Постанова 4824 № 357/10266/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/175/2022 Справа 357/10266/21 Головуючий в суді І інстанції Гребінь О.О. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 24 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої особи ОСОБА_2 , розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., та стягнуто судовий збір в сумі 454 грн. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 18 серпня 2021 року о 13 год. 20 хв. в м. Біла Церква по вул. Леваневського, 28 керував транспортним засобом IvecoDailyд.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Леваневського не надав переваги в русі транспортному засобу Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. У апеляційній скарзі, поданій 29 листопада 2021 року, ОСОБА_1 вказував на те, що в судовому засіданні суддею було проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, а повний текст отримано 25 листопада 2021 року, відтак строк пропущений з незалежних від нього поважних причин і просив його поновити. Посилався на те, що суддя під час розгляду справи в суді першої інстанції в порушення ст. 245, 251 КУпАП неповно дослідив обставини справи, внаслідок чого виніс оскаржувану постанову, виходячи із суперечливих доказів, які не підтверджують його вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказував, що у відповідності до фактичних обставин справи 18 серпня 2021 року приблизно о 13:20 він здійснював рух по вул. Леваневського, 28 у м. Біла Церква транспортним засобом Iveco Daily д.н.з. НОМЕР_3 , під`їжджаючи до нерегульованого перехрестя, він побачив, що транспортний засіб Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався до перехрестя з лівого боку по відношенню до напрямку руху його автомобіля, призупинився, та відповідно керуючись вимогами п. 16.14 ПДР, за якими якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг (на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух - п. 16.12 ПДР), продовжив свій рух, оскільки транспортний засіб Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 , що наближався ліворуч з дотриманням положень п. 16.12, 16.14 ПДР, був зобов`язаний дати дорогу. Однак транспортний засіб Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 не виконав названих положень ПДР та допустив зіткнення на перехресті з транспортним засобом, яким він керував. При цьому, в силу положень п. 1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Вказував, що з відомостей схеми місця ДТП, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що на перехресті вул. Леваневського, 28 у м. Біла Церква як по напрямку транспортного засобу Iveco Daily д.н.з. НОМЕР_3 під його керуванням, так і по напрямку руху транспортного засобу Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 установлений дорожній знак 2.1 «дати дорогу» (на схемі місця ДТП позначений під номером «4»), що також доводить порушення вимог п. 16.14, 16.12 ПДР саме з боку водія DaewooLanosд.н.з. НОМЕР_2 , оскільки водії за таких умов повинні керуватися правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. Зазначив, що при цьому суд першої інстанції невірно дійшов висновку, що відповідно до координатів розміщення транспортних засобів один відносно одного та відносно сталих орієнтирів, локалізацією та характером отриманих автомобілями ушкоджень, враховуючи місце зіткнення автомобілів, вбачається, що автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 вже рухався по головній дорозі, а перехрещення другорядної дороги, по якій раніше рухався автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 , з головною дорогою розташоване раніше від перехрещення головної дороги з другорядною, по якій рухався ОСОБА_1 . Вважав, що наведене відомості не відповідає ні схемі місця ДТП, ані матеріалам фотофіксації, наданих ним в судовому засіданні, з яких вбачається, що як у напрямку руху транспортного засобу Iveco Daily д.н.з. НОМЕР_3 під його керуванням, так і по напрямку руху транспортного засобу Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 установлений дорожній знак 2.1 «дати дорогу» (на схемі місця ДТП позначений під номером «4»), а за таких умов водії повинні керуватися правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. На підставі вищевикладеного просив поновити строк на оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року як такий, що пропущений з поважних причин. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 357/10266/21, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення йому повного тексту постанови судом першої інстанції в день винесення постанови. За наведених обставин апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк. В судовому засіданні 17 січня 2022 року ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, потерпіла ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. В судове засідання 24 січня 2022 року особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та потерпіла особа ОСОБА_2 не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені під розписку (а. с. 45), в зв`язку з чим апеляційним судом визнано можливим продовжити розгляд справи у їх відсутності. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з пунктом 2.3б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 16.11 ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями. Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу. Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Висновки судді місцевого суду про доведеність факту вини ОСОБА_1 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 143654 від 18 серпня 2021 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій чітко вбачається, що водій ОСОБА_2 рухалась по головній дорозі і транспортний засіб, яким вона керувала, знаходився на повороті головної дороги вліво, а водій ОСОБА_1 в цей час ще рухався по другорядній дорозі та здійснював виїзд на головну дорогу; зафіксовано місце зіткнення та положення транспортних засобів після їх зіткнення, пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, відомості щодо освітлення (денне); стан покриття проїзної частини (сухе), наявність дорожнього огородження вздовж проїжджої частини (немає), наявність пішохідного огородження вздовж тротуару або розділювальної смуги (немає), наявність дорожніх знаків пріоритету на головній дорозі (є), наявність дорожніх знаків пріоритету на другорядній дорозі (є), наявність наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою (немає), наявність горизонтальної розмітки проїжджої частини (немає), наявність горизонтальної розмітки на пішохідному переході (немає), наявність світлофорного об`єкта (працював), наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП (немає); дана схема підписана уповноваженою особою та учасниками ДТП без будь-яких зауважень та заперечень, щодо розташування зазначених транспортних засобів; поясненнями водія ОСОБА_1 , який зазначив, що рухався по вул. Леваневського, виїхав на головну дорогу; з лівого повороту (зі стоянки) виїжджав Ланос НОМЕР_2 , в нього був знак «Уступити дорогу» і перешкода справа, не пропустив його і сталося зіткнення в ліву частину його бампера; поясненнями водія ОСОБА_2 , яка зазначила, що виїжджала зі стоянки супермаркету «Новус» в напрямку автомийки, виїхавши на головну дорогу, отримала удар в праву сторону автомобіля від автомобіля Івеко, який виїхав з другорядної дороги, не зважаючи на попереджувальний знак «Уступити дорогу»; оптичним диском, наданим ОСОБА_1 , з фотографіями з місця події. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що перебувало у причинному зв`язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 124 КУпАП. Про порушення ОСОБА_1 п. 2.3б, 16.11 ПДР, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, свідчить схема дорожньо-транспортної пригоди, без зауважень підписана обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди, на якій відображено розташування автомобілів на проїзній частині після зіткнення, із якої вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Iveco Daily д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по другорядній дорозі та при виїзді на нерегульоване перехрестя з головною дорогою не дав дорогу транспортному засобу Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, а саме на повороті головної дороги в лівий бік, та скоїв з ним зіткнення. Про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, свідчить і локалізація пошкоджень автомобілів, які були спричинені зіткненням, зокрема, Daewoo Lanos: передня права фара, бампер, крило, кришка капоту, решітка радіатору; Iveco Daily: деформація переднього бамперу. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи місце зіткнення транспортних засобів та їх розташування після дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 вже рухався по головній дорозі, тому в даному випадку водій автомобіля Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 рухалась з дотриманням ПДР, та відповідно до п. 16.11 ПДР саме водій ОСОБА_1 зобов`язаний був надати дорогу водієві ОСОБА_2 , яка рухалась по головній дорозі, а відтак зіткнення транспортних засобів відбулося на перехресті нерівнозначних доріг. Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.3б, 16.11 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками у виді спричинення механічних пошкоджень транспортним засобам, а доводи апеляційної скарги, що в напрямку руху обох транспортних засобів (Daewoo Lanos та Iveco Daily) був установлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що водій ОСОБА_2 вже рухалась по головній дорозі, в той час як водій ОСОБА_1 лише виїжджав на головну дорогу, та відхиляються апеляційним судом. Зазначені висновки зроблені судом першої інстанції з урахуванням координат розміщення транспортних засобів один відносно одного та відносно сталих орієнтирів, локалізацією та характеру отриманих автомобілями ушкоджень, встановлених зі схеми місця ДТП та фотознімків, наданих ОСОБА_1 , письмових пояснень водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 18 серпня 2021 року та пояснень, наданих ними в судовому засіданні, і з даними висновками погоджується апеляційний суд. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо наявності вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , яка, на думку скаржника, повинна була керуватися вимогами п. 16.12, 16.14 ПДР, апеляційний суд враховує, що справа судом розглядається лише стосовно ОСОБА_1 в межах зазначеного у протоколі адміністративного правопорушення, а тому давати оцінку діям інших осіб в межах даного провадження суд не вправі. Апеляційний суд враховує, що Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Отже, кожен водій, рухаючись по головній дорозі, вправі розраховувати, що інші водії будуть дотримуватись Правил дорожнього руху, а, відтак, у нього на шляху не виникнуть перешкоди у вигляді іншого транспортного засобу, який, виїжджаючи з другорядної дороги, не надасть йому дороги. Таким чином, доводи апеляційної скарги, що постанова суду першої інстанції є передчасною і винесеною з порушенням вимог КУпАП, такою, що не підтверджується наявними в справах доказами, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Наведене вказує на безпідставність апеляційної скарги, доводи якої направлені на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Апеляційним судом враховується рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 27, 33 КУпАП при накладенні стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, а тому обґрунтовано призначив йому стягнення, передбачене санкцією ст. 124 КУпАП Накладене адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети: виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень. Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події. При винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи. Підстави для закриття провадження в справі відсутні. Постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.