Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/11417/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11417/21 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Шляхтицького О.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року у справі №420/11417/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 під час перерахунку та виплати пенсії максимальним розміром та із розрахунку 60 % від заробітної плати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з метою відновлення права на соціальний захист у повному обсязі, передбаченому Законом обсязі, провести на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 13.12.2019 року з розрахунку 90 % від середнього заробітку у 43276,34 грн. у розмірі 38948,74 грн., без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат та наступних перерахунків, яку у визначеному розмірі виплачувати у визначені законом строки щомісячно та без обмеження максимальним розміром. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що має право на перерахунок пенсії з 13.12.2019р. виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати та без обмеження її максимальним розміром. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджувалось та вважало їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що станом на дату проведення перерахунку пенсії позивачки - 13.12.2019р. Законом України «Про прокуратуру» передбачалось, що пенсія працівникам прокуратури виплачується з розрахунку 60% від заробітної плати. Також, відповідач зазначав, що ГУ ПФУ в Одеській області правомірно з 13.12.2019р. виплачує ОСОБА_1 пенсію у розмірі, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року у справі №420/11417/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зменшення ОСОБА_1 при перерахунку пенсії з 13.12.2019 року відсотку розміру суми місячної заробітної плати з 90% на 60%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 13.12.2019 року виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Одеської області № 112 від 06.03.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що позивачка має право на перерахунок пенсії за вислугу років з 13.12.2019 року виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Одеської області № 112 від 06.03.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому, відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог окружний адміністративний суд вказав на правомірність обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачкою подано апеляційну скаргу у якій зазначено про неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення в означеній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка зазначає про наявність у неї права на перерахунок з 13.12.2019р. пенсії без обмеження максимальним розміром. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом відповідачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що ГУ ПФУ в Одеській області правомірно з 13.12.2019р. виплачує ОСОБА_1 пенсію у розмірі, що не перевищує 10 прожиткових мінімумів встановлених для осіб, які втратили працездатність. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру». 06.03.2020 року Прокуратурою Одеської області видано ОСОБА_1 довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №

112. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року по справі № 420/3579/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року, на підставі довідки Прокуратури Одеської області №112 від 06.03.2020 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року по справі № 420/3579/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 року з розрахунку 60 % суми розміру заробітної плати у розмірі 25965,81 грн. та здійснено виплату пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії 16380,00 грн., з 01.01.2021р. - 17690,00 грн. Не погодившись із проведеним ГУ ПФУ в Одеській області перерахунком пенсії з розрахунку 60 % суми розміру заробітної плати та обмеженням її виплати десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність, ОСОБА_1 за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даним позовом. Спірним, у мажах даного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції є питання щодо правомірності обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області виплати ОСОБА_1 пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Надаючи відповідь на поставлене перед судом апеляційної інстанції питання, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України). Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності 01.10.2011 року), приписами статті 2 якого визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказаним нормативно-правовим актом було внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом України «Про проукратуру» № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема, статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014р. - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII. Як з`ясовано апеляційним судом, внаслідок перерахунку пенсії позивачки її розмір перевищив максимальний. Отже, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011р. N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. До того ж, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат Європейський суд з прав людини не заперечував право держав зменшувати такий розмір. Водночас, підкреслював необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке Європейський суд з прав людини залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Наведене свідчить про те, що Європейський суд з прав людини визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин Європейський суд з прав людини не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Крім того, розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому, встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. Обмеження максимальним розміром пенсії прокурора не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема, поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Відтак, з урахуванням офіційного з`ясування обставин справи, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності обмеження Головним управлінням ПФУ в Одеській області пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Аналогічна правова позиція щодо обмеження прокурору пенсії максимальним розміром наведена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021р. по справі №580/5962/20, яка є останньою на час розгляду даної справи та має враховуватися судом апеляційної інстанції. При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року у справі №420/11417/21 в частині задоволених позовних вимог не є предметом даного апеляційного розгляду, у зв`язку з чим колегією суддів не надається оцінка іншим висновкам суду першої інстанції. Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивачки. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивачки, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року у справі №420/11417/21 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Шляхтицький О.І.