Постанова 4856 № 240/9025/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/9025/21 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 25 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. за участю: секретаря судового засідання: Григорук В.С., представника позивача : Гупяк О.В., представника відповідача: Дідовець Ю.П., представника третьої особи: Войдевич О.А., представника третьої особи: Панченка А.С., представника третьої особи: Рудика В.М., представника третьої особи: Бринова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави та Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент", товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна технологія", Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат", ОК "Житлово-будівельний кооператив "Кварталбуд-24", Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" про визнання протиправними та скасування пункту рішення і детального плану, В С Т А Н О В И В : В травні 2021 року Керівник Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Житомирської міської ради від 18.12.2017 № 892 - визнати протиправним та скасувати детальний план території в районі вул. Чуднівської та річки Тетерів, який затверджений рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2017 №

892. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року позовну заяву керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент", товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна технологія", Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат", ОК "Житлово-будівельний кооператив "Кварталбуд-24", Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" про визнання протиправними та скасування пункту рішення і детального плану залишено без розгляду. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року клопотання Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави на користь Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині відмови у задоволенні вказаної заяви про ухвалення додаткового рішення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, прийняти нову ухвалу про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір гонорару адвоката на рівні 62400 грн зафіксований в договорі про надання правничої допомоги. Вказано про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо неспівмірності вартості послуг з надання правничої допомоги, неподання позивачем клопотання зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що у цій справі Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача і заперечував проти позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені третьою особою, мають відшкодовуватися в тому ж порядку, у якому відшкодовувалися б судові витрати відповідача. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Суд зазначає, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.6 ст.134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19 та від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 21.01.2021 у справі №280/2635/204. Особливості розподілу судових витрат, понесених третіми особами під час розгляду адміністративної справи, визначено частиною одинадцятою статті 139 КАС України, відповідно до якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Верховний Суд у постановах неодноразово висловлювався щодо застосування вказаної статті до питання розподілу судових витрат третьої особи на стороні відповідача - суб`єкта владних повноважень - у випадку прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 480/6187/20 зазначено, що зміст частини одинадцятої статті 139 КАС України дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони в справі, на стороні якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. У цій справі Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" брав участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача і заперечував проти позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну", мають відшкодовуватися в тому ж порядку, у якому відшкодовувалися б судові витрати відповідача. У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №808/2832/17 сформульовано правову позицію, відповідно до якої в ситуації, коли треті особи заперечували проти задоволення позовних вимог і підтримували позицію відповідача, розподіл судових витрат має здійснюватися в порядку, передбаченому частиною другою статті 139 КАС України. Указана норма передбачає відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень - документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків і проведенням судових експертиз, і не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних із направленням поштової кореспонденції іншим учасникам справи при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта. Указане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 серпня 2019 року №666/754/16-а, відповідно до яких загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачеві - суб`єкту владних повноважень - можуть компенсуватися лише документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням свідків і проведенням судових експертиз, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести всі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, учиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження в можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах з органами публічної влади. Водночас колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини десятої статті 139 КАС України у разі залишення позову без розгляду у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій, наприклад, завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. У цій справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що третя особа не довела факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України. Саме по собі пред`явлення позову до суду у цій справі та залишення його без розгляду не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій прокурора. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 815/1483/18. Таким чином, вимога третьої особи про стягнення з позивача витрат на правову допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного клопотання не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні клопотання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави задовольнити повністю. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент", товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна технологія", Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОК "Житлово-будівельний кооператив "Добробат", ОК "Житлово-будівельний кооператив "Кварталбуд-24", Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Управління у справах сім`ї, молоді та спорту Житомирської міської ради, про визнання протиправними та скасування пункту рішення і детального плану скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні клопотання Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" про стягнення судових витрат відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 січня 2022 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.