Постанова Луганський апеляційний суд № 419/638/21

Справа № 419/638/21 Провадження № 22-ц/810/950/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Кострицького В.В., Луганської В.М., за участю секретаря Сінько А.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Новоайдарська селищна рада, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Новоайдарської селищної ради на рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 01 липня 2021 року, ухваленого Новоайдарським районним судом Луганської області у складі: судді Іванової О.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М., в с т а н о в и в: У квітні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Новоайдарської селищної ради із вказаним позовом, у якому просить встановити факт її проживання з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю понад п`ять років, а саме із 2014 року до часу відкриття спадщини, та визнати за позивачкою як за спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_2 право власності на належну останній квартиру АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що померла ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 , а позивачка зареєстрована та проживала у тому ж будинку в квартирі АДРЕСА_3 , яка знаходиться поруч. Померла ОСОБА_2 не мала дітей та родичів, і після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_3 залишилася одна. Через похилий вік ОСОБА_2 позивачка з 2014 року опікувалася нею, на протязі 2014-2020 років проживала з нею однією сім`єю у спірній квартирі, готувала їжу, виконувала хатню роботу, купувала їй продукти, у них був спільний побут та бюджет, а після смерті ОСОБА_2 займала її похованням. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, і після її смерті відкрилася спадщина на належну їй квартиру. Після консультації у нотаріуса, позивачці стало відомо, що вона може претендувати на спадщину як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, задля чого звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , яку постановою Луганського апеляційного суду залишено без розгляду та роз`яснено право звернутися до суду в порядку позовного провадження. У відзиві на позовну заяву відповідач Новоайдарська селищна рада заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачка не довела обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, та не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт її постійного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 01 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М. задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , з лютого 2014 року по день смерті ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, а саме на однокімнатну квартиру, загальною площею 37,0 м2, (у тому числі житлова площа 18,0 м2), що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 . В апеляційній скарзі відповідач Новоайдарська селищна рада вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводами апеляційної скарги є те, що рішенням суду не підтверджено довірительних відносин між позивачем та ОСОБА_2 , оскільки позивач та померла виконували побажання один одного, тому стверджувати, що дані люди жили однією сім`єю та мали спільний побут хибно; позивачка не навела жодних документальних доказів, які б підтверджували факт її спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 понад п`ять років до часу відкриття спадщини, так і не підтвердила жодними доказами ведення спільного побуту з померлою, наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт. Крім того, скаржник зазначає, що довідки Новоайдарської селищної ради № 1045 та № 1046 від 06.05.2020 були видані вже після смерті ОСОБА_2 на вимогу Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України виключно з метою отримання ОСОБА_1 невиплаченої пенсії померлої ОСОБА_2 та не є доказами підтвердження факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом із померлою ОСОБА_2 однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки територіальна громада є універсальним правонаступником відумерлого майна, і на орган місцевого самоврядування законодавчо покладено обов`язок прийняти необхідні заходи щодо збереження майна померлої особи та після спливу одного року з часу відкриття спадщини звернутися до суду із відповідною заявою, що свідчить про те, що відповідач не може відмовитися від такої власності і має обов`язок набуття її у комунальну власність. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 скаргу не визнала та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки суд повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, ґрунтовно дослідив всі докази і ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими; позивачка зазначає, що представник відповідача жодного разу не був присутній в судовому засіданні, тому не використав своє право вислухати пояснення позивача, свідків та задати питання, що стосуються обставинам справи, адже свідки у судовому засіданні підтвердили, що позивачка та померла ОСОБА_2 проживали однією сім`єю і докладно розповіли, чим це підтверджується; відсутність заповіту на ім`я позивачки не спростовує факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем; надані радою довідки для одержання неотриманої за життя пенсії спадкодавця, яка виплачується лише членам його сім`ї, свідчать на користь позивачки як члена сім`ї. Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії Кострицький В.В. Луганська В.М. Апеляційне провадження по справі було відкрито 17 грудня 2021 року після залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 25 січня 2022 року о 14-й год. У судовому засіданні позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскільки судом вірно встановлено всі обставини по справі та задоволено позов. Також пояснила, що вона увесь час, протягом якого нею ставиться питання про факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , перебувала і досі перебуває у шлюбі із своїм чоловіком, вони мають двох дітей, одна з яких - донька - протягом 2014-2020 року була неповнолітньою та мала у цей час вік 11-16 років, з чоловіком вони режим окремого проживання у судовому порядку не встановлювала та весь час жили однією сім`єю разом з сином та донькою. В якій саме квартирі своїй квартирі АДРЕСА_3 разом із сім`єю чи в квартирі АДРЕСА_4 померлої ОСОБА_2 - позивачка мешкала однією сім`єю із останньою, вона не змогла пояснити. Представник Новоайдарської селищної ради у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника та підтримав доводи апеляційної скарги. Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Новоайдарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с. 10). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належну їй квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14, 15), заповіту за життя ОСОБА_2 не залишила (а.с. 24, 25). Місцем реєстрації ОСОБА_2 була вказана квартира, що вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.2011 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 на Ѕ вказаної квартири (а.с. 14). Згідно відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Новоайдарським РС УДМС України у Луганській області, місце реєстрації позивачці є АДРЕСА_5 (а.с. 6-7). Згідно листа приватного нотаріуса Новоайдарського районного нотаріального округу Карпенко В.М. від 17 липня 2020 року № 358/01-16, позивачці ОСОБА_1 роз`яснено коло осіб, що мають право на спадкування за заповітом та за законом, черговість спадкування та перелік доказів, які мають підтвердити певні обставини для спадкування, а також, що для вирішення питання спадкування необхідно звернутись до суду за встановленням факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 23). Задовольняючи позовні вимоги, суд мотивував рішення тим, що належними, допустимими достовірними та достатніми доказами підтверджено, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, позивач та свідки підтвердили, що ОСОБА_1 , її родина та померла спадкодавець були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільні витрати щодо харчування, купівлі майна, приймали спільну участь у витратах на утримання житла, його ремонту, надавали взаємну допомогу, мали усну домовленість про порядок користування житловим приміщенням. Тобто позивач проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, і на час відкриття спадщини, після її смерті сплинуло більше п`ять років протягом яких у них були взаємні права і обов`язки, що є підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем з лютого 2014 року по день смерті ОСОБА_5 та у відповідності до вимог 1264 ЦК України підставою для набуття позивачкою права власності в порядку спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги на спадкову квартиру. Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України). Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років до дня смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішуючи спір, суд дав помилкову оцінку наданим позивачкою доказам та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову, оскільки з матеріалів справи убачається, що позивачка і нині покійна ОСОБА_2 проживали по сусідству і позивачка, маючи власне житло, надавала спадкодавцю допомогу в догляді та по господарству, що не є тотожним із фактом проживання однією сім`єю. Доказів проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов`язків, позивачкою як суду першої, так і апеляційній інстанцій не надано, відсутні й докази того, що померла потребувала за станом здоров`я будь-якої сторонньої допомоги або догляду. Пояснення свідків, на які послався суд як на докази обґрунтованості позову, - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 жодним чином не підтверджують саме факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а свідчать про допомогу у хатніх справах, тісне спілкування, наявність у обох ключів від квартир один одного та вільний доступ до цих квартир обох, що не є тотожнім змісту поняття сім`ї. Судом не звернуто увагу на те, що свідок ОСОБА_6 у своїх поясненнях відокремлювала родину ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , яка, зі слів свідка, приглядала за квартирою родини ОСОБА_8 , коли ті виїздили з дому. Сам висновок суду про те, що суд вважає доведеним факт спільного проживання позивача та померлого спадкодавця, оскільки квартира позивача знаходиться поряд з квартирою спадкодавця, позивач кожного дня знаходилася у квартирі ОСОБА_2 , мала до неї вільний доступ цілодобово, мала ключі від квартири, здійснювала побутові роботи, є таким, що не відповідає змісту статті 1264 ЦК України, оскільки знаходження в спадковій квартирі та проживання однією сім`єю не є тотожними поняттями. Більш того, встановлюючи факт проживання однією сім`єю, суд не встановив адресу проживання такої сім`ї, що є визначальним для правильного вирішення спору та відокремлення понять добросусідських відносин та наявності сім`ї. Як помилково покладені в основу рішення і надані позивачкою довідки про склад сім`ї від 06 травня 2020 року, довідка від 06.05.2020 про те, що ОСОБА_1 мешкала разом із ОСОБА_2 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 сумісно та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , акт від 28 липня 2020 року депутата Новоайдарської селищної ради, що ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 (а.с. 9, 11), оскільки вони не містять відомостей про проживання ОСОБА_2 та позивачки однією сім`єю. Власне ставлення позивача до нині померлої ОСОБА_2 , періодичне придбання їм продуктів харчування та участь в сплаті комунальних послуг, а згодом і похованні, не є підтвердженням факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що в розрізі зі статті 1264 ЦК України, дає право на спадщину. Тому слушними є доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог позивачкою ОСОБА_1 . З цих же підстав колегія суддів не може взяти до уваги відзив на апеляційну скаргу, обґрунтування якого зводиться до помилкових підстав позову. Враховуючи наведену невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та допущені судом порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів у відповідності до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга задовольняється, тому сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 2724 грн підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Новоайдарської селищної ради задовольнити. Рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 01 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоайдарської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на спадкове майно, третя особа - приватний нотаріус Новоайдарського районного нотаріального округу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Карпенко В.М. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь Новоайдарської селищної ради (код ЄДРПОУ 04335571, 93500, Луганська обл., Новоайдарський р-н, смт Новоайдар, вул. Дружби, буд. 1) судовий збір у розмірі 2724 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 28 січня 2022 року. Головуючий Судді: