач вважає, що судом арифметично невірно була розрахована заборгованість за грудень 2019 року та безпідставно не взято до уваги дати зняття показань приладу обліку теплової енергії, через що сума боргу за період з листопада 2015 року по 10.12.2019 була визначена судом невірно. Вказане також зумовило неправильний висновок суду в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних за заявлений період. Позивач наполягає, що відповідач повинен нести відповідальність за весь період, коли він був власником обох нежитлових приміщень. Відповідач - ФОП Фролова Л.М. також звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 3007Д/3 від 04.10.2021) на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення суду. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані усі обставини спору, а зроблені по суті висновки, не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідач наголошує, що з листопада 2015 року він не отримував рахунків від позивача для оплати за відпущену теплову енергію, як і фактично з цього моменту відповідач взагалі не отримував теплову енергію, що підтверджується довідкою голови правління ОСББ «Крок до успіху» від 14.01.2019, в якій зазначено про відключення приміщень АДРЕСА_2 від системи централізованого опалення та системи гарячого водопостачання і зроблено посилання на відповідний акт теплової інспекції, виданий у 2015 році. У цій довідці також вказано, що відключення приміщень від системи опалення не призвело до порушення роботи системи будинку та до порушення прав співвласників будинку. Крім того, відповідно до висновків експертних будівельно-технічних досліджень №№3/д, 4/д від 03.04.2019, у приміщеннях №№ 106, 120 відсутні системи теплоспоживання і відсутні теплоспоживальні установки (обладнання-опалювальні прилади), а в цих приміщеннях знаходиться теплоізольована система теплопостачання будинку. На думку відповідача наявність теплоізольованих систем теплопостачання свідчить про не надходження тепла у спірні приміщення, а тому висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача сплатити за фактичне тепло, яке надходило до стояків та підводки до опалювальних приладів, є неправильними. Також відповідач вважає неправомірними посилання суду першої інстанції на недотримання відповідачем порядку відключення мереж теплової енергії, що врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, та приписами Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4, оскільки ці законодавчі акти регулюють правовідносини у сфері надання послуг з опалення, а не відносини сторін у справі з купівлі-продажу теплової енергії. Відповідач вважає, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості довести відповідними доказами те, що відключення мереж теплопостачання відбулось не самовільно відповідачем, а було зумовлене вимушеною аварійною ситуацією. Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2021 у справі № 905/1577/20 (вх. № 2976Д/3) та у справі № 905/1577/20 (вх. № 3007Д/3), після усунення позивачем та відповідачем недоліків, допущених при поданні апеляційних скарг, відкрито апеляційні провадження за вказаними апеляційними скаргами, встановлено строк до 15.11.2021 для подання відзивів, заяв та клопотань по апеляційним скаргам, розгляд справи призначено на 23.11.2021 об 11:30 год. та об 11:45 год. відповідно. ККП «Маріупольтепломережа» 29.10.2021 за вх. № 12476 на електронну поштову скриньку та 04.11.2021 за вх. № 2756 засобами поштового зв`язку надіслало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу ФОП Фролової Л.М. без задоволення, апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути основний борг в сумі 66328,23 грн, пеню в сумі 66328,23 грн, 3% річних в сумі 5256,50 грн та інфляційні втрати в сумі 12429,26 грн, а також судовий збір в сумі 2255,13 грн. В спростування доводів відповідача позивач зазначає про те, що: -спірні нежитлові приміщення є встроєними у житловий будинок; -система опалення приміщень відповідача пов`язана із внутрішньобудинковою системою опалення будинку в цілому, а тому при подачі опалення на весь будинок, подається опалення і на приміщення відповідача; -опалення інших приміщень (квартир) будинку здійснюється безпосередньо через стояки у приміщенні відповідача; -стіни приміщень є суміжними з приміщеннями інших співвласників будинку; -при відсутності опалення в окремому приміщенні суміжні стіни приміщень, що опалюються, несуть тепловтрати, що порушує права інших співвласників будинку; -відповідач відключився від опалення самовільно, без дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку такого відключення, а також без дотримання умов відключення, які передбачені пунктом 2.6. договору № 32 від 19.11.2008; -усі рахунки за опалення направлялися відповідачу поштою, що підтверджується копіями реєстрів, доданими до позовної заяви; -неотримання відповідачем рахунків та самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для уникнення від зобов`язання щодо оплати послуг теплопостачання; -аварійна ситуація в 2015 році, на яку посилається відповідач, не стосується обов`язків позивача - ККП «Маріупольтепломережа», який відповідає за подачу теплової енергії до зовнішньої поверхні стіни будинку і не обслуговує внутрішньобудинкову мережу опалення; -докази на підтвердження аварійної ситуації в матеріалах справи відсутні; -відповідальність за отримання теплопостачання від точки відгалуження від стояків у межах приміщення несе його власник. При утриманні свого майна власник зобов`язаний самостійно приймати рішення щодо усунення аварійних ситуацій, що стосуються його приміщення; -посилання відповідача на висновки експертних будівельно-технічних досліджень від 03.04.2019 є безпідставними. 08.11.2021 на підставі Розпоряджень керівника апарату суду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Барбашової С.В. проведено повторні автоматичні розподіли у справі № 905/1577/20 (вх. № 2976Д/3) та № 905/1577/20 (вх. № 3007Д/3) та для розгляду зазначених справ визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є. Відповідач - ФОП Фролова Л.М. 15.11.2021 за вх. № 13195 через систему «Електронний суд» подав клопотання, в якому посилається на те, що відключення мереж опалення у спірних приміщеннях здійснене не самовільно відповідачем, а у зв`язку з аварійною ситуацією, та просить витребувати у ККП «УК Західна» документи, що підтверджують факт аварійної ситуації в мережі опалення будинку № 114 по пр. Будівельників у м. Маріуполі в 2015 році. У судовому засіданні 23.11.2021, враховуючи, що апеляційна скарга позивача - ККП «Маріупольтепломережа» (вх. № 2976Д/3) та апеляційна скарга відповідача - ФОП Фролової Л.М. (вх. № 3007Д/3) стосуються одного і того ж рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність об`єднання зазначених апеляційних скарг в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду та оголосив перерву до 07.12.2021 о 14:30 год., запропонувавши ФОП Фроловій Л.М. надати документальне обґрунтування щодо заявленого клопотання про витребування документів на підтвердження аварійної ситуації в мережі опалення будинку № 114 по пр. Будівельників у м. Маріуполі в 2015 році. 07.12.2021 відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх.№ 14203), в якому просить: -приєднати до справи копію заяви-звернення від 21.01.2015 до ККП «УК Західна» громадянки ОСОБА_1 (мешканки АДРЕСА_5) щодо прийняття мір по ліквідації аварії на трубах подачі опалення у підвалі будинку АДРЕСА_2 ; -оглянути копію довідки ЖКП «Домовик», яка свідчить про те, що на дільниці 8/9 було здійснено відключення від інженерних мереж тепломережі шляхом обрізки опалювальних приладів за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 у зв`язку із постійним затопленням інженерних мереж підвалу житлового будинку за вказаною адресою; -задовольнити клопотання відповідача про витребування у ККП «УК «Західна» документи, що підтверджують факт аварійної ситуації на мережах опалення будинку АДРЕСА_2 в 2015 році. В обґрунтування клопотання про витребування зазначеного доказу відповідач посилається на те, що факт наявності аварійної ситуації на мережі опалення будинку АДРЕСА_2 , внаслідок якої було демонтовано обладнання опалення, а стояки теплоізольовані, виключає вину відповідача у невиконанні зобов`язань з оплати за теплову енергію, і такий факт можливо підтвердити відомостями, документами та інформацією, якою володіє ККП «УК «Західна», а відтак і факт наявності такої аварійної ситуації має бути досліджено судом на підставі відповідних доказів. 07.12.2021 судом апеляційної інстанції у зв`язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. на адреси сторін у справі направлено повідомлення про призначення справи до розгляду на 16.12.2021 о 14:30 год. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 905/1577/19. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 для розгляду справи № 905/1577/19 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. 14.12.2021 за вх. № 14593 до суду від представника Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь - Єгельської Олени Володимирівни надійшло клопотання про її участь у судовому засіданні 16.12.2021 о 14:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EasyCon з використанням власного ЕЦП, яке задоволено судом. 15.12.2021 позивачем до суду надані заперечення (вх.№ 14681) на заявлені відповідачем клопотання, в яких ККП «Маріупольтепломережа» зазначило про те, що заявлені відповідачем клопотання задоволенню не підлягають з огляду на таке: -відносини між організацією, яка обслуговує внутрішньобудинкову мережу будинку № АДРЕСА_2 та власником нежитлових приміщень №№ 106, 120 не стосуються предмета спору; -аварійна ситуація у 2015 році, на яку посилається відповідач, якщо і відбулася, то відбулася поза межами оспорюваного періоду; -витребування у ККП «УК «Західна» документів, що підтверджують аварійну ситуацію є недоцільним, оскільки станом на момент складання Акту про включення централізованого опалення до вказаного будинку від 13.10.2015, аварійної ситуації не було; -з наданої копії довідки від 20.06.2021 № 421 убачається, що влітку 2012 року ККП «Домовик - 3» від`єднав опалювальні прилади у приміщеннях відповідача через затоплення інженерних мереж у підвалі будинку і цей факт не може бути підставою для відмови від опалення відповідачем та припинення зобов`язань за договором, адже відповідач, як власник приміщення, повинен був самостійно, до початку нового опалювального сезону встановити нові прилади опалення для відновлення теплопостачання у приміщення; -заява мешканця квартири АДРЕСА_5 від 21.01.2015 є заявою незрозумілого походження, яка не має вхідного номера та дати її одержання ККП «УК «Західна». Крім того ця заява складена до оспорюваного періоду і на момент складання акту на включення опалення (13.10.2015) аварійна ситуація відсутня. У судовому засіданні 16.12.2021 судом оголошено перерву до 25.01.2022 об 11:30 год. Судом також задоволено клопотання представника позивача про його участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EasyCon. Ухвалою суду від 17.01.2022 задоволено клопотання представника відповідача, про його участь у судовому засіданні 25.01.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Попкова Д.О. для розгляду справи № 905/1577/20 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В. 24.01.2022 до суду від уповноваженого представника позивача Єгельської О.В. надійшло клопотання (вх.№ 822) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням представника на лікарняному. Розглянувши у судовому засіданні 25.01.2022 клопотання відповідача від 15.11.2021 за вх. № 13195 та від 07.12.2021 за вх.№ 14203 про витребування, огляд та долучення до матеріалів справи додаткових доказів та документів, беручи до уваги вмотивовані заперечення позивача проти задоволення вказаних клопотань та їх обґрунтування, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заявлених відповідачем клопотань. Також колегія суддів відхиляє подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Водночас участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом (статті 202, 216, 270 ГПК України); не визнавалася вона такою й судом. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що правова позиція позивача викладена в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу відповідача та у відповідних письмових поясненнях та запереченнях, тому враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи, без участі представника позивача, адже його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, зважаючи на таке. Перевіряючи доводи сторін у справі наданими до справи доказами, колегією суддів під час апеляційного розгляду справи у відповідності з підпункту а) пункту 3 статті 282 ГПК України встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини, які є наступними. Як убачається з матеріалів справи, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» протягом опалювальних сезонів 2015 - 2020 років здійснювало подачу опалення до приміщень житлового будинку по АДРЕСА_2, що підтверджується актами на включення центрального опалення від 13.10.2015, від 23.10.2019, від 26.10.2018, від 23.10.2017, від 17.10.2016, у тому числі й до нежитлових приміщень відповідача за № АДРЕСА_2, опалювальна система якого пов`язана з внутрішньобудинковою системою житлового будинку за вказаною адресою. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» від 19.11.2008 нежитлові приміщення № № 106, 120, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 належали на праві власності Фроловій Лані Миколаївні до 11.12.2019 (нежитлове приміщення АДРЕСА_4) та до 21.07.2020 (нежитлове приміщення № 106). На виконання умов Договору № 32 на відпуск теплової енергії, що укладений між сторонами у справі 19.11.2008, позивач поставив відповідачу теплову енергію до об`єктів теплопостачання (нежитлових приміщень №№ 106, 120) у період листопад 2015 року - квітень 2020 року, про що свідчать відповідні акти на включення опалення на будинок № АДРЕСА_2 від 13.10.2015, від 23.10.2019, від 26.10.2018, від 23.10.2017, від 17.10.2016, які підписані представниками обслуговуючої організації без зауважень, за наслідками чого позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 71 312,69 грн (т. 1 а.с. 37-52). Загальна площа багатоквартирного будинку № АДРЕСА_2 становить 5586,21 кв.м. Опалювальна площа приміщень відповідача становить 103,90 кв.м. (приміщення АДРЕСА_4 - 54,2 кв.м.; приміщення № 106 - 49,70 кв.м.). При нарахуванні за спожитий об`єм теплової енергії позивачем прийнято коефіцієнт 0,0186 % (103,90 / 5586,21). Нарахування за теплову енергію проведені позивачем за показниками приладів обліку теплової енергії встановленого в будинку № 114 по пр. Будівельників, пропорційно опалювальній площі приміщень відповідача, відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 №

630. В матеріалах справи містяться акти зняття показань приладів обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.19-34). Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором на відпуск теплової енергії №32 від 19.11.2008 у розмірі 71 312,69 грн, позивачем нараховані та заявлені до стягнення вказана сума боргу, а також пеня в розмірі 71 312,69 грн, інфляційні втрати в сумі 12 413,91 грн та 3% річних в сумі 5329,52 грн. Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється відповідачем, що 19.11.2008 між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Фроловою Ланою Миколаївною (Споживач) укладено Договір на відпуск теплової енергії №32 (далі - Договір), за умовами пункту 1.1. якого Постачальник подає теплову енергію для об`єктів Споживача в необхідній йому кількості, а Споживач, відповідно до умов, встановлених цим договором, зобов`язується прийняти та сплатити теплову енергію за затвердженими тарифами (цінами) в строки, які передбачені цим договором. За укладеним Договором обидві сторони зобов`язуються керуватися положеннями Цивільного кодексу України (435-IV), Господарського кодексу України (436-IV), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875 IV, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 26-33 IV, Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил використання тепловою енергією» та іншими нормативними актами України, які регулюють відносини у сфері теплопостачання (пункт 2.1. договору). Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання теплової енергії, який підпадає під правове регулювання норм §5 Глави 54 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України, а також Закону України «Про теплопостачання». Згідно зі статтями 11, 16, 177, 360 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, врегульовані Законом України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання теплової енергії (теплопостачання), яким передбачено: -споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (стаття 1); -споживач зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів (стаття 24). -споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (стаття 19); Аналогічні положення містять Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, згідно з пунктами 3, 4, 14 яких споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Норми частини другої статті 275 Господарського кодексу України встановлюють заборону на відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до пункту 2.2. Договору початок та закінчення опалювального періоду зумовлюється погодними умовами та встановлюється виконкомом міськради. Розділом 3 Договору визначені права та обов`язки сторін. За умовами пункту 3.1. Постачальник зобов`язується забезпечити безперебійне постачання теплової енергії об`єктів Споживача відповідно до умов Договору. Пунктом 3.2. Договору визначено, що Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати послуги теплопостачання у відповідності до об`ємів теплоспоживання. Відповідно до пункту 4.1. Договору Споживач за відпущену теплову енергію здійснює оплату згідно встановлених тарифів, які затверджені виконкомом Маріупольської міської ради, які встановлюються з розрахунку споживання теплової енергії протягом усього опалювального періоду. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків у строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства т.д.) Споживача. У разі неотримання рахунка до 10-го числа місяця наступного за звітним, Споживач зобов`язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника. Умовами пункту 4.4. Договору встановлено, що у разі несплати рахунку в зазначений строк Споживачу нараховується пеня згідно Закону України №543/96ВР від 22.11.1996, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у період, за який сплачується пеня. Споживачу - суб`єкту підприємницької діяльності пеня нараховується відповідно до Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасну оплату за спожиті комунальні послуги» у розмірі 1% за кожний день прострочення. Пунктом 4.7. Договору визначено, що у випадку зміни тарифів, нові являються обов`язковими для застосування сторонами. Згідно пункту 4.8. Договору споживач зобов`язаний завчасно повідомити про зміни об`ємів теплоспоживання. Усі перерахунки проводяться з моменту повідомлення про такі зміни. Відповідно до пункту 5.1. Договір укладений строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені чи доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійшла заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляді. До вимог з оплати теплової енергії, а також стягнення пені застосовується позовна давність строком 5 років відповідно до статті 259 ЦК України (пункт 5.2. Договору). У разі припинення дії договору споживач не звільняється від зобов`язань повної оплати використаної теплової енергії (пункт 5.4. Договору). В матеріалах справи наявна заява відповідача про розірвання цього договору на постачання теплової енергії від 19.12.2018 (т.1, а.с. 91). Позивач своєю відповіддю від 09.01.2019 (т. 1 а.с. 92-93) відмовив у розірванні діючого договору із посиланням на вимоги чинного законодавства щодо недопустимості односторонньої відмови від договору вказаної категорії та зазначив, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення можливе тільки за умов, передбачених п. 24 Правил № 630, з одночасним виконанням вимог Порядку відключення від 22.11.2005 №

4. Позивач також звернув увагу відповідача на те, що єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку та перегляду умов договору, є акт про відключення від мережі централізованого опалення, затверджений головою постійно діючої міжвідомчої Комісії. За приписами пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим. З огляду на вказане, визначення позивачем кількості теплової енергії, що відпускається споживачу, здійснюється розрахунковим способом у залежності від опалювальної площі. Суд першої інстанції, врахувавши наявність між сторонами договірних відносин щодо постачання та споживання теплової енергії у періоді з листопада 2015 року по квітень 2020 року, оцінивши докази подачі позивачем теплової енергії у нежитлові приміщення відповідача та відсутність доказів відключення приміщень відповідача від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку, зважаючи на неоплату відповідачем отриманих послуг з теплопостачання, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, з чим повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду. Основним аргументом відповідача стосовно відсутності правових підстав для стягнення з нього суми заборгованості за Договором на відпуск теплової енергії №32 від 19.11.2008 за спожиту ним теплову енергію, поставлену позивачем, є посилання на відключення об`єктів відповідача від системи централізованого опалення. Однак колегія суддів вважає, що відповідачем не враховані ані умови укладеного Договору на відпуск теплової енергії №32 від 19.11.2008, ані норми чинного законодавства. Так, у пункті 2.6. Договору відключення Споживача від системи опалювання та гарячого водопостачання можливо здійснити лише за умови технічної можливості, наявності альтернативного джерела опалення, узгодженого у встановленому порядку та дозволу головного власника приміщення тільки після письмового повідомлення Постачальника. Відключення системи опалювання споживача з демонтажем опалювальних пристроїв та переобладнання житлових приміщень у нежитлові здійснюється у відповідності до рішення міської ради №100 від 20.02.2002. Поряд із цим, відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання-будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за № 1478/11758, з моменту внесення до нього змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169 визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води саме усього житлового будинку, а не окремих приміщень у ньому, як це було визначено первісно. Порядком відключення від 22.11.2005 № 4 установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення, він повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від 22.11.2005 № 4 процедури. Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов`язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплопостачання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії. Припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов. Роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, а відповідачем не спростовано, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відключення нежитлових приміщень відповідача від мереж центрального теплопостачання у порядку, визначеному чинним законодавством. Посилання відповідача на те, що він з 2015 року не отримує від позивача послуги теплопостачання (опалення), відхиляються колегією суддів, оскільки єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Наведене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №226/1437/16-ц (провадження №61-29708св18). При цьому тип приміщення (житлове / нежитлове) у цьому питанні не має значення, оскільки об`єкти теплопостачання є вбудованими у багатоквартирний будинок, тип вбудованого у багатоквартирний будинок приміщення не впливає на порядок його відключення від мережі централізованого опалення. Таким чином, наведені умови Договору на відпуск теплової енергії №32 від 19.11.2008 та норми чинного законодавства вимагають дотримання порядку відключення споживачів від мережі централізованого опалення. Натомість із матеріалів справи не вбачається дотримання ФОП Фроловою Л.М. встановленого договором та порядком відключення опалення у належних їй приміщеннях, розташованих у житловому будинку. Жодних доказів на підтвердження факту правомірного відключення приміщень від мережі централізованого опалення будинку з дотриманням вимог договору та чинного законодавства відповідачем до суду не надано. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно врахував вимоги Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, згідно з якими споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення приміщень відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання йому послуг з постачання тепла. Колегія суддів зазначає, що самовільне відключення споживача від внутрішньобудинкових систем опалення або здійснення такого відключення з порушенням встановленої законодавством процедури не припиняє статусу такого суб`єкта, як споживача відповідних комунальних послуг, та не звільняє від обов`язку оплати їх вартості. Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги посилання позивача на неможливість відключення нежитлових приміщень відповідача від опалення та правомірно врахував, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів. В матеріалах справи відсутні докази складення позивачем акту про відключення теплоносіїв приміщень № АДРЕСА_2 будинку № АДРЕСА_2 від систем центрального опалення у 2015 році. Поряд із цим, згідно пункту 4.2. Договору у разі відключення та опломбування запірних вентилів по гарячому водопостачанню (опаленню) споживач сплачує видатки за опломбування по рахунку у відповідності із калькуляцією Постачальника. Відповідачем не надані докази відключення та опломбування запірних вентилів по гарячому водопостачанню (опаленню). Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що нежитлові приміщення №№106, 120 є встроєними у житловий будинок і розташовані на першому поверсі будинку № АДРЕСА_2. Система опалення цих приміщень пов`язана з внутрішньобудинковою системою опалення житлового будинку. Опалення інших приміщень (квартир) будинку здійснюється безпосередньо через стояки у зазначених приміщеннях №№106, 120, тому при подачі опалення на весь будинок подається опалення і на приміщення відповідача. Позивач у спірний період подавав теплову енергію на будинок із розрахунком на те, що споживач (відповідач) також буде отримувати такі послуги, тому вправі вимагати від відповідача оплати їх вартості. За наведених обставин у сукупності, колегія суддів вважає доведеними обставини виконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання відповідачу теплової енергії до приміщень відповідача. Відповідачем не надано жодних доказів, які б засвідчували факт відключення спірних приміщень від мереж центрального теплопостачання відповідно до встановленого Порядку та ненадання йому послуг з постачання тепла. За вказаних фактичних обставин справи відповідач зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги. Отже, судом першої інстанції у справі № 905/1577/20 правомірно встановлено, що відповідач відключився від опалення самовільно, без дотримання Порядку, тому висновки суду про стягнення заборгованості на надану теплову енергію за договором на відпуск теплової енергії № 32 від 19.11.2008 є законними та обґрунтованими. Відповідач в апеляційній скарзі безпідставно стверджує, що з листопада 2015 року не отримував рахунки від позивача, оскільки дані твердження спростовуються наданими по позовної заяви копіями реєстрів про направлення відповідачу рахунків поштою (т.1 а.с. 57-87). Крім того, пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач (Відповідач) зобов`язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника (Позивача). Таким чином, посилання відповідача на неотримання рахунків, не можуть бути підставою для уникнення зобов`язань щодо оплати послуг теплопостачання. Посилання відповідача на неотримання ним опалення через аварійну ситуацію у 2015 році колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки ККП «Маріупольтепломережа» надає теплову енергію до зовнішньої поверхні стіни будинку і не обслуговує внутрішньобудинкову мережу опалення, тому не може нести відповідальність за аварійну ситуацію, на яку посилається відповідач. Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження аварійної ситуації, на яку йдеться посилання в апеляційній скарзі, відповідачем до справи не надано. Пунктом 3.10. Договору № 32 на відпуск теплової енергії закріплено, що питання технічного обслуговування, утримання та ремонту внутрішньобудинкової системи опалення, Споживач (відповідач) вирішує самостійно із власником внутрішньобудинкової системи за окремою згодою. При утриманні свого майна власник зобов`язаний самостійно приймати рішення щодо усунення аварійних ситуацій, що стосуються його приміщення. Колегія суддів вважає, що невиконання обов`язків щодо утримання в належному стані приладів опалення у приміщенні, не звільняє відповідача, як їх власника, від зобов`язань щодо оплати послуг теплопостачання, наданих позивачем до стояка в межах приміщення. Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені посилання відповідача та не прийняті в якості належних доказів надані відповідачем висновки експертних будівельно-технічних досліджень № № 3/д та 4/д від 03.04.2019, складені судовим експертом Новіковим В.С., оскільки огляд вказаних приміщень здійснювався експертом 01.04.2019, в той час як позивач просить стягнути заборгованість за період з листопада 2015 року по квітень 2020 року. Крім того, згідно приписів чинного законодавства відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення. Також з огляду на приписи чинного законодавства та те, що надання висновків щодо законності відключення опалювальних приладів у багатоквартирному будинку відноситься до компетенції теплопостачальної організації, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги в якості доказу відключення спірних приміщень від системи центрального опалення, надану відповідачем довідку від 14.01.2019, підписану головою правління ОСББ «Крок до успіху». Суд першої інстанції перевірив у повному обсязі обставини щодо самовільного відключення відповідачем від опалення приміщень №№ 106, 120 житлового будинку № АДРЕСА_2, та дійшов вичерпного висновку про неправомірність такого відключення, а тому посилання відповідача на неповне з`ясування судом цих обставин справи є безпідставними. Водночас, як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами у справі, 11.12.2019 між Фроловою Ланою Миколаївною (далі - Дарувальник) та ОСОБА_4 (далі - Обдаровувана) був укладений договір дарування, відповідно до п. 1.1 якого Дарувальник передає безоплатно у власність Обдарованої належне Дарувальнику на праві власності нежитлове приміщення, вбудоване до багатоквартирного будинку (літера А-5), з нежитловою прибудовою (літера А2-1), загальною площею 54,2 (п`ятдесят чотири цілих і дві десятих кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 1542. Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 192534186 від 11.12.2019, вищезазначений договір був зареєстрований 11.12.2019, номер запису про право власності 34580642. В подальшому 21.07.2020 між Фроловою Ланою Миколаївною (далі - Дарувальник) та ОСОБА_4 (далі - Обдаровувана) був укладений договір дарування, відповідно до п. 1.1 якого Дарувальник передає безоплатно у власність Обдарованої належне Дарувальнику на праві власності нежитлове приміщення, вбудоване до багатоквартирного будинку (літера А-5), з нежитловою прибудовою (літера А2-1), загальною площею 65,3 (шістдесят п`ять цілих і три десятих кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 106 (сто шість). Договір посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Никоненко Т.В. 21.07.2020 та зареєстровано в реєстрі за №

673. Згідно частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та до яких позивачем здійснювалось постачання теплової енергії, на теперішній час перейшло до іншого власника - ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 11.12.2019 та від 21.07.2020, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача - Фролової Лани Миколаївни основного боргу за період з листопада 2015 року по 10.12.2019 за приміщенням АДРЕСА_4, а за приміщенням № 106 за період з листопада 2015 по квітень 2020 року. Проте, проаналізувавши наявний в матеріалах справи рахунок-фактуру №12-261179/01 від 31.12.2019 судом першої інстанції з`ясовано, що при визначенні обсягу отриманої теплової енергії у грудні 2019 року позивачем не було відокремлено отримання відповідачем теплової енергії окремо за об`єктами приміщення № 106 та приміщення АДРЕСА_4. У зв`язку із викладеним суд першої інстанції, посилаючись на неможливість самостійно відокремити та визначити обсяг отриманої теплової енергії окремо за кожним об`єктом, та, відповідно, визначити її вартість з урахуванням припинення у відповідача права власності на приміщення АДРЕСА_4 з 11.12.2019, та з огляду на те, що право власності на обидва вказаних об`єкта належало відповідачу до 10.12.2019, визнав також за можливе стягнути з відповідача заборгованість за отриману теплову енергію у грудні 2019 року за період з 01.12.2019 по 10.12.2019, задовольнивши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу частково, а саме в сумі 61470,35 грн за період з листопада 2015 року по 10.12.2019 включно. Однак колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у стягненні заборгованості за надану теплову енергію до нежитлового приміщення АДРЕСА_6 за період з 11.12.2019 по квітень 2020 року. Зі змісту рішення не вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи з`ясовувалися обставини нарахування позивачем окремо за кожним об`єктом за період з 11.12.2019 по квітень 2020 року, а зроблено лише посилання на неможливість його самостійного визначення судом. Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції невірно розрахована заборгованість за грудень 2019 року, що призвело до помилкових висновків в частині суми основного боргу, яку належить стягнути з відповідача. Так, згідно наявних у справі документів, що стосуються площі нежитлових приміщень та дислокації до Договору на відпуск теплової енергії № 32 від 19.11.2008 загальна опалювальна площа нежитлових приміщень № АДРЕСА_2 по АДРЕСА_2 становила 103,90 кв.м. (приміщення АДРЕСА_4 - 54,20 кв.м.; приміщення № 106 - 49,70 кв.м.), що відповідач не оспорює. Згідно наданих до суду документів відповідачем подаровано нежитлове приміщення АДРЕСА_4 - 11.12.2019, а нежитлове приміщення № 106 - 21.07.2020. Тобто до 11.12.2019 відповідач був власником обох вказаних приміщень. Оскільки у період з 11.12.2019 по 30.04.2020 відповідач був власником нежитлового приміщення № АДРЕСА_2, тому сума за витрачену теплову енергію на приміщення № 106 у період з 11.12.2019 по 30.04.2020 також підлягає стягненню на користь позивача. Що стосується заборгованості за період з листопада 2015 року по 10.12.2019, колегія суддів зазначає таке. В матеріалах справи містяться акти зняття показань приладів обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19-34). Згідно наданої до позовної заяви копії карточки обліку витрат теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 убачається, що при розподілі обсягів витрат теплової енергії за листопад 2019 року позивачем були враховані показники приладу обліку теплової енергії на 27.11.2019; у грудні 2019 - показники на 27.12.2019, що підтверджується, зокрема копією карточки за період з 27.11.2019 по 23.04.2021. Відповідно, рахунок-фактура № 12-261179/01 від 31.12.2019 на суму 2613,10 грн включає період з 28.11.2019 по 27.12.2019 (30 днів). У зв`язку з тим, що відповідач був власником обох приміщень до 11.12.2019, то колегія суддів вважає, що заборгованість за грудень 2019 року повинна визначатися з 28.11.2019 по 10.12.2019 (13 днів) і є такою: 1,470 Гкал / 30 дн. * 13 дн. = 0,637 Гкал * 1777,62 грн = 1132,34 грн. Заборгованість станом на 27.11.2019 (з урахуванням рахунку за листопад 2019) становить 60627, 41 грн (т.1 а.с. 5; Розрахунок суми заборгованості). Нарахування за період з 28.11.2019 по 10.12.2019 становлять 1132,34 грн. Отже, сума боргу з листопада 2015 року по 10.12.2019 становить 61759,75 грн (60627,41 грн + 1132,34 грн). У зв`язку з тим, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги дати зняття показань приладу обліку теплової енергії, сума основного боргу з листопада 2015 року по 10.12.2019 саме в розмірі 61470,35 грн була визначена господарським судом невірно. Поряд із цим, нарахування за витрачену теплову енергію у період з 11.12.2019 по 30.04.2020, у тому числі на нежитлове приміщення № АДРЕСА_2 з опалювальною площею 49,70 кв.м. є наступними. 1.Період з 11.12.2019 по 27.12.2019. Рахунок-фактура № 12-261179/01 від 31.12.2019 на суму 2613,10 грн. Нарахування проведено позивачем на загальну площу 103,9 кв.м. за період з 28.11.2019 по 27.12.2019. Обсяг витраченої теплової енергії за період з 11.12.2019 по 27.12.2019 (17 днів) визначається за аналогією періоду з 28.11.2019 по 10.12.2019, розрахованого раніше: 1,470 Гкал / 30 дн. * 17 дн. = 0,833 Гкал - обсяг витраченої теплової енергії за період з 11.12.2019 по 27.12.2019, на загальну площу 103,9 кв.м. 0,833 Гкал / 103,9 кв.м. * 49,70 кв.м. = 0,398 Гкал - витрати теплової енергії на площу нежитлового приміщення № 106, 0,398 Гкал * 1777,62 грн = 707,49 грн - нарахування за період з 11.12.2019 по 27.12.2019 на площу нежитлового приміщення № 106. 2.Період - січень 2020 року. Рахунок-фактура № 01-261179/01 від 31.01.2020 на суму 3132,17 грн. 1,762 Гкал /103,9 кв.м. * 49,70 кв.м. = 0,843 Гкал - витрати теплової енергії на площу нежитлового приміщення № 106 у січні 2020 року, 0,843 Гкал * 1777,62 грн = 1498,53 грн - нарахування за січень 2020 року на площу нежитлового приміщення № 106. 3.Період - лютий 2020 року. Рахунок-фактура № 02-261179/01 від 29.02.2020 на суму 2844,19 грн. 1,600 Гкал /103,9 кв.м. * 49,70 кв.м. = 0,765 Гкал - витрати теплової енергії на площу нежитлового приміщення № 106 у лютому 2020 року. 0,765 Гкал * 1777,62 грн = 1359,88 грн - нарахування за лютий 2020 року на площу нежитлового приміщення № 106. 4.Період - березень 2020 року. Рахунок-фактура № 03-261179/01 від 31.03.2020 на суму 1606,97 грн. 0,904 Гкал / 103,9 кв.м. * 49,70 кв.м. = 0,432 Гкал - витрати теплової енергії на площу нежитлового приміщення № 106 у березні 2020 року. 0,432 Гкал * 1777,62 грн = 767,93 грн - нарахування за березень 2020 року на площу нежитлового приміщення № 106. 5.Період - квітень 2020 року. Рахунок-фактура № 04-261179/01 від 30.04.2020 на суму 488,85 грн. 0,275 Гкал /103,9 кв.м. * 49,70 м2 = 0,132 Гкал - витрати теплової енергії на площу нежитлового приміщення № 106 у квітні 2020 року. 0,132 Гкал * 1777,62 грн = 234,65 грн - нарахування за квітень 2020 року на площу нежитлового приміщення №

106. Отже, нарахування за теплову енергію на площу нежитлового приміщення № 106 у період з 28.11.2019 по 30.04.2020 становлять 4 568,48 грн (707,49 + 1498,53 + 1359,88 + 767,93 + 234,65). Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за надану теплову енергію до нежитлових приміщень №№ 120, 106 по АДРЕСА_2 у м. Маріуполі за період з листопада 2015 року по 30.04.2020 становіть 66 328,23 грн (61759,75 грн + 4568,48 грн). Зважаючи на встановлені і не спростовані відповідачем обставини справи щодо не оплати останнім отриманих послуг, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 66328,23 грн. Відповідач наведені розрахунки не оспорив. Щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, то колегія суддів погоджується з мотивами їх відхилення судом першої інстанції (невірним розрахунком). В статтях 610, 611 Цивільного України закріплено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Обов`язковою умовою покладання на боржника передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, виходячи з встановлених обставин, враховуючи наведену норму та те, що судом першої інстанцій не була врахована заборгованість за надання теплової енергії у період з 11.12.2019 по 30.04.2020 до нежитлового приміщення № АДРЕСА_2, судом було безпідставно відмовлено у стягнені за цей період 3% річних в сумі 58,75 грн та стягнуто тільки 5197,75 грн. Здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що 3% річних за період прострочення виконання оплати боргу за подачу тепла у приміщення № 106 з 11.12.2019 по 30.04.2020 становлять 58,75 грн. Отже сума 3% річних за весь час прострочення зобов`язання з урахування фактичних обставин справи становить 5256,50 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, колегія суддів зазначає, що наведений позивачем в апеляційній скарзі розрахунок інфляційних втрат за весь період прострочення в сумі 12429,26 грн не спростовує висновків суду першої інстанції про їх стягнення в сумі 12413,91 грн, як про те просив позивач у позовній заяві. Підстави для виходу за межі заявлених вимог у суду відсутні, а тому інфляційні нарахування правомірно задоволені судом першої інстанції саме у заявленій позивачем сумі. Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. Частиною другою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення вимог по стягненню пені за увесь період прострочення з 11.12.2019 по 30.04.2020 (ураховуючи усі фактичні обставини справи), колегія суддів дійшла висновку, що пеня за вказаний період становить 6978,06 грн, а за весь період прострочення - 68 448,41 грн. Оскільки сума пені не має бути більше 100 % загальної суми боргу, тому сума пені, що підлягає стягненню становить 66328,23 грн. Аргументи позивача, що наведені в апеляційній скарзі, є частково обґрунтованими, тому скарга позивача підлягає частковою задоволенню. Натомість доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 4857,88 грн, пені в сумі 4857,88 грн та 3% річних в сумі 58,75 грн ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки у справі наявні докази невиконання відповідачем своїх зобов`язань, а відповідач повинен нести відповідальність за весь період, коли він був власником обох нежитлових приміщень, у зв`язку з чим на підставі пунктів 1, 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям у справі у скасованій частині нового рішення про задоволення позову за наведених у даній постанові обставин справи. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі пункту 2 частини першої, частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат таким чином: судовий збір за подачу позову в розмірі 2254,90 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3162,43 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 277, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 задовольнити частково. 2.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 залишити без задоволення. 3.Рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення: -основного боргу в сумі 4857,88 грн, -пені в сумі 4857,88 грн, -3% річних в сумі 58,75 грн. В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову. 4.Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 5.Резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2021 у справі № 905/1577/20 викласти в такій редакції: «Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни про стягнення 160 368,81 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 71 312,69 грн, пеня в розмірі 71 312,69 грн, інфляційні втрати в розмірі 12 413,91 грн, 3% річних в розмірі 5 329,52 грн, задовольнити частково. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1; код ЄДРПОУ 33760279): основний борг в сумі 66 328,23 грн, пеню в сумі 66 328,23 грн, 3 % річних в сумі 5 256,50 грн, інфляційні втрати в сумі 12 413,91 грн, судовий збір в сумі 2 254,90 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили». 6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фролової Лани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Гризодубової, будинок 1; код ЄДРПОУ 33760279) 3162,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги. 7.Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Донецької області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 31.01.2022. Головуючий суддя С.В. Барбашова Суддя О.Є. Медуниця Суддя О.В. Стойка