Постанова 4850 № 200/9093/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року справа №200/9093/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 200/9093/21 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та рішення в частині, скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії та рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року №632/1 в частині зменшення відсоткового розміру пенсії та обмеження її максимального розміру; - скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року №632/1; - зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити новий перерахунок і виплачувати йому пенсію у розмірі 90 відсотків від місячного заробітку, вказаного у довідці Донецької обласної прокуратури від 18.11.2020 року №21-85-123, без обмеження її граничного розміру, а також виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 01.10.2020 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням відповідача проведено перерахунок його пенсії, при якому для обчислення пенсії застосовано зменшений відсоток від місячного заробітку (80, а не 90 відсотків - як при призначенні пенсії), а також пенсію обмежено максимальним розміром. Відповідачем порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо застосування зменшеного відсотку від суми місячного заробітку при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що проведений на підставі рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року №632/1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідач не мав права зменшувати відсоток пенсії при перерахунку, оскільки пенсія позивачу призначена у розмірі 90%, тому при перерахунку його пенсії повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент її призначення. Оскільки пенсія йому призначена до 01.01.2016, то до розміру його пенсії не можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII). Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає заяву у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, яка йому призначена з 05.08.2002 року у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (протокол Київського районного управляння Пенсійного фонду України м. Донецька від 04.09.2002 року №1113 про призначення пенсії). Після призначення пенсії позивач продовжував працювати в органах прокуратури по 05.12.2006 року, і йому неодноразово проводили перерахунок пенсії. Зокрема перерахунок проведено на підставі розпорядження Артемівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 01.04.2016 року № 824386, яким для обчислення пенсії застосовано зменшений відсоток від місячного заробітку (80, а не 90 відсотків - як при призначенні пенсії). 08.12.2020 року позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 86 Закону України Про прокуратуру. До заяви додано довідку від 18.11.2020 року № 21-85-123, що видана Донецькою обласною прокуратурою, про заробітну плату (грошове забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, станом на 11.09.2020 року, за аналогічною посадою, яку обіймав позивач. В довідці зазначено, що всього заробітна плата складає 75 394,66 грн. Рішенням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.12.2020 року №632 в перерахунку пенсії відмовлено, оскільки відсутнє посилання на нормативно-правовий акт, згідно з яким відбулося підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури. Рішенням Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року №632/1 за результатом повторного розгляду заяви позивача від 08.12.2020 року № 11033 з урахуванням доданої до неї довідки вирішено: - відповідно до ст. 81 Закону України Про прокуратуру та враховуючи інформацію, зазначену у листі Офісу Генерального прокурора від 29.09.2020 року № 21.3269вих.2, скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії, згідно із заявою від 08.12.2020 №11033 пенсіонера ОСОБА_1 в частині перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати станом на 11.09.2020 року; - провести перерахунок пенсії з 01.10.2020 року згідно із заявою від 08.12.2020 року № 11033 з урахуванням довідки від 18.11.2020 року № 21-85-123 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020 року, яка видана Донецькою обласною прокуратурою. Про вказані обставини позивач дізнався після отримання листа Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.01.2021 року № 0574-04-8/1225 (відправлений поштою 20.01.2021 року) та доданого до нього оскарженого рішення. У листі зазначено, що позивачу проведений перерахунок пенсії згідно із заявою від 08.12.2020 року № 11033 з урахуванням доданої до неї довідки. Розмір пенсії з 01.10.2020 року склав 17120,00 грн. Пенсія у новому розмірі та доплата за період з 01.10.2020 року по 31.01.2021 року будуть виплачені у лютому 2021 року. При перерахунку пенсії позивача на підставі вказаного рішення органу Пенсійного фонду України (від 13.01.2021 року №632/1) застосовано зменшений відсоток від місячного заробітку, тобто менше 90 відсотків (які було застосовано при призначенні пенсії), а саме 60 відсотків, а також обмежено пенсію максимальним розміром. Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Оцінка суду. Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами «70». Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами «60». За правилами частини 18 цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України. 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015. З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями ст. 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, слід зазначити наступне. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів. Таким чином, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII. У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі. Відтак, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на викладене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. Отже, позовні вимоги у частині визнання неправомірними дій відповідача щодо застосування зменшеного відсотку від суми місячного заробітку при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що проведений на підставі рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 13.01.2021 року №632/1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне. За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. Відтак, ї пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 грудня 2021 року в справі №580/5962/20. За унормуванням частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 200/9093/21 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 200/9093/21 - скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та рішення в частині, скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 24 січня 2022 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін А.В. Гайдар