Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5001/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5001/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 19 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , за участю: секретаря судового засідання: Григорук В.С., представника відповідача: Путері О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку і призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах; - зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 24.06.2002 по 31.05.2005. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 12.10.2021 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо врахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004. Також зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням розміру заробітної плати, зазначеної в довідці від 29.10.2018 №1048. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивач з 24.05.2011 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, призначену відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV. 25.02.2019 позивач звернувся до Старокостянтинівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо проведення перерахунку пенсії та надав довідку про заробітну плату №1048 від 29.10.2018 за період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ "Петро Газ Азія" та довідку №1047 від 29.10.2018 про період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ "Петро Газ Азія". Проте жодних первинних документів, які б підтверджували суми заробітної плати, зазначені у довідці №1048 від 29.10.2018, позивач не надав. Також не надано доказів сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави СНД. Вважає, що при додаванні стажу за період роботи в ГТ "Петро Газ Азія", Туркменістан, з 24.06.2002 по 31.05.2004 відповідно до статті 40 Закону №1058-ІV необхідно додати і заробітну плату за відповідний період та оскільки довідка №1048 від 29.10.2018 не підтверджена первинними документами, заробітна плата проставляється нульовим значенням, внаслідок чого розмір пенсії зменшується. Тому рішенням пенсійного органу від 06.03.2019 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з зменшенням її розміру. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач в судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 24.05.2011 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, призначену відповідно до статті 114 Закону №1058-ІV. Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 24.06.2002 по 31.05.2004 працював виконробом в господарському товаристві "Петро Газ Азія", Республіка Туркменістан. Позивач 25.02.2019 звернувся до Старокостянтинівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо проведення перерахунку пенсії та надав довідку про заробітну плату №1048 від 29.10.2018 за період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ "Петро Газ Азія" та довідку №1047 від 29.10.2018 про період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ "Петро Газ Азія". Згідно інформації викладеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.03.2019 №570/02.16-07 позивача повідомлено про те, що йому відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з зменшенням її розміру. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Як визначено статтею 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Згідно з статтею 20 Закону №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків. Отже, за змістом зазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків. Разом з тим, у відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо твердження відповідача про те, що жодних первинних документів, які б підтверджували суми заробітної плати, зазначені у довідці №1048 від 29.10.2018, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Приписами частини 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати. Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі. Тобто, дії пенсійного органу стосовно направлення запиту та перевірки інформації, поданої для призначення пенсії, передбачені законодавством та належать до його компетенції. Як встановлено судом першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з листом від 28.03.2019 до Пенсійного фонду Туркменістану, в якому просило витребувати акт звірки заробітної плати чи надати копії первинних документів про заробітну плату позивача, згідно з довідкою №1048 від 29.10.2018. Проте відповідь не надійшла. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки. Відсутність первинних документів по товариству не може нівелювати відомості довідки про заробітну плату, оформленої належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу та одержаної заробітної плати. Отже, відповідач неправомірно обмежився запитом до пенсійного органу Туркменістану та позбавив позивача права на належне обчислення розміру пенсії. Будь-яких посилань на невідповідність довідки чинному законодавству (або її недостовірності) відповідач не навів, а відсутність документів товариства, на якому працював пенсіонер, не може бути підставою для настання для нього несприятливих наслідків, з урахуванням того, що сам пенсіонер вчинив усі необхідні дії для призначення пенсії з урахуванням заробітної плати за відповідний період. Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №348/463/17 та від 13.02.2020 у справі №523/19088/16-а. Тобто, у спірному випадку позивач не може бути позбавлений права на обчислення пенсії через неможливість перевірки достовірності довідки органом пенсійного фонду Туркменістану, тобто, у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача. Разом з тим, довідки №1048 від 29.10.2018 та №1047 від 29.10.2018, які були надані позивачем, на цей час є дійсними, відсутні відомості про їх скасування уповноваженими органами або визнання нечинними (недійсними). Колегія суддів також зазначає, що коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження платіжних відомостей. Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність. Тобто, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах по нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Таким чином, відсутні підстави для врахування при здійсненні перерахунку пенсії позивача відомостей про заробітну плату, зазначену в довідці від 29.10.2018 №1048, в нульовому значенні. Тому, з метою належного ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням розміру заробітної плати, зазначеної в довідці від 29.10.2018 №1048. Також, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 24.06.2002 по 31.05.2004 працював виконробом в господарському товаристві "Петро Газ Азія", Республіка Туркменістан. Вказані записи в трудовій книжці НОМЕР_1 виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, який завірений підписом та печаткою роботодавця. Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідач суду не надав. Також, відповідач не навів заперечень щодо віднесення посади позивача в період з 24.06.2002 по 31.05.2004 до посад, які дають право на віднесення вказаного періоду до пільгового стажу. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що період з 24.06.2002 по 31.05.2004 слід зарахувати до пільгового стажу позивача. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2022 року. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.