Постанова 4856 № 677/1187/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 677/1187/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вознюк Р.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 18 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : 12.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області із позовом, який в ході судового розгляду уточнив, просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника СРПП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції Садовця Р.Ю. від 30.06.2021 серії БАА № 856925 від 30.06.2021. Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року позов задоволено. Скасовано постанову заступника начальника СРПП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції Садовця Руслана Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 856925 від 30.06.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6, ч.8 ст.121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 гривні. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2021 заступником начальника СРПП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області підполковником поліції Садовцем Р.Ю. винесено постанову серії БАА №856925, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.6, ч.8 ст.121 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень. Згідно постанови ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6, ч.8 ст.121 КУпАП, оскільки 17.06.2021 о 15 год. 26 хв. він керував транспортним засобом Renault н.з. НОМЕР_1 щодо якого порушено обмеження встановлені Митним кодексом України, а саме порушено строки його тимчасового ввезення, так як транспортний засіб ввезено 26.06.2017 року громадянином Молдови в митному режимі тимчасового ввезення терміном до 1 року та передано у користування ОСОБА_1 , який не ввозив даний транспортний засіб, чим порушив вимоги ст.16 ЗУ «Про дорожній рух», а також транспортний засіб не зареєстровано в порядку ст.34 ЗУ «Про дорожній рух», п.29.2, 2.9.в ПДР України. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова серії БАА № 856925 від 30.06.2021 винесена 30.06.2021 о 11 год. 10 хв., в якій зазначено, що до постанови додаються відеозаписи, зроблені мобільним телефоном IphoneXS-max та відеореєстратором Xiaomi, а також листи ДМС України. Разом з тим, вказані листи Державної міграційної служби України. долучені представником відповідача ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Садовцем Р.Ю. датовані 06.07.2021 та 05.07.2021 відповідно, відповідно станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 30.06.2021 доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.6, ч.8 ст.121 КУпАП здобуто не було. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як зазначено у ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно ст.9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно ст.279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Транспортні засоби, їх складові частини і комплектуючі вироби, що ввозяться на територію України, підлягають перевірці на відповідність обов`язковим вимогам або повинні мати сертифікат, виданий уповноваженим на це Секретаріатом ЄЕК ООН Адміністративним органом по сертифікації дорожніх транспортних засобів (ст.31 ЗУ «Про дорожній рух»). Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Транспортні засоби, зареєстровані відповідними органами іноземних держав, які ввезені на територію України та перебувають під митним контролем, підлягають вивезенню або поміщенню в інший митний режим у строки, визначені законодавством з питань державної митної справи. Відповідно до ч.1 ст.380 МК України, тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Як зазначено у ч.8 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, - тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов`язок водія не допускати випадків керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту. Суд, аналізуючи зазначені норми права, приходить до висновку, що протиправною дією, яка є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.8 ст.121 КУпАП, є саме керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені МК України. Як встановлено під час судового розгляду, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу слугувало виявлення працівником поліції порушення строку перебування транспортного засобу Renault н.з. НОМЕР_1 , в режимі тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту. Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Вказаній нормі кореспондують положення ст.251 КУпАП, за якою доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегією суддів встановлено, що постанова серії БАА № 856925 від 30.06.2021 винесена 30.06.2021 о 11 год. 10 хв., при цьому в постанові зазначено, що до постанови додаються відеозаписи, зроблені мобільним телефоном IphoneXS-max та відеореєстратором Xiaomi, а також листи ДМС України. Разом з тим, листи Державної міграційної служби України № 7.12-1/20/8.5/212 (а.с.40) та №7.12-1/20/8.5/192 (а.с.43), долучені представником відповідача ХРУП ГУНП в Хмельницькій області Садовцем Р.Ю. датовані 06.07.2021 та 05.07.2021 відповідно, тобто станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 30.06.2021 доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.6, ч.8 ст.121 КУпАП здобуто не було. Будь-яких інших належних та допустимих доказів, на підставі яких заступник начальника СРПП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області підполковник поліції Садовець Р.Ю., станом на дату винесення оспорюваної постанови, міг дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.6, ч.8 ст.121 КУпАП матеріали справи не містять. Посилання апелянта на те, що зазначена інформація у листах Державної міграційної служби України була відома відповідачу під час винесення оскаржуваної постанови у зв`зку з отриманням її у телефонному режимі, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки це не може бути доказом вчинення позивачем правопорушення. Також суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.8 ст.121 КУпАП, на думку суду, є недоведеним. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із вимогами ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 03 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.