Постанова 4855 № 640/11423/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11423/20 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 262840004862 від 24.03.2020 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 », яким було відмовлено йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах (для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах з особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України) з дня настання віку, що надає право на пенсію за віком за віком на пільгових умовах, тобто з 17.12.2019. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві йому відмовлено в зарахуванні до пільгового страхового стажу періодів роботи згідно з довідками ЗАТ "Шахта Краснокутська" ДП "Донбасантрацит" через неможливість проведення перевірки документів, підтверджуючих пільговий стаж, які знаходяться на території непідконтрольній українській владі. Вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 13.03.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №

1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 24.03.2020 № 262840004862 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1 в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Зазначено, що відповідно до наданих до заяви документів (трудова книжка, диплом, довідки від 10.09.2013 № 315, 316), страховий стаж складає 27 років 9 місяців 12 днів, пільговий стаж складає 4 роки 8 місяців 16 днів. Також у рішенні зазначено, що до пільгового стажу за Списком №1 правомірно зарахувати лише період роботи з 01.01.1998 по 16.09.2002. Листом № 2600-0314-8/40572 від 27.03.2020 ГУ Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило позивача про результати розгляду його заяви про призначення пенсії, у якому зазначено, що до пільгового стажу не зараховані наступні періоди: з 19.12.1988 по 19.04.1989; з 11.07.1989 по 30.06.1990; з 11.07.1990 по 31.07.1991; з 03.08.1991 по 09.12.1992; з 15.10.1993 по 19.11.1993; з 20.09.1994 по 31.05.1995; з 03.06.1995 по 31.01.1996; з 03.02.1996 по 28.02.1996; з 02.03.1996 по 30.09.1996; з 02.10.1996 по 30.11.1997; з 02.12.1997 по 31.03.1998; з 03.04.1998 по 31.08.1999; з 10.09.1999 по 16.09.2002, оскільки «Шахта Краснокутська» ДП «Донбасантрацит» не перереєструвались на території, підконтрольній Українській владі та зазначена інформація у пільговій довідці не підтверджується первинними даними. Тому, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу відмовлено. Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем надано належні документи на підтвердження наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача відповідні періоди роботи та наявність підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком №

1. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2019 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. З матеріалів справи вбачається, що записами у трудовій книжці позивача, а також довідками від № 315 від 10.09.2013 та № 316 від 10.09.2013, видані відокремленим підрозділом "ШАХТА "КРАСНОКУТСЬКА" Державного підприємства "ДОНБАСАНТРАЦИТ", підтверджено факт того, що позивач працював на посадах, які дають право на пільгову пенсію за списком № 1, в шахті "КРАСНОКУТСЬКА" виробничого об`єднання "ДОНБАСАНТРАЦИТ", яка в подальшому перейменована в відокремлений підрозділ "ШАХТА "КРАСНОКУТСЬКА" Державного підприємства "ДОНБАСАНТРАЦИТ". Крім того, колегія судді вважає за необхідне зазначити, що записи у трудовій книжці позивача підтверджують роботу позивача з повним робочим днем під землею щонайменше у періоди: з 25.05.1988 по 30.07.1988; з 19.12.1988 по 20.04.1989; з 06.07.1989 по 09.12.1992; з 08.10.1993 по 19.11.1993; з 27.06.1995 по 16.09.2002, що у сукупності перевищує 10 років. У рішенні ж відповідача від 24.03.2020 № 262840004862,зазначено щодо правомірності зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 лише періоди роботи з 01.01.1998 по 16.09.2002. Водночас, у листі від 27.03.2020 ГУ ПФУ у м. Києві зазначає, що позивачу не зараховані до пільгового стажу, зокрема, такі періоди: з 02.12.1997 по 31.03.1998; з 03.04.1998 по31.08.1999; з 10.09.1999 по 16.09.2002. Наведена позиція ГУ ПФУ у м. Києві суперечить його ж висновку, викладеному у рішенні від 24.03.2020 № 262840004862. Доказів того, що дані, зазначені у довідках, які уточнюють пільговий стаж роботи позивача, містять неправдиві або недостовірні відомості, відповідач не надав. В судовому порядку довідки недійсними не визнавалась, підприємствами не відкликані. Таким чином, записи у трудовій книжці та довідках, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до стажу та дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (надалі - Закон №1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Статтею 18 Закону № 1207-VII передбачено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII. Частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом. Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і такі підприємства були утворені відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були створені до окупації Донецької області і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки на тій підставі, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи. Таким чином, відомості, які зафіксовані у довідках, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України. При цьому доказів щодо їх недостовірності відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано. Верховний Суд у постанові від 18.04.2019 у справі №344/16404/16-а зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи те, що спірним є неврахування пенсійним органом при призначенні пенсії заробітної плати за період, який зараховано до страхового стажу роботи, зазначеної у довідці, виданій органом, який створений на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд зазначив, що можливо застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. Аналіз викладеного свідчить, що у відповідача були відсутні підстави для не врахування даних довідки при визначенні позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, як зазначено у Постанові Верховного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №711/10426/16-а, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17). Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року № 442 встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць. Відповідно до положень пункту 3 зазначеної Постанови проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання. Абзацом 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не проведення підприємством, на якому працювала особа, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Отже, атестація робочих місць повністю залежить від волевиявлення роботодавця, проводиться його зусиллями, а процес і результати проведення такої атестації також оформлюються ресурсами роботодавця. Тобто, працівник до вказаного процесу жодного відношення не має. Відповідно, позивач особисто не має можливості надати докази проведення на його підприємстві атестації робочих місць. Однак, відповідач, як особа, що також зобов`язана підтверджувати трудовий стаж пенсіонера, зокрема, у випадках, коли документи про трудовий стаж не збереглися, не вчинила жодних дій для встановлення обставин, що, на її думку, мають визначальне значення для вирішення спору. Натомість, на момент звернення до відповідача позивач мав необхідний пільговий стаж на роботі з шкідливими умовами праці та досяг відповідного віку, що свідчить про набуття ним права на призначення пенсії на пільгових умовах. Отже, враховуючи, що позивач має повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, трудова книжка містить всі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії за Списком № 1, посада на якій працював позивач включена до переліку професій з шкідливими умовами праці, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв неправомірно, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Суд першої інстанції вірно зазначив, що права позивача, порушені у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Списком №1, відтак права позивача підлягають захисту виключно шляхом оскарження таких актів індивідуальної дії, а окремих дій щодо відмови у призначенні пенсії, окрім прийняття вказаного рішення, відповідач в даному випадку не вчиняв. Таким чином, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, наявні підстави вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна А.Ю. Кучма