Постанова 4824 № 752/12235/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/12235/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4078/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року у складі судді Колдіної О.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» про повернення безпідставно набутого майна, - В С Т А Н О В И В : У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСББ "Майкопська 1А" про повернення безпідставно набутого майна. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.11.2019 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 11.06.2020 вказане рішення районного суду залишено без змін. 08.08.2020 через засоби поштового зв`язку сторона відповідача звернулася у суд першої інстанції із заявою про ухвалення по справі додаткового рішення про стягнення з позивача понесених ОСББ «Майкопська 1-А» судових витрат обґрунтовуючи її тим, що судом під час ухвалення рішення це питання не вирішено. Вказано, що відповідачем здійснено оплату правової допомоги адвоката, що є судовими витратами, та підлягали стягненню з позивача на користь відповідача в розмірі 39 000 грн. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08.10.2020 у задоволенні заяви представника ОСББ «Майкопська 1-А» про стягнення судових витрат, відмовлено. В апеляційній скарзі ОСББ "Майкопська 1А" не погоджується з додатковим рішенням районного суду, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення заяви та стягнути з позивача витрати понесені в суді апеляційної інстанції. Зазначено, що підстави та мотиви, з яких виходив суд першої інстанції відмовляючи ОСББ «Майкопська 1-А» у задоволенні заяви про стягнення суми 39 000 грн на надання правничої допомоги не узгоджуються із правовими висновками та правовими позиціями, які викладені у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19. Вказано, що суд першої інстанції не проводив аналізу наданих йому документальних доказів, зокрема: договорів на надання професійної (правничої) допомоги та пославшись у своєму рішенні на відсутність конкретного переліку видів наданих послуг не врахував, що конкретні види таких послуг і їх виконання визначені умовами вказаних договорів у розділах «Предмет договору», «Обов`язки виконавця», «Особливими умовами» де визначено конкретні види правничих послуг та відповідальність за їх невиконання. Крім цього, звернуто увагу на те, що стороною відповідача під час подання відзиву на позов було зазначено визначений законом попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи у розмірі 30 000 грн і після надання стороною відповідача документальних підтверджень щодо фактично понесених витрат на правничу допомогу ні у позивача, ні у суду не виникло жодного запитання чи заперечення з цього приводу. За умовами укладених між відповідачем та адвокатом договорів не передбачено складання детального опису наданих послуг акту виконаних робіт. Також вказано про порушення судом процесуальних прав відповідача у зв`язку з неповідомленням про дату і час судового розгляду справи. За наслідками розгляду апеляційної скарги, ОСББ "Майкопська 1А" просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000 грн. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що письмові докази не містять детального опису наданих адвокатом послуг, витраченого часу на надання правничої допомоги, а також що такі послуги були прийняті замовником і виконані виконавцем. Апеляційний суд не може погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Як убачається зі справи, відзив на позовну заяву містить клопотання про стягнення з позивача понесених ОСББ «Майкопська 1-А» витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 30 000 грн. При цьому до справи було долучено лише ордер про надання ОСББ «Майкопська 1-А» правової допомоги адвокатом Клочко С.В., а також платіжне доручення № 505 від 04.07.2019, відповідно до якого відповідачем було перераховано на користь адвоката 5 000 грн за надання професійної правничої допомоги (а.с.79, 93 т.1). Між тим, до матеріалів справи не було долучено договору про надання професійної правничої допомоги, що виключало можливість установлення істотних умов договору. Встановлено, що до заяви від 08.08.2020 про ухвалення додаткового рішення у справі на підтвердження доказів понесених витрат в районному суді, відповідач надав: договір про надання правничої (професійної) допомоги від 04.07.2019; платіжне доручення № 505 від 04.07.2019 на суму 5000 грн; договір про надання правничої (професійної) допомоги від 10.09.2019; платіжне доручення № 538 від 10.09.2019 на суму 30 000 грн, а також додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (професійної) допомоги від 04.07.2019 та платіжне доручення № 613 від 14.02.2020 на суму 4000 грн (а.с. 203-207 т.1). Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з підстав того, що письмові докази не містять детального опису наданих адвокатом послуг, витраченого часу на надання правничої допомоги, а також що такі послуги були прийняті замовником і виконані виконавцем. Між тим, такі висновки суду зроблено без урахування положень ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», якою визначено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги. Відповідно до справи, долучені до справи договір про надання професійної правничої допомоги з додатками до нього свідчать про визначення сторонами винагороди адвоката у вигляді фіксованого розміру гонорару, що виключає необхідність складання акту з детальним описом наданих робіт та погодження якого учасниками угоди. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, що в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду є обов`язковими до застосування. Окрім цього, судом не враховано зміст додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої (професійної) допомоги від 04.07.2019, якою передбачено надання правничої допомоги під час апеляційного розгляду справи, за насідками якого рішення районного суду залишено без змін, а ця обставина в силу положень ст..ст.137,141 ЦПК України виключає підстави вирішення питання відшкодування таких витрат районним судом. Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду відповідних до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі. Також законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з момент у винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц. Як убачається зі справи, рішення по суті спору було ухвалено 11.11.2019. Таким чином, останнім днем для подачі доказів (договорів, рахунків тощо) щодо надання правничої допомоги слід вважати 18.11.2019 (з врахуванням того, що 16 та 17 листопада 2019 року припадають на вихідні дні), за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву ( ч.8 ст.141 ЦПК). Тобто, законодавець передбачив, що початок перебігу п`ятиденного строку розпочинається з дня ухвалення рішення й не залежить від дня складення повного судового рішення чи його оскарження. Згідно із ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана 08.08.2020, тобто зі спливом строків, передбачених положенням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а питання поновлення строку під час подачі заяви стороною відповідача не порушувалося. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги, та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви, без врахування положення частини 8 статті 141 ЦПК України. Окрім цього, за результатами розгляду поданої по справі заяви суд ухвалив додаткове рішення, в той час як у відповідності до змісту положень ч.5 ст.270 ЦПК України про відмову у прийнятті додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Ураховуючи викладене, додаткове рішення, як постановлене з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а заява ОСББ "Майкопська 1А" про стягнення судових витрат - залишенню без розгляду. Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення заяви без розгляду передбачене ч. 5 ст. 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Між тим, таке обґрунтування, наявна в апеляційній скарзі заява щодо компенсації за рахунок позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду, не містить, а тому підстави до задоволення такої заяви відсутні. Керуючись ст. ст. 141, 142, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» задовольнити частково. Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні заяви об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» про ухвалення додаткового рішення скасувати. Заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Майкопська 1-А» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат - залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: