Постанова 4850 № 200/10276/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року справа №200/10276/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор" на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 р. у справі № 200/10276/21 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Авторадіатор» (далі позивач, ПрАТ «Авторадіатор») звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення: № 00038930717 від 01.04.2021 про нарахування податку на прибуток в сумі 4038865,00 грн і штрафних санкцій в сумі 1 009 716,00 грн; № 00039000717 від 01.04.2021 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 2 350 692,00 грн; № 00038180711 від 31.03.2019 про нарахування штрафу і пені за порушення строку сплати військового збору у сумі 366,00 грн; № 00038200711 від 31.03.2019 про нарахування штрафу і пені за порушення строку сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 075,50 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року закрито провадження у справі. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у період проведення підготовчого провадження відповідачу, і суду було відомо, що позивач у справі №200/10276/21 має статус боржника у справі №905/525/19. Проте, у підготовчому процесі у справі №200/10276/21 питання щодо юрисдикції спору не виникло і ухвалою від 06.10.2021 року у вищевказаній справі справу призначено до судового розгляду по суті на 3 листопада 2021 року. 03 листопада 2021 року ПрАТ Авторадіатор отримав клопотання відповідача без вихідного номеру, без дати (тілько конверт, датований 28.10.2021 року), в якому відповідач з посиланням на ст.7 КУзПБ та на Висновки Великої Палати 03 листопада 2021 року у суду першої інстанції, під час розгляду справи по суті не було процесуальних підстав для прийняття рішення про закриття справи через наявність в господарському суді справи про банкрутство ПрАТ Авторадіатор. Єдиним обґрунтуванням та мотивом, якими керувався Донецький окружний адміністративний суд постановляючи ухвалу про закриття провадження - це Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19(905/1159/20). Пунктами 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів встановлена обов`язковість висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. У той час, як іншими судами Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються. Тобто, буквальної вказівки на застосування правових позицій ВСУ судами нижчих інстанцій немає. Також, з 20 суддів Великої Палати Верховного Суду, якою розглядалася касаційна скарга у справі №905/2030/19(905/1159/20) 8 суддів (тобто більше тритини складу Великої Палати) висловили Окрему думку, яка за змістом є протилежною тій, що висловлена Великою Палатою. Отже, оприлюднення 21.10.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №905/2030/19(905/1159/20) не є безумовною підставою для закриття провадження у справі №200/10276/21, тим більше без поновлення підготовчого провадження та без з`ясування думки позивача з цього питання. До прийняття судового рішення щодо законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взагалі відсутні підстави вважати такі зобов`язання наявними. Це твердження узгоджується з окремою думкою суддів Великої Палати Верховного суду, якою розглядалася касаційна скарга у справі №905/2030/19(905/1159/20). Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Головним управлінням ДПС у Донецькій області в період з 05.02.2021 по 18.02.2021 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Авторадіатор. За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 1374/05-99-07-17/00232093 від 25.02.2021 Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00038930717 від 01.04.2021 про нарахування податку на прибуток в сумі 4038865,00 грн і штрафних санкцій в сумі 1 009 716,00 грн; № 00039000717 від 01.04.2021 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 2350692,00 грн; № 00038180711 від 31.03.2019 про нарахування штрафу і пені за порушення строку сплати військового збору у сумі 366,00 грн; - № 00038200711 від 31.03.2019 про нарахування штрафу і пені за порушення строку сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4 075,50 грн. Всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки № 1374/05-99-07-17/00232093 від 25.02.2021. Судом встановлено, що до господарського суду Донецької області 18.03.2019 надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор" №68 від 15.03.2019 про порушення справи про банкрутство. Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.03.2019 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор" №68 від 15.03.2019 про порушення справи про банкрутство; проведення підготовчого засідання призначено на 02.04.2019. Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093; адреса: 87515, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Куїнджі, 43). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 відкладено підсумкове засідання у справі № 905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор" 30.11.2021. З ухвали Господарського суду Донецької області від 20.10.2021 випливає, що на день введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) справа № 905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор" не перебувала на стадії санації. Закриваючи провадження, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі № 905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор". Обґрунтовуючи підстави прийняття оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. З прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї. Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника. Суд з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин. Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин Матеріали справи підтверджують, що спір в даній справі виник у зв`язку із оскарженням прийнятих ГУ ДПС податкових повідомлень-рішень № 00038930717 від 01.04.2021, № 00039000717 від 01.04.2021, № 00038180711 від 31.03.2019; № 00038200711 від 31.03.2019, платником податків, відносно якого відкрита справа про банкрутство. Всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки № 1374/05-99-07-17/00232093 від 25.02.2021. Отже, податкові повідомлення-рішення № 00038180711 і № 00038200711 містять описки щодо року прийняття цих рішень, а саме замість належного 2021 помилково зазначено 2019, що також підтверджується розрахунками штрафних санкцій до цих рішень. За загальним правилом, публічно-правові відносини у сфері адміністрування податків, сплати загальнообов`язкових соціальних внесків регулюються податковим кодексом та законами, які визначають порядок виникнення і сплати податкових зобов`язань та зобов`язань зі сплати цих внесків. Так, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також елементи податку, підстави надання податкових пільг та порядок їх застосування, відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються ПК України або законами, які вносять до нього зміни (статті 4, 7 ПК України). Однак цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (пункт 1.3 статті 1 ПК України). Разом з тим відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У пункті 8 частини 1 статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.04.2019 у справі № 905/525/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093; адреса: 87515, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Куїнджі, 43). Суд звертає увагу, що банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Слід врахувати, що згідно п. 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Кодексу визначено установити, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю. Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів -приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ. При врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної). Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій. Відповідно до частини 2 статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Частиною 3 статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство. Тобто, статтею 7 КУзПБ, як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника(юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів. Таким чином, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї. Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 липня 2019 року у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18). Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 45 КУзПБ, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом. Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина 2 статті 7, абзац 3 частини 8 статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та процесуальними кодексами. З огляду на обставини здійснення щодо позивача - платника податків провадження у справі про банкрутство підвідомчість цього спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі № 905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093; адреса: 87515, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Куїнджі, 43). Вірними є висновки суду першої інстанції, що вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикції розгляду такого спору господарському суду. Вказана правова позиція відповідає позиції висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19. Положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, положеннями КАС України передбачено обов`язок суду закрити провадження у справі у разі встановлення однієї з підстав визначених ч.1 ст. 238 КАС України, вже після відкриття провадження у справі. З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для закриття провадження в даній справі. Колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права і не може бути скасована з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, ухвала суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, інші підстави для скасування відсутні. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Авторадіатор" залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 р. у справі № 200/10276/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 19 січня 2022 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.В. Геращенко І.Д. Компанієць