Постанова 4850 № 200/5876/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2022 року справа №200/5876/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року (повне судове рішення складено 06 вересня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/5876/21 (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, УСТАНОВИВ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Відділення) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (далі - ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», в якому просило стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за не виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, у розмірі 4 559 005,44 грн та пеню у розмірі 23 706,80 грн на р/р НОМЕР_1 Донецьке ГУК/Мар`їнська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430. В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне. Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 1489 осіб. Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-XII) у відповідача у 2020 році повинно було бути працевлаштовані 60 осіб з інвалідністю, однак за даними звіту працювало лише 36 осіб. Отже, відповідач не виконав законодавчий норматив по створенню 24 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Згідно відповіді Мар`їнського районного центру зайнятості від 2 квітня 2021 року на запит Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем не надавались до вказаного центру звіти за формою 3-ПН у 2020 році, у зв`язку із чим центр не направляв у 2020 році до відповідача осіб з інвалідністю. Згідно розрахунку сума адміністративно-господарських санкцій за не виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у 2020 році становить 4 559 005,44 грн. Відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII та п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлашту-вання інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі Порядок № 70), за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій позивачу станом на 11 травня 2021 року нараховано пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення, у зв`язку з чим станом на 23 квітня 2020 року відповідачу нарахована пеня у сумі 23 706,80 грн. Відділення зауважило, що доказами, які свідчать про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця та звіти за формою № 3-ПН. Посилалось при цьому на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16 (а.с.1-7). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги фактично зазначені доводи, аналогічні висловленим у позовній заяві. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Відділення є державною організацією (установою, закладом) зі статусом юридичної особи (а.с.11 т.1). Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2017 року № 477), зареєстрованого в Мінюсті 28 квітня 2011 року за № 528/19266, Фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу. За змістом ст. 20 Закону № 875-XII Фонд соціального страхування захисту інвалідів та його відділення мають право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Таким чином, Відділення є належним позивачем у цій справі. Відповідач, ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», юридична особа, код ЄДРПОУ 31831942, місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, перебуває на обліку у Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів; має відокремлені підрозділи: Зуївська ТЕС, код ЄДРПО 26160818 (м. Харцизьк Донецької області), Курахівська ТЕС, код ЄДРПОУ 26160824 (Марїнський район Донецької області), Луганська ТЕС, код ЄДРПОУ 26174683 (Новоайдарський район Луганської області) (а.с.12, 61-67 т. 1). Як встановлено судами, ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» до Відділення 26 лютого 2021 року подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік за формою № 10-ПОІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила 1489 осіб (код рядка 01); з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 36 особи (код рядка 02); кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 59 осіб (код рядка 03) (а.с. 8 т. 1). У зазначеному звіті ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» не визначило суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. 26 березня 2021 року позивач звернувся до Мар`їнського районного центру зайнятості із запитом щодо подання ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» звітів за формою 3-ПН, інформації щодо направлення на підприємство осіб з інвалідністю, щодо відмови у працевлаштуванні з боку відповідача, інформацію щодо запропонованих роботодавцем в односторонньому порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю; інформацію щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю (а.с.14 т.1). Листом від 2 квітня 2021 року Мар`їнським районним центром зайнятості позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» протягом 2020 року не надавало звіти за формою 3-ПН, інформацію щодо направлення на підприємство осіб з інвалідністю; інформацію про відмову в працевлаштуванні з боку підприємства; інформацію щодо запропонованих роботодавцем в односторонньому порядку умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю; інформацію цодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб інвалідністю (а.с.15 т.1). Вважаючи, що відповідач не виконав законодавчого нормативу щодо працевлаштування інвалідів, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році, яка за його підрахунком становить 4 559 005,44 грн, а також суму пені, нарахованої за несвоєчасну сплату штрафної санкції за період з 16 квітня по 11 травня 2021 року, яка склала 23 706,80 грн та звернувся до суду із цим позовом. Під час розгляду справи судами встановлено, що наказами по відокремленому підрозділу «Луганська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» протягом 2020 року вносились зміни до штатного розкладу, за наслідком яких змінювалась штатна чисельність працівників Луганської ТЕС від 31 грудня 2019 року (зміни штатного розкладу введені в дію з 1 січня 2020 року), 10 лютого 2020 року, 25 лютого 2020 року, 20 травня 2020 року, 1 червня 2020 року, 12 червня 2020 року, 1 вересня 2020 року (а.с.76-84 т.1). Наказом по відокремленому підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» від 27 грудня 2019 року з 1 січня 2020 року затверджений штатний розклад (а.с.85 т.1). Відокремленими підрозділами ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» «Луганська теплова електрична станція» та «Курахівська теплова електрична станція» щомісяця протягом 2020 року подавались до Новоайдарського районного центру зайнятості та Мар`їнського районного центру зайнятості відповідна звітність та інформація про попит на робочу силу (вакансії) (за формою № 3-ПН) (а.с. 86-250 т.1, 1-6, 85-121, 16 т. 2). Як підтверджується матеріалами справи, директор структурного підрозділу відповідача - Курахівської ТЕС - протягом 2020 року звертався до Мар`їнського районного центру зайнятості із листами, в яких просив повідомити інформацію про осіб з інвалідністю, які звернулись за допомогою до центру зайнятості (а.с. 98, 135, 188, 206, 212, 225, 236, 239, 249-250 т.1). Крім того директор структурного підрозділу відповідача, Луганської ТЕС, протягом 2020 року звертався до Новоайдарського районного центру зайнятості із листами, відповідно до яких просив сприяти проведенню політики зайнятості, працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємствах ВП «Луганська ТЕС» ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО», та просило направляти громадян, які є особами з інвалідністю, та які відповідно до рекомендацій МСЕК можуть працювати на підприємстві згідно з вимогами до посад наданих у звіті про наявність вакансій (а.с. 89, 100, 105, 110, 114-115, 126, 130, 138, 143, 151, 156, 164, 169, 182, 189, 196, 201, 207, 215, 219, 226, 231, 240, 248 т. 1, а.с. 1, 94, 104 т. 2). З матеріалів справи вбачається, що директор Курахівської ТЕС ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» звертався також до Управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області та просив повідомити інформацію про осіб з інвалідністю, які звертались за допомогою з працевлаштування до управління (а.с.72-75, 136-137, 176-177, 213-214 т.1). У лютому 2020 року директор Курахівської ТЕС ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» звертався до Мар`їнського районного центру зайнятості щодо участі у міні-ярмарку вакансій та послуг; у листопаді фахівець Курахівської ТЕС брала участь у міні-ярмарку вакансій та у круглому столі з питань працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с.99, 237-238 т.1). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого. Закон № 875-XII визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частина 1 ст.19 Закону № 875-XII встановлює для підприємств (об`єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Так, абзацем першим встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Згідно з ч.1 ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ). Слід зазначити, що адміністративно-господарські санкції за не зайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення. Згідно із ст.218 Господарського кодексу Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій необхідно виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Проаналізувавши нормативно-правові приписи ст.ст.18 та 19 Закону № 875-XII суд дійшов висновку, що обов`язком підприємств (установ, організацій) є: - виділення та створювання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; - створювання для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством; - надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (у випадку появи вільних вакансій); - звітування (щорічне) Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 5 грудня 2016 року № 1476) форма № 3-ПН подається роботодавцем до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Як встановлено судами під час розгляду справи, відповідачем виконані вимоги законодавства щодо виділення та створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, створені для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечені інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, про що відокремлені підрозділи ТОВ «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (Курахівська ТЕС та Луганська ТЕС) повідомляли Мар`їнський та Новоайдарський районні центри зайнятості щомісячними звітами за формою 3-ПН та інформаційними листами. Як пояснила представник відповідача (і це не спростовувалось під час розгляду справи позивачем), зазначені звіти подавались не пізніше ніж через три робочі дні з дати з`явлення вільних вакансій на підприємстві. Суд відхиляє доводи позивача, що інформаційними листами відповідач лише направляв запит на інформацію щодо наявності на обліку у центрах осіб з інвалідністю, а не прохання направляти цих осіб до цих підрозділів відповідача для працевлаштування, так як судом встановлено, що структурними підрозділами відповідача направлялись як листи із запитами щодо інформації про осіб з інвалідністю, так і листи, в яких міститься прохання направляти до структурних підрозділів відповідача таких осіб для працевлаштування, про що судом зазначено в установчій частині рішення із посиланням на аркуші справи. Згідно п. 2 Порядку № 70 звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Судами під час розгляду справи встановлено, на виконання вимог Порядку № 70, відповідачем 26 лютого 2020 року до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік (а.с.8 т.1). Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем виконані вимоги ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та наступного їх працевлаштування. Місцевий суд обгрунтовано відхилив доводи позивача про те, що невиконанням нормативу по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю є саме не працевлаштування зазначених осіб, так як приписи ч.3 ст.19 Закону № 875-XII передбачають здійснення працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 цього Закону, яка, в свою чергу, визначає обов`язки суб`єктів господарювання. Крім цього, як вбачається із приписів ч. 1 ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Відповідно до ст. 18-1 Закону № 875-XII, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна (ч.1); Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч.3). Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування - такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості. Також слід зазначити, що доказів наявності відмови з боку відповідача особам з інвалідністю у прийнятті їх на роботу суду не надано. Враховуючи, що за висновком суду в діях відповідача відсутній склад правопорушення (обов`язки, покладені на нього ч.3 ст.19 Закону № 875-XII, виконані), місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у його постановах від 20 травня 2019 року по справі № 820/1889/17, від 3 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18, від 11 серпня 2021 року по справі № 260/557/19 та відповідно до якої обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача стосовно наявності у відповідача обов`язку сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року в справі № 200/5876/21 залишити без змін. Повне судове рішення 18 січня 2022 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук