LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС908/1612/21

від 27.01.2022 · Господарська
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарськог…

УХВАЛА 27 січня 2022 року м. Київ cправа № 908/1612/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1612/21 за позовом Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орфей-Запоріжжя" про стягнення 54 394,61 грн, що еквівалентно 1 996,65 євро ВСТАНОВИВ: 10.01.2022, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1612/21 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1612/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.01.2022. Розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її прийняті з наступних підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. В частині третій статті 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За змістом частини п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2270,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 227 000,00 грн. В пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України визначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення в дохід Державного бюджету України плати за проїзд великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 54 394,61 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент звернення з позовною заявою), тому у розумінні ГПК України спір у справі №908/1612/21 є малозначним. В касаційній скарзі Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури, обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у справі, із посиланням на приписи підпункту "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та вказана справа має значний суспільний інтерес. Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Розглядаючи зазначені у касаційній скарзі аргументи, з точки зору визначеності щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або виняткового значення для скаржника, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Проте, аргументи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження. Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути визнанні достатнім обґрунтування фундаментального значення порушеного скаржником питання для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк в цілому є такими, що за своїм змістом зводяться до заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного викладення обставин справи, у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного обґрунтування, не може бути визнана судом випадком, що зазначений у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Твердження заявника касаційної скарги, що справа має суспільний інтерес, оскільки покликана забезпечити справедливий баланс між інтересами перевізника на здійснення господарської діяльності на автомобільному транспорті та інтересами суспільства щодо утримання доріг в належному стані та відшкодування винними особами збитків внаслідок їх руйнування, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури немає. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. З огляду на викладене, касаційна скарга Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1612/21 не може бути розглянута судом касаційної інстанції, тому в її прийняті слід відмовити. На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1612/21 .

2. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 у справі №908/1612/21 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Васьковський Судді В. В. Білоус В. Я. Погребняк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»