LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд916/3618/20

від 24.01.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3618/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богацької Н.С. суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. секретар судового засідання: Сілаєва В.С. за участю представників учасників справи: від позивача - Тодорашко А.В., самопредставництво; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення, постановлену суддею Желєзною С.П. у м. Одеса, повний текст якої складено 21.10.2021 у справі №916/3618/20 за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про: стягнення 211 344,65 грн, - В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» відмовлено у задоволенні заяви (вх. ГСОО №2-1247/21 від 06.10.2021) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20. Означене судове рішення мотивоване ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» достатніх доказів на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим, зокрема доказів, які можуть підтвердити відсутність на його рахунках коштів у розмірі, достатньому для виконання рішення суду, а також не було надано доказів відсутності прибутку від інших видів господарського діяльності, крім постачання електричної енергії, які відповідач здійснює. При цьому місцевий суд звернув увагу на те, що приписами Господарського процесуального кодексу України не передбачено право суду зупиняти виконання судового рішення до закінчення розгляду заяви та на період відстрочення виконання рішення суду. Не погодившись з означеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось з апеляційною скаргою в якій просило суд: визнати поважною причину пропуску строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 у справі №916/3618/20; прийняти апеляційну скаргу та відкрити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 у справі №916/3618/20; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 у справі №916/3618/20 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, відповідно до якого відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про стягнення 211 344,65 грн терміном на 1 рік; зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 до закінчення розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, а в разі задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення на весь період дії такого відстрочення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що не погоджується з ухвалою суду першої інстанції через її необґрунтованість та вважає, що існують обставини, які свідчать про наявність підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення суду. Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: відповідач у даній справі з 08.02.2021 перебуває у статусі «дефолтний», як наслідок він не може здійснити постачання електричної енергії кінцевому споживачу, відповідно його господарська діяльність повністю заблокована; Національна енергетична компанія «Укренерго» незважаючи на наявність судових рішень у справі №910/2125/21, не виконала їх та не відновила статус відповідача, чим повністю заблокувала його роботу; Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком» вживає усіх заходів для отримання коштів з інших джерел достатніх для виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3618/20 в силу наявності дебіторської заборгованості контрагента на загальну суму 1 299 417,44 грн, що стягнута відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 у справі №916/505/21. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.11.2021 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021: витребувано у Господарського суду Одеської області копії матеріалів справи №916/3618/20 в обсязі, що необхідний для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №916/3618/20; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №916/3618/20 до надходження відповідних матеріалів з Господарського суду Одеської області. 16.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа №916/3618/20 від Господарського суду Одеської області. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №916/3618/20- залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн, доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком», що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику. 06.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення), докази сплати судового збору (квитанція про сплату №39643 від 01.12.2021 на суму 2 270,00 грн) та у якій останнє просить суд: долучити до матеріалів справи №916/3618/20 заяву про усунення недоліків разом з поданими додатками; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 по справі №916/3618/20 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, відповідно до якого відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про стягнення 211 344,65 грн терміном на 1 рік; зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 до закінчення розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, а в разі задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення на весь період дії такого відстрочення. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2021: поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №916/3618/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у справі №916/3618/20; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 24.12.2021; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 24.12.2021 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; призначено справу №916/3618/20 до розгляду на 24.01.2022 о 14:00 год. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) надало відзив на апеляційну скаргу, яким просило суд залишити ухвалу від 18.20.2021 по справі №916/3618/20 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» без задоволення, оскільки доводи викладені в ній не відповідають дійсності, є некоректними, маніпулятивними, зробленими без урахування умов договору та положень чинного законодавства. У відзиві позивач зазначив, що: відповідач, порушуючи п. 5 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі просить проведення «розгляду заради розгляду», не зазначаючи підстав для його скасування та ухвалення нового рішення або його зміни відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, а також обставин та фактів які судом не з`ясовані та які саме норми матеріального права порушені; фінансовий звіт від 01.10.2021, в силу ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та правової позиції, викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19, не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції, оскільки такі докащи не були подані до суду першої інстанції, а відповідач в порушення п. 5, 6 ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, не наводить обґрунтування причин їх неподання у період з 01.10.2021 до 18.10.2021; надані відповідачем докази присвоєння йому 08.02.2021, як постачальнику електричної енергії, статусу «Дефолтний» рішенням НЕК «УКРЕНЕРГО» та тривання судових процесів з цього приводу не є підставами для відстрочення; у відповідача відсутнє волевиявлення щодо добровільного виконання обов`язку, а лише наявна мета якнайбільше відтермінувати його виконання будь-якими засобами, оскільки: обов`язок повернення переплати позивачу виник ще в жовтні 2020 року, а саме 11.10.2020, тобто за довго до подання позову та призначення 08.02.2021 статусу «Дефолтний»; після подання позовної заяви відповідач не сплатив суму позовних вимог в добровільному порядку, затягував судовий процес, не подав заяв по суті справи, а саме відзиву на позов, після прийняття рішення подав апеляційну скаргу; відповідач не надав докази неможливості виконання рішення, а саме доказів відсутності грошових коштів та неможливості здійснення іншої діяльності згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема у нього є діюча ліцензія на постачання природного газу; в матеріалах справи також відсутні докази гарантованого надходження до позивача грошових коштів у строки і розмірі, вказані у заяві про відстрочку виконання рішення, а саме докази намірів укладання договорів з потенційними контрагентами з метою отримання потенційного прибутку; посилання на складне фінансове становище не є безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. 12.01.2022 від представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) Тодорашка Андрія Вікторовича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій останній просить суд надати провідному юрисконсульту юридичного відділу Чорноморської філії ДП «АМПУ» Тодорашку Андрію Вікторовичу можливість участі у судовому засіданні по справі №916/3618/20, призначеному на 24.01.2022 о 14:00 год., та у наступних судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. З вимогами Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку та відеозапису хочу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах ознайомлений та зареєстрований в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» 2752616075@mail.gov.ua з використанням електронного підпису. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022: заяву представника Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) Тодорашка Андрія Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання 24.01.2022 о 14:00 год. провести в режимі відеоконференції в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду, відеоконференція буде проведена за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EasyCon» за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua; надано можливість представнику Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) Тодорашку Андрію Вікторовичу взяти участь у судовому засіданні 24.01.2022 о 14:00 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку «EasyCon». Представник позивача в судове засідання 24.01.2022 з`явився, надав усні пояснення, підтримав зміст доводів та заперечень, які викладені письмово. Представник апелянта (відповідача) в судове засідання не з`явився, незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки, які судом могли бути визнані поважними не повідомив. Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У відповідності до п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. 15.04.2021 на сайті Південно-західного апеляційного господарського суду опубліковано повідомлення за посиланням (https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1106396/) про зупинення відправки судової кореспонденції, у зв`язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції та надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів виключно засобами електронного зв`язку. Так, апелянта про час, дату та місце судового засідання було повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду від 09.12.2021 листом на електронну адресу - velinkom@ukr.net, що була повідомлена останнім у заявах по суті справи, зокрема в апеляційній скарзі та отримано повідомлення про доставку цього листа з вказаною ухвалою електронною поштою до поштової скриньки одержувача. Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвали суду від 10.11.2021, 22.11.2021, також відправлялись на електронну адресу апелянта velinkom@ukr.net, на які останній реагував вчасно шляхом подання заяви про усунення недоліків від 01.12.2021 (надійшла до суду 06.12.2021, Т.2, а.с.94-95), в якій зазначено, серед іншого, що 23.11.2021 на офіційну електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» - velinkom@ukr.net надійшла від Південно-західного апеляційного господарського суду ухвала від 22.11.2021 по справі №916/3618/20. Отже судом вжито усіх належних та необхідних заходів для повідомлення апелянта про судовий розгляд даної справи. Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»). Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо справи №916/3618/20 ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, 22.11.2021, 09.12.2021 опубліковані 15.11.2021, 23.11.2021, 13.12.2021 відповідно. Таким чином, апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком» не було позбавлене об`єктивної можливості з 13.12.2021 по 23.01.2022 (понад 1,5 місяці) дізнатися про рух (стан) судового провадження шляхом відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданим йому процесуальним правом, а саме з`явитися до суду у визначений день та час ухвалою від 09.12.2021 суду, проте такою можливістю не скористалось, в межах апеляційного провадження у справі №916/3618/20 в судове засідання 24.12.2022 не з`явилось, про причини неявки не повідомило, хоча, як слідує з вищевказаного, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлене належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом відповідного судового засідання. Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, визнала можливим розглянути справу за відсутності апелянта та його представника, за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2020 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог вх.ГСОО№6083/21 від 03.03.2021) про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 193 449,93 грн, інфляційні втрати - 6 344,82 грн, пені - 7 657,83 грн, 3% річних - 3892,07 грн та 5265,23 грн судового збору. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2021: позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) основну заборгованість у розмірі 193 449,93 грн, інфляційні втрати - 6 344,82 грн, пеню - 7 657,83 грн, 3% річних - 3892,07 грн та 5265,23 грн судового збору. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 вказане вище рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 залишено без змін. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 набрало законної сили 13.09.2021. 17.09.2021 на виконання означеного судового рішення від 26.04.2021 Господарським судом Одеської області видано відповідний наказ. 06.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду по справі №916/3618/20, якою останнє просило суд: відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 про стягнення 211 344,65 грн терміном на 1 рік; зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/3618/20 до закінчення розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, а в разі задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду на весь період дії такого відстрочення. В обґрунтування поданої заяви, Товариство посилалось на скрутне фінансове становище, обумовлене перебуванням у статусі «дефолтний», і як наслідок неможливістю здійснення постачання електричної енергії кінцевому споживачу, оскільки його господарська діяльність повністю заблокована, а Національна енергетична компанія «Укренерго» всупереч судових рішень у справі №910/2125/21, не відновила статус відповідача. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком» вживає усіх заходів для отримання коштів з інших джерел достатніх для виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3618/20 в силу наявності дебіторської заборгованості контрагента на загальну суму 1 407 726,44 грн, яка стягується у судовому порядку. Крім того, в провадженні Північного апеляційного господарського суду перебувають матеріали судової справи №910/2776/21 про визнання дій ПАТ «НЕК «Укренерго» неправомірними та зобов`язання вчинити дії. 13.10.2021 від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) надійшов відзив на заяву про відстрочення виконання судового рішення, яким останнє просило суд: відмовити в задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/3618/20; відмовити задоволенні заяви про забезпечення через їх необґрунтованість. Так, позивач зазначив, що: надані відповідачем докази присвоєння йому з 08.02.2021, як постачальнику електричної енергії, статусу «Дефолтний» рішенням НЕК «УКРЕНЕРГО» та тривання судових процесів з цього приводу не є підставами для відстрочення; у відповідача відсутнє волевиявлення щодо добровільного виконання обов`язку, а лише наявна мета якнайбільше відтермінувати його виконання будь-якими засобами, оскільки: обов`язок повернення переплати позивачу виник ще в жовтні 2020 року, а саме 11.10.2020, тобто за довго до подання позову та призначення 08.02.2021 статусу «Дефолтний»; після подання позовної заяви відповідач не сплатив суму позовних вимог в добровільному порядку, затягував судовий процес, не подав заяв по суті справи, а саме відзиву на позов, після прийняття рішення подав апеляційну скаргу; відповідач не надав докази неможливості виконання рішення, а саме доказів відсутності грошових коштів та неможливості здійснення іншої діяльності, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у нього є діюча ліцензія на постачання природного газу; в матеріалах справи також відсутні докази гарантованого надходження до позивача грошових коштів у строки і розмірі, вказані у заяві про відстрочку виконання рішення, а саме докази намірів укладання договорів з потенційними контрагентами з метою отримання потенційного прибутку; посилання на складне фінансове становище не є безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. Підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» до апеляційного господарського суду у даній справі є незгода останнього з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення. Згідно задекларованого ст. 129-1 Конституції України принципу обов`язковості судових рішень - судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Так, ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02). Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. При цьому, згідно ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Зі змісту ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012). Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов. Так, за приписами ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Крім того, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення. За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі «Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, тривалість виконання вісім місяців). Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи. Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін. Так, в даному випадку заява про відстрочення виконання рішення суду у даній справі обґрунтована тим, що, боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі, та з огляду на присвоєння йому статусу «дефолтний», немає можливості виконати судове рішення у справі № 916/3618/20 через блокування його господарської діяльності. За твердженням заявника, на теперішній час ним вживаються заходи задля отримання коштів з інших джерел достатніх для виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №916/3618/20 в силу наявності дебіторської заборгованості контрагента на загальну суму 1 407 726,44 грн, яка стягується у судовому порядку, а також шляхом оскарження дій Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «дефолтний». За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оцінюючи доводи заявника у світлі наведених вище приписів процесуального законодавства, а також представлені в їх підтвердження докази колегія суддів зазначає. Як вбачається з відкритих відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за викопіюванням сторінки на сайті НЕК «УКРЕНЕРГО» за посиланням https://ua.energv/perelik-uchasnykiv-rynku-yakym-nadano-status-pereddefoltnyj/ в розділі «список учасників, що набули статус «дефолтний» встановлено, що з 08.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком» перебуває в статусі «Дефолтний» (Т.1, а.с.215-220). Разом з тим, згідно з роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Т.2, а.с.9) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» (код 39925982) встановлено види діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 69.10 Діяльність у сфері права; 35.12 Передача електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи. Відповідно до ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на 04.10.2021 (Т.1, а.с.21-22) Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком» має 2 чинних ліцензії №1617 з 05.12.2018 на постачання електричної енергії споживачу та №837 з 30.06.2017 на постачання природного газу. Щодо процесуальних рішень у справі 910/2125/21. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 (Т.1, а.с.221-226): заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про забезпечення позову задоволено повністю; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0494-02024 від 29.03.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, заборонити Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» вживати заходи, передбачені розділом 1.7. Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 року, а саме: - застосовувати заходи щодо присвоєння Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Переддефолтний» або «Дефолтний» відповідно до положень п. 1.7.1. Глави 1.7. Розділу I Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018, у зв`язку з наявністю заборгованості за послуги з передачі електричної енергії; - надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Переддефолтний»; - публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Переддефолтний» із зазначенням дати набуття такого статусу; - використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» для покриття його заборгованості за послуги з передачі експортованої електричної енергії перед оператором системи передачі; - використовувати фінансові гарантії, що надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» для покриття заборгованості перед Адміністратором розрахунків; - направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» його ЄДРПОУ, розміру простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії; - надсилати Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» та Регулятору повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Дефолтний»; - публікувати на офіційному веб-сайті Адміністратора розрахунків повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Дефолтний» із зазначенням дати набуття такого статусу; - зупиняти майбутні та скасовувати діючі реєстрації двосторонні договори щодо продажу електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком»; - установлювати нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку для Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком»; - здійснювати переведення постачання електричної енергії споживачам Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на постачальника «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку; - направляти до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» його ЄДРПОУ та кінцевий розмір простроченої оплати вартості його небалансів електричної енергії. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили. Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком». Боржник: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго». Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 (Т.1, а.с.227-236) ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 у справі №910/2125/21 залишено без змін. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 у справі 910/2125/21 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2021: у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про забезпечення позову у справі №910/2125/21 - відмовлено повністю. Щодо процесуальних рішень у справі №910/2776/21. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2776/21 (Т.1, а.с.237-238). Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про: - зобов`язання виконати умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0494-02024 від 29.03.2019, передбачені п.п. 2, 4 п. 9.2, п. 10.3, п. 10.4; - визнання неправомірними дій з надавання Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Дефолтний», наданого з 08.02.2021; - відновлення становища, яке існувало до порушення відповідачем прав позивача, а саме до надання йому статусу «Дефолтний» 08.02.2021 шляхом припинення застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» наслідків, передбачених п. 1.7.5. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018, а саме: видалити публікацію на офіційному вебсайті АР повідомлення про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» статусу «Дефолтний»; відновити майбутні та скасовані діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; встановити попередній обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» - відмовлено повністю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» про забезпечення позову у справі №910/2776/21 шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» вживати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» заходи, передбачені розділом 1.7 Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі №910/2776/21 залишено без змін. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2021 у справі № 910/2776/21 залишено без руху до 24.01.2022, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Згідно з п. 1.7.4 та 1.7.5 вказаних вище Правил ринку: учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів; 2) судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку; 3) у випадку анулювання ліцензії учасника ринку. На період існування статусу «Дефолтний» АР вживає до такого учасника ринку такі заходи: 1) надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»; 2) опубліковує повідомлення про набуття статусу «Дефолтний» учасником ринку на офіційному вебсайті АР; 3) зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації ДД щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; 4) установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на РДН та ВДР для такого учасника ринку; 5) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку; 6) якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника, після набуття ним статусу «Дефолтний» кожного банківського дня о 12:00 направляє до уповноважених банків довідку, що містить інформацію щодо повного та скороченого найменування учасника ринку або ПІБ (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа-підприємець), ЄДРПОУ або РНОКПП (якщо учасником ринку є фізична особа або фізична особа - підприємець) та кінцевий розмір простроченої електропостачальником оплати вартості його небалансів електричної енергії. Слід зауважити, що обов`язковою умовою надання відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому. Отже, в даному випадку, посилання відповідача на наявність у нього статусу «Дефолтний» не можуть бути прийняті як доказ наявності виключних обставин, що надає право на відстрочення виконання судового рішення, адже за вказаних вище обставин невідомо чи буде відновлено діяльність заявника з постачання електричної енергії за спливом встановленого строку відстрочення та чи спроможний він буде виконати таке рішення. Щодо процесуальних рішень у справі №916/505/21. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2021: первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» - задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» заборгованість за договором на закупівлю товару №211 від 12.05.2020 року у розмірі 1 299 417,44 грн, з яких: 1 053 469,72 грн - основний борг, 177 387,69 грн - пеня, 15 883,01 грн - 3 % річних, 52 677,02 грн - інфляційні втрати та судовий збір у розмірі 19 489,98 грн; в іншій частині первісних позовних вимог - відмовлено; зустрічні позовні вимоги Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» - задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» / на користь Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» пеню та штраф у розмірі пені та штрафу у розмірі 769 005,34 грн та судовий збір у розмірі 11 535,08 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2021 у справі №916/505/21 в оскаржуваній частині залишено без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» без задоволення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що як боржник так і стягувач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст.6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання, і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором. Згідно положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.4 ст.44 Господарського кодексу України). В силу положень ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача, запровадження у відношенні нього обмежувальних заходів, стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. В свою чергу, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв`язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України. Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 31.10.18 у справі № 910/31771/15. Колегія суддів акцентує на тому, що відстрочення виконання рішення суду не має на меті затягування виконання рішення суду. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Згідно положень ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. У відповідності до положень чинного законодавства, останньому як юридичній особі можуть належати не лише отримані доходи, майно, суто нерухомі та рухомі речі - будівлі, споруди, земельні ділянки, засоби виробництва, активи, однак і грошові кошти, цінні папери, майнові права, тощо. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» не надано будь-яких доказів, які можуть підтвердити відсутність на його рахунках коштів у розмірі достатньому для виконання рішення суду, як наприклад, виписки по банківських рахунках, або наявності інших активів. Колегія суддів також враховує, що згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №837 від 29.06.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу» (з урахуванням постанови НКРЕКП №1091 від 07.07.2021) постановлено видати ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, зокрема серед інших, Товариству з обмеженою відповідальністю «Велінком». Також як вбачається з матеріалів справи відповідно до ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на 04.10.2021 (Т.1, а.с.21-22) Товариство з обмеженою відповідальністю «Велінком» має 2 чинних ліцензії №1617 з 05.12.2018 на постачання електричної енергії споживачу та №837 з 30.06.2017 на постачання природного газу. У свою чергу, згідно роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Т.2, а.с.9) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» (код 39925982) встановлено види діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 69.10 Діяльність у сфері права; 35.12 Передача електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи. Відповідачем не надано доказів, які підтверджують особливості здійснення зазначених вище видів господарської діяльності, а також доказів відсутності доходу, зокрема від постачання природного газу. При цьому, колегія суддів не бере до уваги поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Велінком» разом з апеляційною скаргою його фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства станом на 01.10.2021, з огляду на наступне. Згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно. Приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Подаючи апеляційну скаргу, позивач долучив до неї копію фінансового звіту суб`єкта малого підприємства станом на 01.10.2021, але не обґрунтував неможливість подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та не надав відповідні докази. Отже прийняття такого документу, як доказу колегією суддів буде суперечити вимогам Господарського процесуального кодексу України, та може призвести до порушення норм процесуального права. При цьому, судова колегія вважає за належне зазначити, що будь-які звіти про фінансові результати роботи за певні періоди не підтверджують відсутність грошових коштів на банківських рахунках підприємства, а також майна, на яке можливо було б звернути стягнення з метою виконання судового рішення у справі. Отже, відповідачем не було обґрунтовано та подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із позивачем в майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку відстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час. Судова колегія враховує, що невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього, адже рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2020 у справі №916/3618/20 наразі залишається не виконаним, про що зазначає сам відповідач. Щодо зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 у даній справі до закінчення розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, а в разі задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення на весь період дії такого відстрочення, колегія суддів вважає за належне вказати наступне. Питання щодо відстрочення виконання рішення регулюється ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, проте аналіз вказаної статті свідчить про те, що нею не передбачено права або обов`язку зупинити виконання рішення до закінчення розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення. Згідно з ч. 6 вказаної статті передбачено лише, що при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Як вбачається з ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Проте відповідачем не подано до суду відповідної заяви про забезпечення із зазначенням передбаченої Господарським процесуальним кодексом України підстави, а також не додано до суду документи, що свідчать про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2021, зокрема ухвалу про виконавче провадження. Крім того, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення. У свою чергу, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, а колегією суддів не встановлено підстав для скасування такого рішення, то, враховуючи вище викладене, відповідно зупинення його виконання є неможливим та не передбачається чинним законодавством України. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає висновки місцевого господарського суду щодо відсутності, визначених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, виключних обставин для запровадження запропонованого відстрочення виконання рішення обґрунтованими, з огляду на що ненадання такого відстрочення узгоджується із встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції. Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів доказів дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення у даній справі. Згідно з ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» залишається без задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велінком» залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.10.2021 у справі № 916/3618/20 про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до вимог ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 31.01.2022. Головуючий суддя Н.С. Богацька судді Г.І. Діброва Н.М. Принцевська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»