Постанова 4856 № 725/7145/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/7145/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Піхало Н.В. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 26 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Залімського І. Г. Ватаманюка Р.В. , за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представника позивача: Пірожука Я.І., представника відповідача: Житкової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 про примусове видворення іноземця, а також про його затримання з метою забезпечення видворення за межі території України, В С Т А Н О В И В : 21 жовтня 2021 року 31 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд з адміністративним позовом до громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 про примусове видворення відповідача за межі території України та затримання відповідача з метою забезпечення видворення за межі території України та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк 6 (шість) місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме: з 15 год. 00 хв. 18.10.2021 року. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 жовтня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судові засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, громадянин Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в складі групи, спільно із громадянами ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), 14.10.2021 року близько 08 год. 00 хв. вчинив незаконне перетинання державного кордону із України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, без документів, що посвідчують особу та надають право на виїзд з території України, на напрямку 736 прикордонного знаку, на території Берегометської об`єднаної територіальної громади, Долишньошепітської сільської ради, Вижницького району, Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Фальків», внаслідок чого 14.10.2021 року близько 11 год. 55 хв. був затриманий Прикордонною поліцією Румунії на відстані близько 1000 м від лінії державного кордону, в районі н.п. Фалькеу, комуна Бродіна, повіту Сучава. 18.10.2021 року о 15 год. 00 хв., на підставі ст.ст. 3, 5 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством «Про реадмісію осіб» відповідач був переданий на територію України представникам 31 прикордонного загону в ході прикордонно-представницької зустрічі у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Порубне Сірет». У подальшому, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідача було затримано о 15 год. 00 хв. 18.10.2021 року в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення і складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Крім того, про факт затримання відповідача встановленим порядком повідомлено Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України. Також, прикордонною службою в ході ідентифікації відповідача було встановлено, що відповідно до баз даних, на територію України останній прибув 10.01.2019 року у законний спосіб, авіаційним шляхом, через пункт пропуску «Бориспіль» з метою навчання на запрошення Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Проте, громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до вищевказаного навчального закладу на навчання не було зараховано. Також, встановлено, що посвідка на тимчасове проживання на території України скасована 17.09.2021 року. При цьому, в ході проведення заходів щодо ідентифікації відповідача, останнього було ідентифіковано відповідно до ксерокопії паспорта громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 28.08.2017 року, дійсний до 27.08.2022 року. За таких обставин, 21 жовтня 2021 року 31 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Статтею 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Стаття 33 Конституції України встановлює, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються судом. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні. Стаття 9 цього Закону визначає, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Згідно вимог ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Відповідно до п.7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВСУ/АДПСУ/СБУ від 23.04.2012 №353/271/150, підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є невиконання іноземцем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення; наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави. Згідно ст. 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вільний вибір місця проживання обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України. Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. Згідно частин 1, 2 статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1)затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу. Заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви. Відповідно до частин 11-13 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1)відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи. Так, постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2021 року громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Звільнив громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 , від адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.2 КУпАП, в зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення. Також, оголосив громадянину Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 , усне зауваження, провадження по справі закрив. Дійсно постанова суду про визнання винним громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.204-1 ч.2 КУпАП була прийнята 22.10.2021, після оскаржуваного рішення суду першої інстанції, однак на думку колегії суддів, факт незаконного перетину кордону відповідачем підтверджується також і іншими доказами, які містяться в матеріалах справи. Крім того, п. 68 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання" від 25.04.2018 року №322 визначено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадку, визначеного підпунктом 6 пункту 63 цього Порядку). Із матеріалів справи встановлено, що посвідка на тимчасове проживання на території України громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 скасована 17.09.2021 року, а тому останій відповідно до вимог п. 68 Постанови №322 повинен був у семиденний строк, а саме до 23.09.2021 року самостійно виїхати за межі України, однак таких дій відповідачем вчинено не було. Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач затриманий представниками прикордонної поліції Румунії за незаконний перетин Державного кордону з України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску, у нього відсутній документ, який підтверджує законність підстав перебування відповідача на території України, однак, наявний сталий намір потрапити до країн Західної Європи нелегальним шляхом. Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідач самостійно законним шляхом залишить територію України. Стосовно тверджень апелянта про те, що для ухвалення судового рішення про примусове видворення іноземця обов`язковим є попереднє прийняття уповноваженою особою 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України рішення про примусове повернення відповідача, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, приписами пункту 1 частини 1 статті 15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. Проте, у відповідача відсутній оригінал паспортного документу, який дає право на виїзд з України, відсуті докази у підтвердження наявності коштів у відповідача на придбання квитка, відсутні родичі на території України, які б могли надати фінансову допомогу відповідачу на придбання квитка, відсутні засоби для існування, що свідчить про неможливість відповідачем самостійно залишити територію України. Враховуючи викладене вище, у контексті обставин даної справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що навіть за наявності рішення про примусове повернення відповідача, останній не взмозі буде його виконати та самостійно залишити територію України за відсутності оригіналу паспорта та відповідних коштів. Стосовно тверджень апелянта про ненадання позивачем при затриманні відповідача безоплатної правової допомоги, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги від 18.10.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання від 18.10.2021. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенн. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу громадянина Федеративної Демократичної Республіки Ефіопія ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Залімський І. Г. Ватаманюк Р.В.