Ухвала КГС ВС № 924/437/21

УХВАЛА 26 січня 2022 року м. Київ cправа № 924/437/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021 у справі за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" про стягнення 845 994,69 грн заборгованості, ВСТАНОВИВ: 13.01.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (повний текст складено 09.12.2021) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021 у справі № 924/437/21, подана 06.01.2022 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобом поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке. За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідною з частиною 7 статті 12 для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Предметом позову у справі № 924/437/21 є стягнення 845 994,69 грн заборгованості, що становить менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Доводи касаційної скарги містять посилання на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки рішення у цій справі вплине на фінансовий стан Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та матиме істотні наслідки в подальшому для неї. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на вирішення широкої маси спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Колегія суддів зазначає, що наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстави, передбаченої підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення, у справах ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики. Суд звертає увагу, що посилання на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України без належного обґрунтування підстав визначених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для відкриття касаційного провадження у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021 у справі № 924/437/21. Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: 1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.08.2021 у справі № 924/437/21. 2.Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Державній інноваційній фінансово-кредитній установі. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак