Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9323/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року справа №200/9323/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Міронової Г.М., Казначеєва Е.Г. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/9323/21 (головуючий І інстанції Крилова М.М., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання повторно розглянути заяву № 5605 від 15.06.2021 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перевести з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Донецькій області від 22 червня 2021 року № 914260845149 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 червня 2021 року № 5605 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перевести її на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що відсутні підстави для задоволення позову. Оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують реєстрацію померлого годувальника на підконтрольній українській владі території. Акт про спільне проживання позивача з померлим годувальником видано підприємством, розташованому на тимчасово окупованій території, тому є недійсним. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 5 липня 2018 року № 25226 фактичне місце перебування позивача: АДРЕСА_1 (а.с. 30) . Згідно паспортних даних померлого чоловіка останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та мав статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 18 грудня 2014 року № 1426/26150, фактичне місце проживання у м. Краматорську (а.с. 10). Позивач та ОСОБА_2 були подружжям, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 28 лютого 1981 року (а.с. 13). З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 7 травня 2021 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 7 травня 2021 року складено відповідний актовий запис № 1642 (а.с. 14). 16 червня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 5605 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст. 36 розділу V Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала всі необхідні документи. Рішенням відповідача від 22 червня 2021 року № 914260845149 позивачу відмовлено в переведені з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. В обгрунтування свого рішення відповідач зазначив, що пунктом 2.11 Розділу ІІ Порядку № 22 передбачено перелік документів, які засвідчують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї. При розгляді наданих документів встановлено, що до заяви не було додано документів, які підтверджують місце реєстрації ОСОБА_2 (а.с. 12). За ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Згідно ч.ч. 2,3 ст. 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Позивач є непрацездатною особою - досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і одержує пенсію. За ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно з п. 2.3 розд. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника (пп. 9 абз. 2 п. 2.3 розд. 2 Порядку). За п. 2.11 розд. 2 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Позивачем до відповідача подані певні документи. Орган Пенсійного фонду України неправомірно відмовив позивачу в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника чоловіка, посилаючись на ненадання нею документів, що підтверджують місце реєстрації померлого годувальника. Такий факт позивачем підтверджений паспортом, довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 18.12.2014 року № 26150 та актом про спільне проживання, який виданий КП «Керуюча компанія м. Донецька» від 12.02.2021 року в якому зазначено факт проживання введення спільного господарства позивача та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15) . Відповідач неправомірно не прийняв та не взяв до уваги подану позивачем довідку через те, що вона видана на непідконтрольній українській владі території, оскільки при аналізі таких довідок відповідач має виходити з того, що з огляду на загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (а саме «намібійські винятки», сформульовані Судом щодо окупованих територій, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян) та в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян. За матеріалами справи позивач як непрацездатний член сім`ї померлого годувальника-пенсіонера має право за її бажанням перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Неврахування органом Пенсійного фонду України всіх положень законодавства та неправильна оцінка обставин справи призвели до порушення пенсійних прав позивача. Посилання відповідача на обставини, що не відображені в його рішенні є неприйнятними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Донецькій області від 22 червня 2021 року № 914260845149 про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15 червня 2021 року № 5605 про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перевести її на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно ст.. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/9323/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 19 січня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Г.М. Міронова Е.Г. Казначеєв