Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5267/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року справа №200/5267/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Блохіна А.А., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі №200/5267/20а (головуючий І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» про визнання протиправною та скасування постанови в частині, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: -визнати протиправною та скасувати постанови медичної військово-лікарської комісії відповідача від 30 жовтня 2019 року № 90 в частині правильності встановлення діагнозу «Гіпертонічна хвороба II (другої) стадії»; -зобов`язати медичну військово-лікарську комісію відповідача повторно провести огляд медичних документів (виписок з медичних карт, електрокардіографічних та інших досліджень), представлених на військово-лікарську комісію Коробовим Ігорем Вікторовичем, та прийняти нову постанову з урахуванням того, що медичними документами встановлено та підтверджено діагноз ГХ (гіпертонічна хвороба) ІІІ стадія 3 ст. ризик 4; -зобов`язати медичну військово-лікарську комісію відповідача встановити відповідний діагноз (класифікувати хворобу ) відповідно до Міжнародного класифікатора захворювань (МГЗ -10), рекомендацій Всемірної організації охорони здоров`я, Європейського товариства гіпертензії та Європейського товариства кардіологів (2007), рекомендацій з ведення артеріальної гіпертонії Європейського товариства кардіологів та Європейського товариства з артеріальної гіпертонії 2018 року, рекомендацій Української асоціації кардіологів (1999; 2004), наказів Міністерства охорони здоров`я України № 247 від 01 серпня 1998 року, №54 від 14 лютого 2002 року, № 384 від 24 травня 2012 року, № 13 від 04 січня 2018 року та інших документів, якими керується Міністерство охорони здоров`я України (лікарі кардіологи) при класифікації ІХС в разі перенесення хворим інфаркту міокарда. В обґрунтування позову зазначив, що діагноз гіпертонічна хвороба ІІ стадії, встановлений оскаржуваною постановою медичної військово-лікарської комісії, не відповідає діагнозу- гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, який викладено в досліджених комісією документах. Крім того, встановлений комісією діагноз суперечить нормативним документам, якими керуються лікарі, оскільки за змістом цих документів у разі перенесення хворим інфаркту міокарду, гіпертонічна хвороба класифікується як хвороба ІІІ, а не ІІ стадії. Тому комісія, встановивши у позивача наявність ішемічної хвороби серця, післяінфарктний (Q-інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлунку від 17 квітня 2014 року), повинна була встановити і гіпертонічну хворобу ІІІ стадії. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову медичної військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» від 30 жовтня 2019 року № 90 в частині правильності встановлення діагнозу «Гіпертонічна хвороба II (другої) стадії». Зобов`язано медичну військово-лікарську комісію Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» повторно провести огляд медичних документів ОСОБА_1 , досліджених на засіданні комісії 30 жовтня 2019 року, та прийняти нову постанову з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в поновному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Позивач фактично не згодний з діагнозом, встановленим ВЛК, обрав невірний спосіб захисту порушених прав, оскільки ст.21 Розділу ІІІ Положення №285 визначено порядок та алгоритм дії особи, яка не погоджується з діагнозом, встановленим штатною ВЛК. Так, органом, уповноваженим перевіряти правильність поставленого позивачу діагнозу є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС України. Суд першої інстанції, фактично встановлюючи діагноз позивачу, діяв за межами повноважень, оскільки вирішення цього питання є дискреційними повноваження відповідача. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача, не надаючи оцінку судовому рішенню в частині задоволення позову, яка сторонами не оскаржується. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне. Фактичні обставини справи. 30 жовтня 2019 року проведено засідання медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» щодо визначення причинного зв`язку захворювань у колишнього міліціонера взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Артемівськ» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області старшини міліції ОСОБА_1 станом на час звільнення зі служби 28 січня 2015 року. Протокол засідання комісії від 30 жовтня 2019 року № 90 свідчить, що причинний зв`язок встановлювався на підставі наданих позивачем та запитаних комісією документів (т. 2, а. с. 28). Серед досліджених комісією документів діагноз встановлювався у наступних документах: виписки із медичної картки № 1891/591 за період з 27 червня 2014 року по 16 липня 2014 року (т. 2, а. с. 40, надана позивачем) - ішемічна хвороба серця: гострий Q-інфаркт міокарду […] від 17 червня 2014 року, кардіосклероз СН-ІІ А ФК-IV, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії; виписки із історії хвороби № 1438 за період з 17 липня 2014 року по 24 липня 2014 року (т. 2, а. с. 110, запитана комісією із лікарні Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, куди позивача направлено для реабілітаційного курсу) діагноз «ішемічна хвороба серця: післяінфарктний (26 червня 2014 року) кардіосклероз» визначено під запитанням, висновок кардіолога від 18 липня 2014 року полягав у тому, що переконливі відомості на користь перенесеного гострого інфаркту міокарду не виявлено; виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 02582 за період з 24 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року (т. 2, а. с. 107, запитана комісією із комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії ДОР», куди позивач переведений для дообстеження та верифікації діагнозу) - гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 2 ступень; гіпертензивне серце; транзиторна передсердна екстрасистолія, СН І, дисліпідемія; виписки із історії хвороби № 1438 за період з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року (т. 2, а. с. 106, запитана комісією із лікарні Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, куди позивача направлено для подальшого лікування) - гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії, 2 ступень; гіпертензивне серце; транзиторна передсердна екстрасистолія, СН 1, ризик 2; виписки № 5327/1031 з 13 серпня 2014 року по 29 серпня 2014 року (т. 2, а. с. 85, надана позивачем) - ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, ФК 2, атеросклеротичний та післяінфарктний кардіосклероз, СН 1 16 червня 2014 року; виписки № 7706/1470 з 20 листопада 2014 року по 02 грудня 2014 року (т. 2, а. с. 88, надана позивачем) - ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний та післяінфарктний (червень 2014 року) кардіосклероз, стабільна стенокардія, ФК 3, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ризик 3; виписки № 2502/687/710 за період з 03 липня 2019 року по 16 липня 2019 року (т. 2, а. с. 79, надана позивачем) - ішемічна хвороба серця, стенокардія ФК 3, атеросклеротичний та післяінфарктний (17 червня 2014 року) кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії. За результатами засідання комісією прийнято постанову від 30 жовтня 2019 року № 90 щодо непридатності до військової служби в мирний час, обмеженої придатності у воєнний час у зв`язку із захворюваннями, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а саме, ішемічною хворобою серця: післяінфарктний (Q-інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлунку від 17 квітня 2014 року) та атеросклеротичний кардіосклероз; СН ІІ А; гіпертонічною хворобою ІІ стадії, 3 ступеню, ризик дуже високий. За змістом протоколу комісії від 30 жовтня 2019 року № 90 гіпертонічну хворобу ІІІ стадії не підтверджено виписками із стаціонару лікарні Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 17 липня 2014 року по 24 липня 2014 року, з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року та комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії ДОР» з 24 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року. За результатами розгляду заяви позивача про перегляд вищезазначеної постанови комісії Центральною медичною (військово-лікарською) комісією надана відповідь листом від 12 лютого 2020 року № 33/2-К-20. Позивачеві запропоновано пройти незалежне об`єктивне обстеження з огляду на розбіжності в діагностиці серцево-судинного захворювання, а саме, розбіжності відомостей виписки із історії хвороби № 1891/591 про стаціонарне лікування з 27 червня по 16 липня 2014 року в ЦРЛ м. Красний Лиман Донецької області (ішемічна хвороба серця: гострий Q-інфаркт міокарду 27 червня 2014 року […], гіпертонічна хвороба ІІІ стадії […]) відомостям консультативного висновку кардіолога Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії ДОР» від 18 липня 2014 року (не підтверджено інфаркт міокарду), обстеження з 24 липня по 01 серпня 2014 року у відділенні інтервенційної кардіології (гіпертонічна хвороба ІІ стадії). Таке обстеження запропоновано пройти попередньо звернувшись до МСЕК. За результатами розгляду заяви позивача про проведення дослідження надісланих документів Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (м. Дніпро) надана відповідь листом від 19 березня 2020 року № 159/01-19, в якому відмовлено в проведенні аналізу документів, поданих приватно; інститут з посиланням на пункт 24 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, зазначив, що Центральна медична (військово-лікарська) комісія або відповідні комісії на місцях направляють осіб для проведення медико-соціального експертного обстеження. Суд першої інстанції, задовольняю частково позов, виходив з того, що стан здоров`я позивача має діагноз «ішемічна хвороба серця: післяінфарктний (Q-інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлунку від 17 квітня 2014 року) та атеросклеротичний кардіосклероз; СН ІІ А». При оцінці спірних відносин в частині встановлення діагнозу гіпертонічна хвороба ІІ або ІІІ стадії суд застосував Оновлену та адаптовану клінічну постанову щодо артеріальної гіпертензії, рекомендованої наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 травня 2012 року № 384 (далі - Клінічна настанова, рекомендована наказом № 384). Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Організація діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначається Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285 (далі Положення № 285). Положення № 285 набрало чинності 26 травня 2017 року, тому підлягає застосуванню на день проведення засідання військово-лікарської комісії щодо визначення причинного зв`язку захворювань позивача - 30 жовтня 2019 року, на якому визначався причинний зв`язок захворювань позивача станом на час звільнення зі служби 28 січня 2015 року. На цю дату було чинним Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85 (далі Положення № 85). Тому судом першої інстанції правильно застосовано Положення № 285 в частині, що стосується організації діяльності медичної (військово-лікарської) комісії, а Положення № 85 в частині, що стосується захворювань позивача, що відповідає приписам абзацу 9 пункту 5 розділу І Положення № 285, згідно з яким постанови щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби. Відповідно до пункту 13 розділу VI Положення № 285 колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). […]. Згідно пункт 14 розділу VI Положення № 285 особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу. На підставі пункту 18 розділу VІІI Положення № 285 визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. […]. Таким чином, військово-лікарська комісія встановлює діагноз колишніх міліціонерів на підставі документів щодо стану здоров`я, оформлених на час звільнення зі служби. Отже є безпідставними доводи відповідача, що позивач може оскаржити постанову штатної ВЛК до ЦВЛК, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної лікарської (військово-лікарської) експертизи, оскільки приписи п.21 розділу ІІІ Положення № 285 стосуються медичного огляду, а в спірних правовідносинах діагноз встановлюється за документами. Як свідчать матеріали справи комісією встановлено позивачу діагноз «ішемічна хвороба серця: післяінфарктний (Q-інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлунку від 17 квітня 2014 року) та атеросклеротичний кардіосклероз; СН ІІ А». В частині встановлення діагнозу гіпертонічна хвороба ІІ або ІІІ стадії підлягає застосуванню Оновлена та адаптована клінічна настанова щодо артеріальної гіпертензії, рекомендована наказом Міністерства охорони здоров`я від 24 травня 2012 року № 384 (далі - Клінічна настанова, рекомендована наказом № 384). Розділом ІІ вказаної Клінічної настанови визначено класифікацію, формулювання та кодування діагнозу. Так, відповідно до абзацу 7 розділу 2 Клінічної настанови, рекомендованої наказом № 384, для встановлення стадії артеріальної гіпертензії застосовується класифікація за ураженням органів-мішеней. Ця класифікація прийнята в Україні в 1992 році згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30 грудня 1992 року № 206 і у подальшому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 серпня 1998 року № 247 (таблиця 2), яку рекомендується застосовувати для встановлення стадії як гіпертонічної хвороби (есенціальної гіпертензії), так і вторинної гіпертензії. Абзацом 9 розділу 2 Клінічної настанови, рекомендованої наказом № 384, конкретизовано, що у разі формулювання діагнозу гіпертонічної хвороби II стадії або вторинної гіпертензії II стадії необхідно конкретно вказати, на підставі чого встановлюється II стадія захворювання (наявність гіпертрофії лівого шлуночка, звуження артерій сітківки, ознаки ураження нирок - креатинін на верхній межі норми або наявність мікроальбумінурії). Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії також необхідно обґрунтувати наявністю серцевої недостатності, перенесеного мозкового інсульту, протеїнурії тощо (див. класифікацію). Таблиця 2 класифікації артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней суд свідчить, що для ІІІ стадії характерно об`єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку та порушенням функції, а саме для серця: інфаркт міокарда, серцева недостатність IIА - III стадії, інсульт. Наявність об`єктивних ознак ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку та порушенням функції встановлено оскаржуваною постановою комісії від 30 жовтня 2019 року № 90, а саме визначено наявність ішемічної хвороби серця: післяінфарктний (Q-інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлунку від 17 квітня 2014 року) та атеросклеротичний кардіосклероз; серцеву недостатність ІІ А, і, навпаки, не визначено об`єктивних ознак ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку та порушенням функції, які характерні до ІІ стадії. Зазначене свідчить про відсутність підстав для встановлення позивачу діагнозу гіпертонічна хвороба ІІ стадії. Отже, виходячи із змісту абзацу 10 розділу 2 Клінічної настанови, рекомендованої наказом № 384, згідно з яким діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту чи інших ознак III стадії слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на тлі тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об`єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофія лівого шлуночка, генералізоване звуження артерій сітківки тощо), слід зазначити, що тривалість існуючої гіпертонічної хвороби підтверджується наявністю об`єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней. З огляду на наявність таких об`єктивних ознак в діагнозі, у комісії відсутні підстави посилатись на відсутність тривалості гіпертонічної хвороби. Крім того, за змістом протоколу комісії від 30 жовтня 2019 року № 90 встановлення спірного діагнозу комісіє обґрунтовано іншими обставинами: гіпертонічну хворобу ІІІ стадії не підтверджено виписками із стаціонару лікарні Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 17 липня 2014 року по 24 липня 2014 року, з 01 серпня 2014 року по 05 серпня 20214 року та комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії ДОР» з 24 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року, а довідка від 16 травня 2014 року № 507, на яку посилається відповідач у письмових поясненнях, не включена протоколом комісії до переліку досліджуваних документів, на яких ґрунтується оскаржуване рішення. Підсумовуючи викладене суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність постанови медичної військово-лікарської комісії відповідача від 30 жовтня 2019 року № 90 в частині правильності встановлення діагнозу «Гіпертонічна хвороба II (другої) стадії» та її скасуванні в цій частині. Отже, відповідач зобов`язаний повторно провести огляд медичних документів, досліджених на засіданні комісії 30 жовтня 2019 року. Стосовно доводів, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження державного органу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, виключною ознакою дискреційних повноважень є право певного органу приймати рішення, вчиняти дії чи утримуватися від них із певною свободою розсуду, за умови, якщо кожне із прийнятих рішень буде законним. Оскільки встановлення спірного діагнозу є повноваженнями відповідача, тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зобов`язання відповідача повторно провести огляд медичних документів, досліджених на засіданні комісії 30 жовтня 2019 року та прийняти рішення з врахуванням висновків суду першої інстанції, не втрутився у його дискреційні повноваження, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Інші доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суд першої інстанції не спростовують, не дають підстав вважати, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі №200/5267/20а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі №200/5267/20а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 17 січня 2022 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 17 січня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін Г.М. Міронова