Постанова 4856 № 120/7436/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7436/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 24 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (ГУ НП у Вінницькій області) в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові провести виплату доплати позивачу за службу в нічний час, за час проходження ним служби на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Мурованокуриловецького відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції у Вінницькій області; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача 5514 грн в якості доплати за службу в нічний час за період його служби на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Мурованокуриловецького відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції у Вінницькій області; - стягнути з відповідача на користь позивача 624 грн - інфляційних втрат; 311040 грн. - середнього розміру грошового забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні з посади. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, яка полягає у відмові провести виплату доплати ОСОБА_1 за службу в нічний час, за час проходження служби на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 2 Мурованокуриловецького відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції у Вінницькій області. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 3839,16 грн., в якості доплати за службу в нічний час за період служби на посаді старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції № 2 Мурованокуриловецького відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції у Вінницькій області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з вересня 2017 року по травень 2019 року проходив службу у Мурованокуриловецькому відділенні поліції Могилів-Подільського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області. Із змісту довідки Могилів-Подільського РВПГУНП у Вінницькій області № 12130/233/01-2021 від 02.08.2021 року встановлено, що позивач за період з вересня 2017 року по травень 2019 року залучався до нічних чергувань в якості інспектора-чергового СРПП № 2 Мурованокуриловецького ВП у кількості 118 разів. Посадовий оклад за вказаною посадою складав 2500 гривень. За час проходження служби позивача, відповідачем доплат за службу в нічний час з вересня 2017 року по травень 2019 року не здійснювалось. У травні 2021 року позивачем подано до управління заяву із вимогою нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час. Листом від 09.06.2021 року № 29/В-96, позивача повідомлено, що доплата за службу в нічний час є додатковим видом грошового забезпечення та не має постійного характеру, тому виплачується поліцейським, залучення яких до служби у нічний час, підтверджене довідкою обліку несення поліцейськими служби у нічний час за попередній місяць за формою, визначеною в додатку 1 до Порядку, затвердженого наказом НПУ від 06.04.2021 року №

260. Враховуючи викладене, у довідках обліку несення служби у нічний час, що подавались до УФЗБО щомісячно для нарахування доплати, була відсутня інформація про несення ОСОБА_1 служби у нічний час. Тому відсутні підстави для її нарахування. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (Закон №580-VIII). Частиною 1 ст. 91 Закону №580-VIII встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: -службу у святкові та вихідні дні; - службу позмінно; - службу з нерівномірним графіком; - службу в нічний час. Згідно з ч. 1, 2 ст. 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (Постанова №988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання. Відповідно до п. 1 Постанови №988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 п. 5 Постанови №988 постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Відповідно до ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №260 від 06.04.2016, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (Порядок №260). Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Пунктом 15 Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно. Так, за період з вересня 2017 року по травень 2019 року включно, позивач відпрацював 118 нічних чергувань, що підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області № 12130/233/01-2021 від 02.08.2021 року. Отже, позивач має право на виплату доплати за службу в нічний час за період з вересня 2017 року по травень 2019 року у розмірі 35 відсотків посадового окладу. Так, посадовий оклад позивача визначено на рівні 2500 грн, відповідно до посади старшого інспектора-чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Мурованокуриловецького відділення поліції Могилів-Подільського відділу поліції головного управління Національної поліції у Вінницькій області та враховуючи те, що чинним законодавством перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час, стягненню на користь позивача за службу в нічний час підлягає 3839,16 грн, з розрахунку 6 годин. При цьому, розрахунок заборгованості по доплаті за службу в нічний час здійснено за наступною формулою: 1)2500 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на кількість годин часу служби у відповідному місяці, виходячи з норми тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні, = годинна ставка за службу в нічний час у відповідному місяці; 2) кількість нічних змін позивача у відповідному місяці помножити на 6 год. (кількість годин часу служби в нічний час протягом зміни) = кількість годин фактичного часу служби в нічний час у відповідному місяці; 3) годинна ставка за службу в нічний час у відповідному місяці помножити на кількість годин фактичного часу служби в нічний час у відповідному місяці помножити на 35% (встановлений законодавством розмір доплати в нічний час) = розмір доплати у нічний час у відповідному місяці в грошовому виразі. Із наданих до матеріалів справи документів встановлено наступне: -у вересні 2017 року позивач відпрацював 168 годин часу служби, годинна ставка 14,88 грн, кількість нічних змін позивача складає 7, кількість годин фактичного часу служби в нічний час 42, дорівнює 218,73 грн.; - у листопаді 2017 року позивач відпрацював 176 годин часу служби, годинна ставка 14.20 грн, кількість нічних змін позивача складає 3, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

18. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 89,46 грн.; - у березні 2018 року позивач відпрацював 167 годин часу служби, годинна ставка 15,72 грн, кількість нічних змін позивача складає 7, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

24. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 125,74 грн.; - у травні 2018 року позивач відпрацював 159 годин часу служби, годинна ставка 15,72 грн, кількість нічних змін позивача складає 7, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

42. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 230, 79 грн.; - у червні 2018 року позивач відпрацював 159 годин часу служби, годинна ставка 15,09 грн, кількість нічних змін позивача складає 4, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

24. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 126,75 грн.; - у липні 2018 року позивач відпрацював 176 годин часу служби, годинна ставка 14,20 грн, кількість нічних змін позивача складає 11, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

66. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 328,02 грн.; -у серпні 2018 року позивач відпрацював 175 годин часу служби, годинна ставка 14.28 грн, кількість нічних змін позивача складає 10, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

60. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 299,88 грн.; - у вересні 2018 року позивач відпрацював 160 годин часу служби, годинна ставка 13,63 грн, кількість нічних змін позивача складає 9, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

54. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 295,21 грн.; - у жовтні 2018 року позивач відпрацював 176 годин часу служби, годинна ставка 14,20 грн, кількість нічних змін позивача складає 5, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

54. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 268,38 грн.; - у листопаді 2018 року позивач відпрацював 176 годин часу служби, годинна ставка 14,20 грн, кількість нічних змін позивача складає 7, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

42. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 208,74 грн.; - у грудні 2018 року позивач відпрацював 158 годин часу служби, годинна ставка 15,82 грн, кількість нічних змін позивача складає 11, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

66. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 365,44 грн.; - у січні 2019 року позивач відпрацював 168 годин часу служби, годинна ставка 14,88 грн, кількість нічних змін позивача складає 10, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

60. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 312,48 грн.; - у лютому 2019 року позивач відпрацював 160 годин часу служби, годинна ставка 15,62 грн, кількість нічних змін позивача складає 9, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

54. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 295,21 грн.; - у березні 2019 року позивач відпрацював 159 годин часу служби, годинна ставка 15,72 грн, кількість нічних змін позивача складає 9, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

54. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 297,10 грн.; - у квітні 2019 року позивач відпрацював 67 години часу служби, годинна ставка 14,97 грн, кількість нічних змін позивача складає 4, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

24. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 125,74 грн.; - у травні 2019 року позивач відпрацював 167 годин часу служби, годинна ставка 14,97 грн, кількість нічних змін позивача складає 8, кількість годин фактичного часу служби в нічний час

48. Отже, розмір доплати за службу в нічний час дорівнює 251,49 грн. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача доплати за службу в нічний час за період з вересня 2017 року по травень 2019 року в сумі 3839,16 грн. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що факт неналежного ведення документообігу, а саме не надходження довідок обліку несення позивачем служби в нічний час до бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Вінницькій області не може бути підставою для обмеження права позивача на доплату за роботу в нічний час. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з п.п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 08.02.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 08/02 від 08.02.2021 року про оплату послуг адвоката в сумі 15000 грн., свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ВН№ 000251, ордер серії ВН № 160766 від 06.07.2021 року. При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу апеляційний суд бере до уваги характер заявлених позовних вимог, що був предметом розгляду, значення даної справи для позивача, а також обсяг наданих послуг та затрачений час. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі по 5000,00 грн., що відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.