Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/3720/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3720/20 Номер провадження 22-ц/814/466/22Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 - в особі адвоката Горбенка Павла Володимировича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, посилаючись на те, що 08.06.2020 року о 09 год. 11 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шевченка на перехресті з вул. С. Петлюри в м. Полтава перед поворотом ліворуч на вул. С. Петлюри, не врахував дорожню обстановку, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE д.н.з. НОМЕР_2 , що рухалась в попутному напрямку, різко змінила напрямок руху та скоїла наїзд на будинок АДРЕСА_1 , внаслідок чого автомобіль LAND ROVER отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Зазначає, що постановою Київського районного суду м. Полтави від 26.06.2020 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 грн. З урахуванням наведеного прохав стягнути з відповідача 195903,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, 2000 грн. витрат, понесених на проведення оцінки майна та 1959,03 грн. судового збору, сплаченого ним при подачі позову. 09 вересня 2020 року відповідач подав відзив, в якому вказував, що не погоджується з розміром стягнутих матеріальних збитків, оскільки страховою компанією «Кредо» відшкодовано суму збитків в повному обсязі, що є достатньою для покриття збитків. При цьому вказує на те, що звіт про оцінку майна від 26.06.2020 року, складений суб`єктом оціночної діяльності Старіковим О.В. з грубим порушенням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Вважає, що вартість матеріального збитку в розмірі 342403,00 гривень є суттєво завищеною та такою, що не відповідає дійсності. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки, завдані дорожньо-транспортною пригодою, в сумі 195903,00 грн., 2000,00 грн. витрат по оцінці майна та 1959,03 грн. судового збору. У поданій апеляційній скарзі на рішення місцевого суду відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові за безпідставністю. Апелянт вважає, що місцевим судом не були досліджені всі обставини справи, не була надана належна оцінка доказам, які подавалися відповідачем на спростування доводів позивача. Зауважує, що наданий позивачем Звіт про оцінку майна №А06/07-2 від 26.06.2020 року не відповідає дійсності та виконаний з грубим порушенням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом ФДМУ та Міністерством юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 року. Зазначає, що огляд транспортного засобу було здійснено лише 22 та 23.06.2021 року, тобто через два тижні після ДТП, а тому не відомо, де знаходився автомобіль весь цей час. Окрім того, вказує, що у вищевказаному звіті не зазначені відомості про повідомлення відповідача про час та місце проведення огляду пошкодженого транспортного засобу. Апелянт наголошує, що суд під час ухвалення рішення не дослідив та не звернув увагу на те, що за заявою представника відповідача адвоката Горбенко П.В., ГО «Всеукраїнське об`єднання «УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОЦІНЮВАЧІВ», від 098.10.2021 року , проведено рецензування «Звіту про оцінку майна» №А 06/07-2 від 26.06.2020 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності Старіковим О.В . На думку апелянта, місцевий суд безпідставно стягнув з відповідача судовий збір, оскільки останній має інвалідність II групи. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 08.06.2020 року о 09 год. 11 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Шевченка на перехресті з вул. С.Петлюри в м. Полтава перед поворотом ліворуч на вул. С.Петлюри, не врахував дорожню обстановку, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , що рухалась в попутному напрямку, різко змінила напрямок руху та скоїла наїзд на будинок АДРЕСА_1 , внаслідок чого автомобіль LAND ROVER отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Відповідно до Звіту суб`єкта оціночної діяльності Старікова О.В. ринкова вартість автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE (без урахування аварійних пошкоджень, ПДВ не враховано) складає 795596 гривень. Вартість відновлювального ремонту (без урахування зносу) з ПДВ складає 646896 гривень. Вартість матеріального збитку з ПДВ складає 324403 гривень. Як установлено місцевим судом та не заперечується сторонами, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Кредо» виплатила 128500,00 гривень відшкодування на рахунок ОСОБА_2 . Установлено, що, відповідно до висновку експерта №15517 від 25.06.2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER EVOQUE станом на момент ДТП дорівнює ринковій вартості КТЗ і складає 516160,64 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд, врахувавши, що страховою компанією «Кредо» було частково відшкодовано збитки позивачу, розмір матеріальних збитків підтверджено доказами, які наявні у справі, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням виплачених коштів, а саме - в сумі 195903 грн. Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає встановленим по справі обставинам та нормам закону, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК України). Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За нормою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). Як убачається зі ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до п.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи . Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків (пункт 36.4 статті 36 Закону № 1961-IV). Відповідно до статті 36.2 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20), підстав відступати від яких суд не вбачає. З огляду на наведене посилання апелянта на достатність грошових коштів, виплачених ТОВ «СК «Кредо» на рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути обмежене. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі №523/5890/15-ц (провадження №61-18781св18) зроблено висновок, що «всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають». Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. У разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, потерпілий має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами. Як убачається зі Звіту про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності Старікова О.В , при визначенні ринкової вартості об`єкта оцінки, вартості відновлюваного ремонту та вартості матеріального збитку, оцінювачем було враховано ПДВ. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів проведення фактичного ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ, що вказує на безпідставність врахування цього податку при визначенні суми,що підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, при визначенні розміру матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 суд бере до уваги визначену ринкову вартость об`єкта оцінки, вартость відновлюваного ремонту та вартость матеріального збитку без урахування ПДВ, а саме : -вартість відновлюваного ремонту без урахування зносу з округленням складає: 539080,18 грн. -вартість матеріального збитку з округленням складає: 270336,19 грн. З урахуванням наведеного, враховуюючи вартість відновлювального ремонту БЕЗ ВРАХУВАННЯ ПДВ, оскільки заподіяна позивачу шкода недоплачена в повному розмірі, а саме, в сумі 141836,19 грн. (270336,19-128500), вона підлягає стягненню із заподіювача шкоди, оскільки одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не припинило деліктне зобов`язання, так як в даному випадку страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди, а тому особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Посилання апелянта на наявне в матеріалах справи рецензування «Звіту про оцінку майна «№А 06/07-2 від 26.06.2020 року, здійснене за заявою представника відповідача адвоката Горбенко П.В., ГО «Всеукраїнське об`єднання «УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОЦІНЮВАЧІВ», відповідного до якого виявлено численні зауваженні та недоліки, не може бути взято до уваги та не є підставою для спростування висновків суб`єкта оціночної діяльності Старікова О.В. , оскільки рецензентом зазначено, що ««Звіт» не повною мірою відповідає вимогам нормативно правових-актів з оцінки майна і має значні недоліки, АЛЕ МОЖЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ З МЕТОЮ, ВИЗНАЧЕНОЮ У ЗВІТІ, після виправлення зазначених недоліків. В свою чергу, жодною зі сторін вищевказаний «Звіт» не оспорювався. Вказаний Звіт було складено особою, яка має кваліфікацію оцінювача, з використанням належних нормативних та довідкових джерел інформації, на підставі реального огляду об`єкту оцінки, в період часу, який не є значно віддаленим від моменту ДТП. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або/чи викликала справа публічний інтерес. Щодо розміру понесених сторонами судових витрат колегією суддів установлено наступне. За змістом ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, матеріалами даної справи установлено, що ОСОБА_2 було понесено судових витрат на загальну суму 1959,03 грн. При цьому, оскільки позовні вимоги до ОСОБА_1 задоволено на 72,4 відсотки, враховуючи, що останній звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» , на користь позивача необхідно компенсувати сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 1418,33грн. за рахунок держави. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2127,51(2938,55*72, 4% /100) та 811,04 грн. судового збору компенсувати за рахунок держави. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - в особі адвоката Горбенка Павла Володимировича -задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2021 року в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та в частині стягнення судового збору, - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки, завданні дорожньо-транспортною пригодою в сумі 141836,19 грн. (сто сорок одну тисячу вісімсот тридцять шість гривень 19 коп.) Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у сумі 1418,33 грн. (одну тисячу чотириста вісімнадцять гривень 33 коп.), компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в сумі 2127,51 грн. (дві тисячі сто двадцять сім гривень, 51 коп.) за подачу апеляційної скарги. Судові витрати в розмірі 811,04 грн. (вісімсот одинадцять гривень, 04 коп.) віднести за рахунок держави В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ Ю.В. Дряниця О.В. Чумак