Постанова 4873 № 5021/2509/2011 (920/385/19)

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" січня 2022 р. Справа№ 5021/2509/2011 (920/385/19) Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пантелієнка В.О. суддів: Гарник Л.Л. Полякова Б.М. секретар судового засідання Нечасний О.Л. за участю представників: від Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - не з`явився; від ПАТ "Сумихімпром" - Качан Н.Ф. ордер ВМ №1024122 від 24.01.2022р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Сумихімпром" на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2021р. (повний текст складено 18.10.2021р.) у справі №5021/2509/2011(920/385/19) (суддя Яковенко В.В.) за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача ПАТ "Сумихімпром" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Сумської області від 12.10.2021р. позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 3 020 518 грн. 76 коп. адміністративно-господарських санкцій, 45289 грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, ПАТ "Сумихімпром" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2021р., в якій просить скасувати оскаржуване рішення частково - в частині стягнення з ПАТ "Сумихімпром" 3 020 518 грн. 76 коп. адміністративно - господарських санкцій та 45289 грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору. У відзиві на апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить відмовити ПАТ "Сумихімпром" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2021р. залишити без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сумихімпром" на рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2021р. по справі №5021/2509/2011(920/385/19) та призначено її до розгляду на 24.01.2022р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021р. у задоволенні клопотання Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про участь у судовому засіданні 24.01.2022р. у справі №5021/2509/2011(920/385/19) в режимі відеоконференції відмовлено. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що до місцевого суду була подана позовна заява Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені. Рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.2019р. у справі №920/385/19 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019р. апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі № 920/385/19 було залишено без задоволення; рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі № 920/385/19 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020р. касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019р. у справі №920/385/19 скасовано, справу №920/385/19 передано на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020р. апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Господарського суду Сумської області від 25.06.2019 року у справі № 920/385/19 було залишено без задоволення; рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2019р. у справі №920/385/19 залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2020р. касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020р. та рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2019р. у справі №920/385/19 скасовано, а справу №920/385/19 передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області. 29.09.2020р. матеріали справи №920/385/19 надійшли на адресу господарського суду Сумської області. З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2019 року Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення 3022331,07 грн., у тому числі: 3020519,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон), зокрема: за недотримання встановленого статтею 19 цього Закону нормативу із зайняття інвалідами 28 робочих місць; 1812,31 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем встановленого ч.1 ст.19 Закону нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2018 рік: 28 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача не зайнято інвалідами, у зв`язку з чим відповідно до ст.20 зазначеного Закону відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити до 15.04.2019р. передбачені за таке порушення адміністративно-господарські санкції в розмірі 3020518,76 грн., а також пеню за порушення термінів сплати цих санкцій в сумі 1812,31 грн. за період з 16.04.2019р. по 16.04.2019р. 24.10.2011р. було порушено провадження у справі №5021/2509/2011 за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" про банкрутство ПАТ "Сумихімпром". Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012р. було введено процедуру санації боржника ПАТ "Сумихімпром", яка триває до сьогодні. ПАТ "Сумихімпром" є юридичною особою та відповідно до вимог Закону перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. На підставі наданого відповідачем звіту форми 10-ПІ №127 від 15.01.2019р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ "Сумихімпром" у 2018 році становила 4135 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 137 осіб. Разом з цим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону, становить 165 осіб. Згідно зі ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. У відповідності до ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) серед засобів відповідальності у сфері господарювання передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій. Згідно зі ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Зважаючи на наведені норми, передбачені статтею 20 Закону, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), а є засобом відповідальності у сфері господарювання, що передбачає застосування заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням ним правопорушення та є поточними вимогами в розумінні законодавства про банкрутство, оскільки виникли після порушення відповідного провадження. Відповідач, обґрунтовуючи безпідставність позовних вимог, зазначав що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. в справі №5021/2509/2011 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відтак задоволення позовних вимог в силу Закону про банкрутство є неможливим. Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013р.), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв`язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов`язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов`язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов`язання. З огляду на наведене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.09.2020р. у справі №826/3106/18. Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов`язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов`язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі №5021/2509/2011. На підставі вищевикладеного, оскільки позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році є поточними зобов`язаннями ПАТ "Сумихімпром", Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів правомірно звернулось до місцевого суду з даним позовом. Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік, який було подано ПАТ "Сумихімпром" до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що відповідачем самостійно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3020518,76 грн. Частиною 3 статті 18 Закону визначено обов`язок підприємств, які використовують найману працю, виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю. Основним питанням, на яке слід відповісти при розгляді цієї справи є те, чи дотримався відповідач зазначених вимог ст.18 Закону. Усталена судова практика судів касаційної інстанції (Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) свідчить, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості (постанови від 07.02.2018р. у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018р. у справі №804/8007/16, від 13.06.2018р. у справі №819/639/17, від 21.08.2018р. у справі №К/9901/29529/18, від 22.01.2020р. у справі №920/472/16(5021/2509/2011), від 17.06.2020р. у справі №5021/2509/2011, від 24.06.2020р. у справі №К/9901/31243/19). При цьому, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування. Обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаним шляхом визначення кількості вакантних посад для осіб з інвалідністю на підставі поданих звітів роботодавців, на центри зайнятості покладається обов`язок проводити пошук та направлення таких осіб до роботодавців, у яких наявні вакантні посади. До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, належне звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості. Положеннями ч.3 ст.18 Закону передбачено обов`язок роботодавця, серед іншого, створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством. Відповідно до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316 було затверджено Форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Згідно наданого відповідачем звіту форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" в період січня-грудня 2018 року, відповідач звітував перед центром зайнятості щодо наявності у нього 36 вакансій для працевлаштування на посади: діловод 0,5 шт.од. - 6 вакансій, оператор комп`ютерного набору 0,5 шт.од. - 10 вакансій, підсобний робітник 0,5 шт.од. - 10 вакансій та прибиральник службових приміщень 0,5 шт.од. - 10 вакансій. У 2018 році Сумським міським центром зайнятості було направлено до відповідача одну особу - ОСОБА_1 , яка відмовилася від працевлаштування: "не влаштовують умови праці та низька заробітна плата". З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання допомоги в направленні інвалідів для працевлаштування до ПАТ "Сумихімпром", останнім було направлено листи до Зарічної МСЕК, Сумського міжрайонного МСЕК, Обласної МСЕК, Ковпаківської МСЕК, Сумської обласної громадської організації інвалідів України "Поступ". Обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч.3 ст.18 Закону, зокрема, роботодавець повинен виділити та створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця. Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання, тощо. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч.2 ст.18 Закону). В силу ч.5 ст.19 Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості визначеній згідно частини 1 цієї статті вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Відтак, виконанням нормативу робочих місць в розумінні ст.19 цього Закону вважається саме працевлаштування підприємством інвалідів, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію інвалідів на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування. Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018р. у справі №819/537/16. За змістом поданої відповідачем до Сумського міського центру зайнятості звітності за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" в період січня-грудня 2018 року вбачається, що відповідач звітував перед центром зайнятості щодо наявності у нього 36 вакансій для працевлаштування на посади: діловод 0,5 шт.од. - 6 вакансій, оператор комп`ютерного набору 0,5 шт.од. - 10 вакансій, підсобний робітник 0,5 шт.од. - 10 вакансій та прибиральник службових приміщень 0,5 шт.од. - 10 вакансій. Вказана звітність повинна аналізуватись в розрізі відповідності таких пропозицій роботодавця щодо вакансій зі ставкою оплати 0,5 положенням ч.3 ст.18, ч.5 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", спрямованості цього Закону (Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами), а також положенням Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Так, аналіз приписів статей 50, 51 КЗпП України дозволяє дійти висновку, що для осіб, які працюють за трудовим договором, може бути встановлена нормальна (до сорока годин на тиждень) та скорочена тривалість робочого часу. Підстави для встановлення обов`язкової скороченої тривалості робочого дня та відповідні категорії працівників, до яких таке обмеження застосовується в силу закону, передбачені приписами статті 51 КЗпП України, однак, до таких осіб не віднесені особи з інвалідністю. Згідно ч.1 ст.56 КЗпП України неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється виключно за угодою сторін при прийнятті на роботу або під час виконання працевлаштованим працівником трудових обов`язків. Отже, передбачена законом (ст.51 КЗпП України) можливість встановлення скороченої тривалості робочого дня, в тому числі для осіб з інвалідністю, може бути реалізована під час прийняття особи на роботу, тоді як створення роботодавцем робочих місць із неповною зайнятістю впродовж робочого дня (тижня) для потенційних працівників, яким встановлено інвалідність, суперечить меті та вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", оскільки зазначений Закон визначає обов`язок створення не менше 4% від загальної кількості робочих місць згідно із штатним розписом, а відповідач не довів, що у його штатному розписі усі працівники працюють на половину штатної одиниці, в той час як подавав звітність про створення виключно робочих місць на половину штатних одиниць. Зважаючи на те, що для виконання відповідачем нормативу, передбаченого ч.1 ст.19 Закону, він повинен працевлаштувати осіб з інвалідністю для яких це місце роботи буде основним та враховуючи розмір заробітної плати за запропонованими відповідачем посадами для осіб з інвалідністю, їх відповідності законодавчо гарантованому розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на 2018 рік, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що така пропозиція відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю не відповідає гарантіям щодо працевлаштування інвалідів на умовах виконання роботи з одержанням заробітної платием не нижчої від визначеної законом (ч.4 ст.43 Конституції України). Наведене свідчить, що відповідач не було створено належних умов для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки виконання нормативу робочих місць в розумінні ст.19 Закону вважається саме працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, а не лише формальне створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію інвалідів на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 08.09.2021р. у справі №920/274/18, від 09.06.2021р. №920/474/20. Суд першої інстанції законно визнав обґрунтованими та зодовольнив позовні вимоги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в частині сплати адміністративно-господарських санкцій у 3 020 518,76 грн., оскільки відповідачем не було дотримано чинного законодавства щодо соціального захисту інвалідів у частині невиконання квоти по працевлаштуванню інвалідів, не вжито усіх залежних від нього заходів для виконання обов`язку із виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, не сплачені адміністративно-господарські санкції, що передбачені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого чинним законодавством України, Що ж стосується вимог позивача про стягнення пені у розмірі 1812,31 грн. необхідно зазначити наступне. Із розрахунку суми позову встановлено, що на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів була нарахована пеня у розмірі 1812,31 грн. Порядок нарахування пені підприємствам, установам, організаціям та фізичним особам, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій (далі - Порядок), передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2007р. за №552/13819). Згідно з п.3.1 вказаного Порядку, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Пунктом 3.4 Порядку унормовано, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Відповідно до п.3.10. Порядку протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується. Враховуючи, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. по справі №5021/2509/2011 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів безпідставно нарахувало відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, тому місцевий суд законно відмовив у задоволенні позовних вимог Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 1812,31 грн. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 12.10.2021р. у справі №5021/2509/2011(920/385/19) - без змін. Справу №5021/2509/2011(920/385/19) повернути до господарського суду Сумської області. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складений та підписаний 26.01.2022р. Головуючий суддя В.О. Пантелієнко Судді Л.Л. Гарник Б.М. Поляков