Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7936/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2022 року справа №200/7936/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Донецького апеляційного суду на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 200/7936/21 (головуючий І інстанції Молочна І.С., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Донецькиого апеляційного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 26 червня 2020 року по 28 травня 2021 року в сумі 300000 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.08.2021 року позов задоволено: стягнуто з Донецького апеляційного суду на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 червня 2020 року по 28 травня 2021 року в сумі 300000 грн. Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт вважаєа. що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки право позивача на виплату суддівської винагороди за відповдіний період та компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку встановлено судовим рішенням вже після звільнення позивача. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні. Рішення суду вважає законним та обгрунтованим, посилаючись на сталу судову практику, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Справу розглянути у її відсутність. Строни в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Рішенням Донецької обласної ради народних депутатів від 25 лютого 1993 року позивача обрано суддею Дружківського міського суду Донецької області від 02 березня 1993 року № 65 з 03 березня 1993 року. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2003 року № 1205-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Дружківського міського суду Донецької області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 03 березня 2005 року № 2463-IV позивача обрано безстроково суддею апеляційного суду Донецької області. Згідно Указу Президента України № 297/2018 від 09 вересня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Донецького апеляційного суду. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин. Відповідно до частин 1, 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-IX (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX (із змінами) (далі - Закон № 553-IX) який опубліковано в газеті «Голос України» від 17 квітня 2020 № 68 (7325) та набрав чинності 18 квітня 2020) установлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті). Наказом в.о. голови Донецького апеляційного суду «Про обмеження, що застосовуються при нарахуванні заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду» від 27 квітня 2020 року № 207/к, зобов`язано відділ планово- фінансової діяльності, обліку та звітності Донецького апеляційного суду здійснювати с 18 квітня 2020 року та на період завершення місяця, у якому відміняється карантин установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня 2020 року. При цьому в зазначеному максимальному розмірі зобов`язано не враховувати суми допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги для оздоровлення та оплату щорічної відпустки. Таким чином, з 18 квітня 2020 року суддівська винагорода Позивача була обмежена максимальним розміром 47 230 гривень на місяць. Рішенням Вищої ради правосуддя від 18 червня 2020 року №1872/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Донецького апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови суду від 19 червня 2020 року № 406/к відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Донецького апеляційного суду 25 червня 2020 року у зв`язку з поданням заяви про відставку. Також зобов`язано виплатити компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2020 рік тривалістю 15 календарних днів, а також вихідну допомогу в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою у зв`язку з виходом у відставку. Наказом голови Донецького апеляційного суду «Про скасування обмежень нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду» від 31 серпня 2020 року скасовано з 28 серпня 2020 року обмеження нарахування заробітної плати суддям Донецького апеляційного суду, що були встановлені наказом № 207/к від 27 квітня 2020 року, та зобов`язано здійснювати виплати у повному обсязі, відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 200/8998/20-а, залишеному без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду - задоволено. Визнано протиправними дії Донецького апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за фактично відпрацьовані в період з 1 по 7 травня 2020 року та з 26 по 31 травня 2020 року 8 робочих днів із застосуванням її обмеження згідно положень частин першої, третьої статті 29 Закону, внесеними Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020 р.) та щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2020 рік з урахуванням суддівської винагороди за фактично відпрацьовані в період з 1 по 7 травня 2020 року та з 26 по 31 травня 2020 року 8 робочих днів із застосуванням її обмеження згідно положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Стягнуто з Донецького апеляційного суду на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за фактично відпрацьовані в період з 01 по 07 травня 2020 року та з 26 по 31 травня 2020 року 8 робочих днів у сумі 62866,10 грн. та недоплачену компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2020 рік у сумі 2656,31 грн., всього 65522,41 грн. (т.1 а.с. 59-72). Відповідно до платіжного доручення від 6 жовтня 2020 року № 5343119775 Донецьким апеляційним судом позивачу виплачено 12587,02 грн. (т. 1 а.с. 73). Згідно з платіжним дорученням від 12 лютого 2021 року № 5723243426 Донецьким апеляційним судом позивачу виплачено 50607,21 грн. (т. 1 а.с. 74). Відповідно до платіжного доручення від 28 травня 2021 року № 6061029341 відповідачем позивачу виплачено 2138,33 грн. (т. 1 а.с. 75). Згідно довідки від 5 серпня 2021 року № 3.11-16/135/2021, виданої Донецьким апеляційним судом, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за два останні місяці, що передували звільненню (згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 200/8998/20-а) складає 9822,50 грн. (т. 2 а.с. 103). У рішенні від 4 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Як встановлено вище, відповідачем на виконання судового рішення у справі № 200/8998/20-а нараховано і виплачено позивачу : - 6 жовтня 2020 року компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2020 рік в сумі 15636,05 грн. (за відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів 12587,02 грн.); - 12 лютого 2021 року суддівську винагороду за фактично відпрацьовані в період з 1 по 7 травня 2020 року та з 26 по 31 травня 2020 року 8 робочих днів у сумі 62866,10 грн. (за відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів 50607,21 грн.); - 28 травня 2021 року компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2020 рік у розмірі 2656,31 грн. (за відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів 2138,33 грн.). Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. За ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справа № 21-1765а15 зазначав, що аналіз статей 116-117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні дійшла висновку, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). На думку позивача, з вини відповідача в період з 26 червня 2020 року по 28 травня 2021 року відбулася затримка остаточного розрахунку при звільненні. Апеляційний суд, проаналізувавши встановлені обставини та норми законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов висновку, що на дату звільнення позивача відповідачем проведено всі необхідні виплати, оскільки на час звільнення позивача з посаді судді Донецького апеляційного суду спірні суми йому не належали, а вина відповідача у їх не виплаті відсутня, відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України виключається. Також, колегія суддів зазначає, що порушені права позивача щодо невиплату в належному розмірі суддівської винагороди за період з 1 по 7 травня 2020 року та з 26 по 31 травня 2020 року та недоплачену компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за 2020 рік вже поновлені судовим рішення у справі № 200/8998/20-а. Крмі того, апеляційний суд не бере до уваги посилання суду першої інстацнії на судову практику, оскільки обставини не є тотожними з цією справою. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції невірно вирішив справу по суті позовних вимог, внаслідок порушення норм матеріального права, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Донецького апеляційного суду - задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 200/7936/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити. Повний текст постанови складений 26 січня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Г.М. Міронова