Ухвала КГС ВС № 922/2386/20

? УХВАЛА 26 січня 2022 року м. Київ cправа № 922/2386/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Уркевич В. Ю.- головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К., за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (головуючий суддя Тищенко А. І., судді Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 (суддя Васильченко Т. В.) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (головуючий суддя Тищенко А. І., судді Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 (суддя Васильченко Т. В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» до 1) Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 2) Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, за участю представників: позивача - Романченка О. М. (адвокат), відповідача-1 - не з`явився, відповідача-2 - Субота О. В. (у порядку самопредставництва), ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (далі - ТОВ «ФК «Женева») звернулося до господарського суду з позовом до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Азово-Чорноморська ІК) та Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст) про визнання протиправним та скасування наказу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Мін`юстом, а саме колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Колегія), не дотримано Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок розгляду скарг), та приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон про державну реєстрацію прав) при розгляді скарги Азово-Чорноморської ІК, у зв`язку з чим безпідставно винесено наказ від 24.06.2020 № 2184/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 5151084, прийняте державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Гаспаряном Гамлетом Аветіковичем (далі - державний реєстратор Гаспарян Г. А.), та про анулювання доступу державному реєстратору Гаспаряну Г. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, в задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення обґрунтовані тим, що судами не встановлено і позивачем не доведено дотримання державним реєстратором Гаспаряном Г. А. вимог Закону про державну реєстрацію прав під час прийняття рішення про державну реєстрацію від 06.03.2020 № 51510484 права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «ФК «Женева», у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 24.06.2020 № 2184/5 задоволенню не підлягають.

5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, стягнуто з ТОВ «ФК «Женева» на користь Азово-Чорноморської ІК 20 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. Судові рішення судів попередніх інстанцій щодо витрат на професійну правничу допомогу мотивовані тим, що з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсягу та обґрунтованості підготовлених та поданих до суду Азово-Чорноморською ІК документів, їх значення для вирішення спору та беручи до уваги клопотання ТОВ «ФК «Женева» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, необхідно покласти на останнє витрати Азово-Чорноморської ІК на правову допомогу у загальному розмірі 20 000,00 грн, що є пропорційним предмету спору та значенню справи для сторін. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

7. У грудні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ФК «Женева», в якій скаржник просить змінити судові рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з їх мотивувальних частин наведені скаржником висновки.

8. Підставою звернення з касаційною скаргою є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, пункти 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок державної реєстрації прав), та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 753/16636/14-ц, від 06.10.2020 у справі № 201/13314/18, від 17.03.2021 у справі № 127/16339/19, від 11.08.2021 у справі № 720/1492/18. 10. 21.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник зазначає про незалучення судом першої інстанції особи, на права та обов`язки якої може вплинути рішення суду, - державного реєстратора Гаспаряна Г. А. Однак в той же час скаржник вважає за необхідне не змінювати вимог касаційної скарги щодо виключення з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень висновків, наведених скаржником у скарзі.

11. Азово-Чорноморська ІК подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

12. Мін`юст подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому також просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

13. У грудні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ФК «Женева», в якій скаржник просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняте нове - про відмову в задоволенні клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

14. Підставою звернення з касаційною скаргою є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

15. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права, зокрема статтю 126 Господарського процесуального кодексу України, та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 13.05.2021 у справі № 826/13632/18, від 03.06.2021 у справі № 820/4211/18.

16. Азово-Чорноморська ІК подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

17. Мін`юст подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому також просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

18. У судовому засіданні представник ТОВ «ФК «Женева» касаційні скарги підтримав та просив їх задовольнити.

19. У судовому засіданні представниця Мін`юсту заперечувала проти касаційних скарг та просила залишити їх без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

22. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

23. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

24. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «ФК «Женева» та Мін`юсту, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке. Щодо касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021

25. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір щодо визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту від 24.06.2020 № 2184/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.01.2008 між Акціонерним комерційним банком «Меркурій» (далі - АКБ «Меркурій, кредитор) та Азово-Чорноморською ІК (позичальник) був укладений договір на кредитну лінію № 02-25К-02 (до якого в подальшому укладені додаткові угоди), згідно з яким кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію та надає кредитні кошти за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов`язується на умовах, передбачених кредитним договором, здійснити погашення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитною лінією.

27. На забезпечення виконання зобов`язання за договором на кредитну лінію від 21.01.2008 № 02-25К-02 між АКБ «Меркурій» (іпотекодержатель) та Азово-Чорноморською ІК (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 21.01.2008 № 16-03-09, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 369 (до якого в подальшому укладені додаткові угоди). Предметом іпотеки за іпотечним договором є нежитлові приміщення третього поверху № 1- 6, 8- 20, в літ. «А-3» загальною площею 357,3 кв. м, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Сумська, 96 (далі - нежитлові приміщення), що належать на праві власності Азово-Чорноморській ІК. 28. 07.02.2014 між АКБ «Меркурій» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк Золоті Ворота» (далі - ПАТ «Банк Золоті Ворота», новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, згідно з пунктом 1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги до Азово-Чорноморської ІК (боржник) у розмірі, визначеному пунктом 1.2 договору.

29. Як визначено сторонами у пункті 1.2 договору від 07.02.2014, право вимоги від первісного кредитора до нового кредитора передається частково. Сума вимог, що відступається, станом на дату укладення цього договору становить: строкова заборгованість за кредитом у розмірі 7 566 200,00 грн.

30. Крім того, 07.02.2014 між АКБ «Меркурій» (первісний іпотекодержатель) та ПАТ «Банк Золоті Ворота» (новий іпотекодержатель) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 № 16-03-09, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого первісний іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає в повному обсязі всі права вимоги за іпотечним договором від 21.01.2008 № 16-03-09 (з усіма змінами та доповненнями). Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чибісовою А. О., реєстровий № 126. 31. 05.01.2018 на підставі протоколу від 08.12.2017 № UA-EA-2017-11-24-000393-a між ПАТ «Банк Золоті Ворота» (продавець/банк) та ТОВ «ФК «Женева» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 173, відповідно до якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги до юридичної особи позичальника/іпотекодавця, зазначеного у додатку 1 до цього договору, надалі боржник, за кредитним договором та договором іпотеки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.

32. Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 173 від 05.01.2018 «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами», а саме: договір на кредитну лінію від 21.01.2008 № 02-25К-02 з урахуванням всіх змін та доповнень; іпотечний договір від 21.01.2008 № 16-03-09 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього. 33. 05.01.2018 між ПАТ «Банк Золоті Ворота» (сторона 1) та ТОВ «ФК «Женева» (сторона 2) також укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, відповідно до умов якого сторона-1 передала стороні-2 всі права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, за іпотечним договором від 21.01.2008 № 16-03-09 з урахуванням всіх змін та доповнень. Договір посвідчено 05.01.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1. 34. 06.03.2020 державним реєстратором Гаспаряном Г. А. прийнято рішення № 51510484 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення. 35. 16.03.2020 Азово-Чорноморська ІК подала до Мін`юсту скаргу від 13.03.2020 № 20 на вказане рішення державного реєстратора, в якій просило скасувати рішення державного реєстратора Гаспаряна Г. А. від 06.03.2020 № 51510484 та скасувати запис від 06.03.2020 № 35838724 про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТОВ «ФК «Женева».

36. Наказом Мін`юсту від 24.06.2020 № 2184/5 задоволено скаргу Азово-Чорноморської ІК, скасовано рішення від 06.03.2020 № 51510484, прийняте державним реєстратором Гаспаряном Г. А., та анульовано доступ державному реєстратору Гаспаряну Г. А. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

37. Підставою для прийняття спірного наказу став висновок Колегії від 11.06.2020 (далі - висновок).

38. У вказаному висновку зазначено, що закон зобов`язує державного реєстратора перевіряти документи та/або відомості, подані для державної реєстрації на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Колегією під час розгляду скарги було встановлено, що державний реєстратор Гаспарян Г. А. не перевірив належним чином документи, що подавалися для державної реєстрації прав. Так, останнім були проведені реєстраційні дії щодо реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Женева» на підставі документів, що не дають можливість встановити підстави набуття ним прав на нежитлові приміщення. Також, перевіривши відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що державним реєстратором Гаспаряном Г. А. при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав і не встановлено наявність заборон відчуження та арешту, зареєстрованих на підставі ухвали Київського районного суду міста Харкова від 13.04.2018 у справі № 640/6303/18, якою заборонено відчужувати нежитлові приміщення.

39. Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «ФК «Женева» зазначає, що під час здійснення реєстраційних дій державний реєстратор діяв в межах своїх повноважень, тоді як Мін`юстом не дотримано положення про Порядок розгляду скарг та приписів Закону про державну реєстрацію прав при розгляді скарги Азово-Чорноморської ІК, у зв`язку з чим безпідставно винесено оскаржуваний наказ.

40. Позивач вважає, що наказ від 24.06.2020 № 2184/5 прийнятий Мін`юстом без з`ясування дійсних обставин справи, оскільки не враховано, що законодавство про державну реєстрацію не вимагає подання державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій боргових документів (договору позики, кредиту тощо), а підставою для набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є іпотечний договір, який був поданий державному реєстратору разом з повідомленням іпотекодавця про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання згідно з пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав; що наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 24 Закону про державну реєстрацію прав, а також прийнято без врахування наявного в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно листа Акціонерного товариства «Укрпошта» від 17.04.2018 про вручення уповноваженому представнику Азово-Чорноморської ІК повідомлення-вимоги до іпотекодавця в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» та за наявності інформації щодо відкриття Господарським судом Харківської області провадження у справі № 922/1665/20 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.03.2020 № 51510484, прийняте державним реєстратором Гаспаряном Г. А.

41. Скаржник у касаційній скарзі стверджує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, пункти 57, 61 Порядку державної реєстрації прав, та не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 753/16636/14-ц, від 06.10.2020 у справі № 201/13314/18, від 17.03.2021 у справі № 127/16339/19, від 11.08.2021 у справі № 720/1492/18.

42. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 753/16636/14-ц, від 06.10.2020 у справі № 201/13314/18, від 17.03.2021 у справі № 127/16339/19, від 11.08.2021 у справі № 720/1492/18, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за інших обставин справи, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

43. Так, у справі № 753/16636/14-ц Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося з позовом до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позов мотивовано тим, що між ПАТ «КБ «Надра» та фізичною особою укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 77 000,00 євро для придбання нерухомості. Оскільки вказана фізична особа та його поручитель кредит своєчасно не погасили, виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно. Суд першої інстанції своїм рішенням позов задовольнив, а суд апеляційної інстанцій вказане рішення скасував та ухвалив нове - про відмову у позові. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів про укладення між сторонами кредитного договору, а надані банком копії кредитного договору, заяви про видачу готівки та меморіального ордера такими доказами не є. Натомість суд касаційної інстанції після перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку скасував судове рішення суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд до апеляційного суду. Підставами для скасування стало неповне дослідження зібраних у справі доказів, зокрема, заяви про переказ готівки, оригіналу договору іпотеки та ненадання оцінки факту наявності оригіналу кредитного договору у відповідача та його неподання експерту для проведення почеркознавчої експертизи.

44. Разом з тим у справі № 922/2386/20 оскаржується наказ Мін`юсту, а предметом позову є вимоги про визнання протиправним та скасування такого наказу, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Жодних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі, судові рішення в якій переглядаються, не заявлено.

45. Звідси правовідносини у справах № 753/16636/14-ц та № 922/2386/20 не є подібними за змістом, предметом та підставами позову, а також за матеріально-правовим регулюванням.

46. У справі № 201/13314/18 фізична особа звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ КБ «ПриватБанк» не надіслав вимогу про усунення порушення кредитного договору, а при реєстрації права власності на нерухоме майно, що було передано в іпотеку позивачем у цій справі, не надав державному реєстратору документи на підтвердження завершення 30-денного строку з дня отримання такої вимоги та висновок про оцінку предмета іпотеки. Позов в цій справі було задоволено повністю.

47. Предметом позову у справі № 127/16339/19 була вимога про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, заявлена фізичної особою державному реєстратору. Позовні вимоги було задоволено з огляду на те, що позивач не отримував письмової вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, а державна реєстрації права власності на іпотекодержателя суперечила положенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті».

48. У справі № 720/1492/18 фізична особа звернулася з позовом до державного реєстратора, Чернівецької міської ради та АТ КБ «ПриватБанк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки. Рішенням суду першої інстанції, залишеними без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено, виходячи з того, що АТ КБ «ПриватБанк» на надало доказів щодо отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, а отже, і спливу 30-денного строку з дня її отримання.

49. Натомість у справі № 922/2386/20 не оскаржується саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та не заявлялася вимога про скасування запису про право власності. У даній справі № 922/2386/20 судами попередніх інстанцій оцінювався оскаржуваний наказ Мін`юсту на предмет його законності та обґрунтованості з огляду на мотиви та докази, з яких виходив Мін`юст при прийнятті цього наказу. Так, Колегія у висновку та Мін`юст у наказі не виходили з того, що при проведенні державної реєстрації не подано доказів щодо направлення вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та спливу 30-денного строку з дня її отримання, а також висновку про оцінку предмета іпотеки, або з мотивів порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті».

50. Таким чином, правовідносини у справах № 201/13314/18, № 127/16339/19, № 720/1492/18 та № 922/2386/20 не є подібними за змістом, предметом та підставами позову.

51. Стосовно посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі державного реєстратора Гаспаряна Г. А. як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

52. У доповненнях до касаційної скарги ТОВ «ФК «Женева» не наводить обґрунтування того, яким саме чином рішення, прийняте у справі № 922/2386/20, вплине на права та обов`язки державного реєстратора Гаспаряна Г. А. Скаржник лише зазначає, що рішення у справі № 922/2386/20 встановлюють преюдиційні факти, які будуть мати юридичні наслідки негативного характеру для розгляду інших судових справ за участю ТОВ «ФК «Женева», Азово-Чорноморської ІК та державного реєстратора Гаспаряна Г. А.

53. Відповідно до частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

54. Однак припущення ТОВ «ФК «Женева» про те, що оскаржувані судові рішення можуть мати юридичні наслідки негативного характеру не є достатнім обґрунтуванням того, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть вплинути на права та обов`язки державного реєстратора Гаспаряна Г. А.

55. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень через те, що вони, на думку ТОВ «ФК «Женева», прийняті про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, - державного реєстратора Гаспаряна Г. А.

56. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що державний реєстратор Гаспарян Г. А. у разі, якщо вважає, що рішення у цій справі стосується його прав і обов`язків, не позбавлений права самостійно звернутися до суду із відповідними апеляційною та/або касаційною скаргами.

57. Інших виключних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «ФК «Женева» у касаційній скарзі не зазначило. Щодо касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021

58. ТОВ «ФК «Женева» також подало касаційну скаргу на поставу Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021.

59. Так, вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, частково задоволена заява Азово-Чорноморської ІК про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та на користь останньої стягнуто з ТОВ «ФК «Женева» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

60. ТОВ «ФК «Женева», не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій зазначило, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права, зокрема статтю 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Азово-Чорноморська ІК не надала до суду детальний опис наданих адвокатом послуг, із визначенням часу, витраченого адвокатом на виконання кожної з відповідних робіт (наданих послуг), та вартості кожної послуги, а також не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 13.05.2021 у справі № 826/13632/18, від 03.06.2021 у справі № 820/4211/18.

61. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 13.05.2021 у справі № 826/13632/18, від 03.06.2021 у справі № 820/4211/18, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за інших обставин справи, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

62. Так, у справі № 638/7748/18 ухвалою суду апеляційної інстанції, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції, відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Підставами відмови стало те, що заявником не було надано всіх необхідних документів, зокрема, розрахунку витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, з огляду на те, що сторонами договору про надання правничої допомоги не було погоджено фіксований розмір гонорару.

63. У справі № 826/13632/18 суд апеляційної інстанцій своєю постановою скасував додаткове рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в стягненні витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалив нове рішення, яким стягнув такі витрати. Крім того, додатковою постановою суд апеляційної інстанції стягнув витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному господарському суді. Суд касаційної інстанції вказані постанову та додаткову постанову скасував та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова касаційного господарського суду обґрунтована тим, що заявник не надав належні документи, що підтверджують понесені витрати.

64. У справі № 820/4211/18 також розглядалося питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковою постановою суду апеляційної інстанції, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції, заява про ухвалення додаткового рішення задоволена частково та стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу, при цьому правові висновки Верховного Суду з приводу відмови у стягненні таких витрат з підстав ненадання детального опису виконаних адвокатом робіт у даній справі відсутні.

65. Натомість у справі № 922/2386/20 місцевий господарський суд додатковим рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, частково задовольнив заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Оскільки розмір гонорару адвоката у договорі про надання правничої допомоги встановлений сторонами у фіксованому розмірі, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав про необґрунтованість доводів ТОВ «ФК «Женева» про те, що через неподання заявником детального опису наданих адвокатом послуг, із визначенням часу, витраченого адвокатом на виконання кожної з відповідних робіт (наданих послуг), та вартості кожної послуги, ТОВ «ФК «Женева» не може встановити співмірність заявлених до відшкодування судових витрат, а суд, у свою чергу, визначити обґрунтовану вартість виконаних робіт.

66. Подібний правовий висновок щодо фіксованого розміру гонорару викладений у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19. Так, суд касаційної інстанції у вказаній постанові, застосовуючи положення частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є тотожною за змістом із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності детального опису робіт зазначив, що ця норма запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже, є визначеним.

67. ТОВ «ФК «Женева» наводило правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 13.05.2021 у справі № 826/13632/18, від 03.06.2021 у справі № 820/4211/18, під час апеляційного перегляду оскаржуваного додаткового рішення. Суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги посилання ТОВ «ФК «Женева» на вказані постанови, оскільки вони ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами.

68. Таким чином, правовідносини у справах № 638/7748/18, № 826/13632/18, № 820/4211/18 та у справі № 922/2386/20 не є подібними, зокрема за встановленими фактичними обставинами справи, що унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником в касаційній скарзі постановах.

69. Інших виключних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «ФК «Женева» у касаційній скарзі не зазначило.

70. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

71. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

72. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

73. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

74. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

75. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

76. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

77. У рішенні ЄСПЛ у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v. Spain» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

78. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

79. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційними скаргами ТОВ «ФК «Женева», згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 у справі № 922/2386/20 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Судді: Г. М. Мачульський С. К. Могил