Постанова Дніпровський апеляційний суд № 195/500/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/221/22 Справа № 195/500/21 Суддя у 1-й інстанції - Скрипченко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., при секретарі Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Томаківської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі Відділу у Томаківському районі про визнання недійсним рішення сесії, ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він являється власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,25 гектарів, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП Тм №004701, зареєстрованого 23 січня 1997 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №393/431. В описі меж земельної ділянки у такому державному акті на право приватної власності на землю її ширина становить 30 метрів, довжина 84 метри. У 2019 році позивач замовив технічну документацію з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі для присвоєння кадастрового номеру: 1225481000:02:001:0520, після чого йому стало відомо, що суміжним землекористувачем ОСОБА_1 було встановлено нові межові знаки своєї земельної ділянки з кадастровим номером: 1225481000:02:001:0406 в результаті чого було змінено межі, конфігурацію та розміри, що підтверджується технічною документацією на його земельну ділянку та листом виконавчого комітету Томаківської селищної ради №2328/0/2-20 від 30 грудня 2020 року з доданою копією рішення Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369-40/VI від 29 січня 2015 року. Вказаним рішенням відповідачу ОСОБА_1 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність земельні ділянки по АДРЕСА_2 . У своїй позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що межі його земельної ділянки були незмінними з 1997 року до 29 січня 2015 року, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, тобто, він набув право власності на земельну ділянку раніше ніж відповідачу, згідно рішення органу місцевого самоврядування, було передано у приватну власність суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 1225481000:02:001:0406 та встановлено нові межові знаки. Таким чином, діями відповідача та Володимирівської сільської ради, правонаступником якої є Томаківська селищна рада, внаслідок приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 1225481000:02:001:0406 було порушено вимоги ч. 2 ст. 198 ЗК України, якою визначено, що кадастрова зйомка включає в себе погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. При цьому, перенесення межі земельної ділянки призвело до необґрунтуваної зміни меж вже сформованої земельної ділянки позивача та перешкоджають йому володіти, користуватися та розпоряджатися нею в межах визназначених до 29 січня 2015 року, які змістилися на частину дороги АДРЕСА_3 . У зв`язку з чим, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним рішення сесії Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369-40/VI від 29 січня 2015 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)". Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Томаківської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі Відділу у Томаківському районі, про визнання недійсним рішення сесії задоволено та визнано недійсним рішення сесії Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369-40/VI від 29 січня 2015 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0406, розміром 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0407, розміром 0,0157 га, які розташовані в АДРЕСА_2 та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки по АДРЕСА_2 . Також вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 0,25 га, призначеної як присадибна ділянка, розмірами 30.0 м на 84.0 м, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП Тм №004701, виданим 23 січня 1997 року Володимирівською сільською радою. На вказану земельну ділянку у 2019 році ТОВ "Експерт-Груп" виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у власності громадянина, кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0520, у якій її розміри вказано 27.75 м на 83.83 м. Суміжна земельна ділянка кадастровий номер В02.01 - 1225481000:02:001:0406 та земельна ділянка з кадастровим номером А01.03 - 1225481000:02:001:0407, на які виготовлено ПП "Томаківка" технічну документацію у 2014 році, належать ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, й розташовані по АДРЕСА_2 . Рішенням №369-40/VI від 29 січня 2015 року Володимирівської сільської ради, правонаступником якої є Томаківська селищна рада, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1225481000:02:001:0406, розміром 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1225481000:02:001:0407, розміром 0,157 га, з передачею їх йому у приватну власність. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку раніше ніж ОСОБА_1 , згідно рішення Володимирівської сільської ради №369-40/VI від 29 січня 2015 року, було передано у приватну власність суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 1225481000:02:001:0406 та встановлено нові межові знаки, а тому дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог, оскільки прийнятим рішенням орган місцевого самоврядування порушив законні права позивача, як власника земельної ділянки, не перевіривши узгодженість меж земельних ділянок. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України. Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення даного позову, оскільки для об`єктивного, повного та всебічного дослідження доказів, які були подані сторонами, вивчення усіх обставин справи та винесення рішення по справі, судом не були застосовані норми статті 79-1 Земельного кодексу України, які є нормами загальної дії та визначають поняття «формування земельної ділянки» як об`єкта цивільних прав, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з наступних підстав. Так, відповідно до ч.1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч.4 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Відповідно до п. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок. У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом. У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом. Згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20) вказано, що: «стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку». Водночас, відповідно до статті 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватись правил добросусідства, тощо. Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Тм №004701, виданого 23 січня 1997 року Володимирівською сільською радою, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0, 25 га, призначеної як присадибна ділянка, розмірами 30.0 м на 84.0 м, розташованої по АДРЕСА_1 , тобто, його право власності виникло до 2004 року та зазначена земельна ділянка, відповідно до п. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр», вважається сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера. Отже, рішенням №369-40/VI від 29 січня 2015 року Володимирівської сільської ради, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1225481000:02:001:0406, розміром 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1225481000:02:001:0407, розміром 0,157 га, з передачею їх йому у приватну власність, порушено право ОСОБА_2 як власника суміжної земельної ділянки щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою, що підтверджується виготовленою ТОВ "Експерт-Груп" технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у власності громадянина ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0520, у якій її розміри вказано 27.75 м на 83.83 м. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки, позивач набув право власності на земельну ділянку раніше ніж відповідачу, згідно рішення Володимирівської сільської ради №369-40/VI від 29 січня 2015 року, було передано у приватну власність суміжну земельну ділянку з кадастровим номером 1225481000:02:001:0406 та встановлено нові межові знаки, тобто, приймаючи таке рішення Володимірівською сільською радою, правонаступником якої є Томаківська селищна рада, щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1225481000:02:001:0406, порушено вимоги, зокрема, ч. 2 ст. 198 ЗК України, а саме не перевірено чи погоджено межі земельних ділянок при приватизації з суміжними власниками та земелекористувачами, що призвело до необґрунтованої зміни меж іншої земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та перешкоджають йому вільно нею володіти, користуватися та розпоряджатися, а тому, згідно ч. 1 ст. 155 ЗК України, рішення Володимирівської сільської ради №369-40/VI від 29 січня 2015 року, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, слід визнати недійсним. Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова