Ухвала КЦС ВС № 344/20660/18

Ухвала 27 січня 2022 року м. Київ справа № 344/20660/18 провадження № 61-410ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії і за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА» (далі - ПрАТ «СК «АХА»), яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС»), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просив визнати дії ПрАТ «СК «АХА» щодо неналежного виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 06 березня 2018 року № 58020а8і протиправними та зобов`язати його згідно з пунктом 29.3 вказаного договору скласти страховий акт за подією викрадення транспортного засобу, яка мала місце 01 квітня 2018 року. В лютому 2019 року ПрАТ «СК «АХА» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, в якому просило: визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу «Mazda СХ-5», укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу «Mazda СХ-5», укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір добровільного страхування наземного транспорту від 06 березня 2018 року № 58020а8і, укладений між ним і ОСОБА_1 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено. Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25 368 грн. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року (повний текст якої складено 17 грудня 2021 року) апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «АРКС» залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року - без змін. 06 січня 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні первісного позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов; скасувати додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПрАТ «СК «АРКС» про стягнення витрат на правничу допомогу. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Системний аналіз вищенаведених положень ЦПК України дає підстави для висновку про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставу лише в частині оскарження додаткового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2021 року, однак в частині оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 не навів вищенаведених підстав касаційного оскарження судових рішень. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Виходячи з наведеного, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (в частині оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 27 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. А. Стрільчук