Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1267/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" грудня 2021 р. Справа№ 911/1267/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Бендюг І.В., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.12.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 (дата підписання 27.09.2021) у справі № 911/1267/21 (суддя Янюк О.С.) за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс" про врегулювання розбіжностей до договору, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2021 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторанс" про врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, виклавши п. 8 таблиці №1 додатку №1, п. 2.9, п. 3.2.2, п. 5.7, п. 5.8 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, в редакції ДП "МА "Бориспіль", наведеній у резолютивній частині позову. Позов мотивовано тим, що запропонована позивачем редакція спірних пунктів договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, які викладені позивачем в Протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до Протоколу розбіжностей від 02.04.2021, залишились неузгодженими. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі 911/1267/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пропозиції ТОВ «Аеро Ресторантс», які викладені останнім у протоколі розбіжностей від 11.03.2019, вважаються прийнятими ДП «МА «Бориспіль». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди № 1602 від 30.07.2014 є укладеним в редакції протоколу розбіжностей від 11.03.2019. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та ТОВ «Росінтер аеро Україна» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1602 (далі - договір №1602), відповідно до п. 1.1 якого, зокрема, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення №1.1.4 на першому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 50,0кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 на 1-му поверсі термінального комплексу «D», що перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач) (т. 1 а.с. 24-33). Орендар зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п. 5.18 договору №1602). Орендодавець зобов`язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно договору за актом приймання-передавання майна (п. 7.1 договору №1602). У п. 6.3 договору №1602 сторони погодили, що орендар має право за згодою орендодавця здавати майно в суборенду. При цьому, строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору, а факт передачі майна в суборенду оформлюється шляхом укладення відповідного правочину у формі, що і договір. Цей договір укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 30.07.2014 до 29.07.2024 (п. 10.1 договору №1602). На виконання умов договору №1602 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування відповідне майно, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 01.10.2014 (т. 1 а.с. 34). 20.08.2014 ТОВ «Росінтер аеро Україна» змінило найменування на ТОВ «Аеро ресторанс», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 177-180). 02.10.2014 між ТОВ «Аеро ресторанс» (орендар) та ТОВ «Термінал-алекс» (суборендар) укладено договір суборенди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, із відповідними додатковими угодами (далі - договір №1602/1), згідно умов якого суборендарю було передано відповідне нерухоме майно. Строк (термін) дії договору складає з 02.10.2014 по 31.12.2018 (п. 10.1 договору №1602/1). Згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 02.10.2014, орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування відповідне майно, що підтверджується (т. 1 а.с. 70). З огляду на зазначені обставини, між ДП «МА «Бориспіль» та ТОВ «Термінал-алекс» укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг №80.1.-14/1-71 від 31.12.2014 у відповідній редакції. Після закінчення строку дії договору №1602/1 за актом приймання-передавання орендованого майна 11.02.2019 суборендар повернув орендарю відповідне нерухоме майно (т. 1 а.с. 59). Відтак, 05.03.2019 ДП «МА «Бориспіль» звернулось до ТОВ «Аеро ресторанс» із листом №19-22/1-213, в якому просив підписати договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору №1602, до якого був долучений відповідний договір (т. 1 а.с. 232). 11.03.2019 ТОВ «Аеро ресторанс» підписано наданий ДП «МА «Бориспіль» відповідний договір на умовах протоколу розбіжностей, про що свідчить підпис орендаря на такому договорі (т. 1 а.с. 233-242), та повернуто його балансоутримувачу. За результатами розгляду відповідних розбіжностей, листом №19-22/1-350 від 01.04.2019 ДП «МА «Бориспіль» повідомив ТОВ «Аеро ресторанс» про незгоду щодо всіх умов зазначених у протоколах розбіжностей, у зв`язку із чим направив орендарю протоколи узгодження розбіжностей до зазначених договорів (т. 1 а.с. 263-267). У подальшому, 11.03.2021 ДП «МА «Бориспіль» повторно направив ТОВ «Аеро ресторанс» на підпис проект договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (т. 1 а.с. 89-100). У свою чергу, орендарем підписаний відповідний договір на умовах протоколу розбіжностей від 02.04.2021, та повернутий ДП «МА «Бориспіль» із відповідним протоколом розбіжностей (лист №213-04-21 від 02.04.2021; т. 1 а.с. 111-117). Розглянувши відповідні протоколи, 13.04.2021 балансоутримувач надав орендарю протоколи узгодження розбіжностей до протоколів розбіжностей від 02.04.2021, та просив їх підписати та повернути ДП «МА «Бориспіль» (відповідь №19-22/1-156 від 13.04.2021; т. 1 а.с. 118-121). Спір у справі виник з тих підстав, що сторони не дійшли згоди щодо усіх умов відповідного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Згідно із приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступних підстав. Предметом позову є матеріально-правова вимога про врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1 від 02.04.2021. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774, є зобов`язання орендаря укласти із балансоутримувачем договір про відшкодування витрат останнього на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Пунктом 5.18 договору №1602 передбачено обов`язок ТОВ «Аеро ресторанс» укласти із ДП «МА «Бориспіль» відповідний договір. Ураховуючи зазначене, укладення між позивачем та відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю є обов`язковим в силу вимог закону. Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 Цивільного кодексу України). За змістом положень частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Частиною першою статті 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга статті 180 ГК України). Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2019 ДП «МА «Бориспіль» надіслав ТОВ «Аеро Ресторантс» примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору №1602. У свою чергу, ТОВ «Аеро Ресторантс» складений протокол розбіжностей, про що зроблено застереження у відповідному договорі, та надало позивачу протоколи розбіжностей від 11.03.2019 разом з підписаним договором. Відповідно до частин 1-7 статті 181 Господарського кодексу України зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Відповідно до частини 1 статті 187 Господарського кодексу України, зокрема, спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Аналіз зазначених норм Господарського кодексу України, які є спеціальними для договорів, укладення, яких є обов`язковим на підставі закону, дає підстави дійти до висновку, що урегулювання розбіжностей до відповідного договору здійснюється саме у порядку, встановленому частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України, а тому посилання позивача на положення часини 8 цієї статті є помилковим. Відтак, після отримання ДП «МА «Бориспіль» від ТОВ «Аеро Ресторантс» відповідного протоколу від 11.03.2019, позивач, у разі наявності розбіжностей, що залишилися неврегульованими між сторонами, зобов`язаний був у встановленому порядку та строки звернутись до суду, чого останнім здійснено не було. Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. В ході розгляду справи, позивачем не надано доказів передачі до суду вимоги щодо розбіжностей, які залишилися не врегульованими між сторонами у зв`язку із отриманням протоколу розбіжностей відповідача, в порядку, встановленому частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України. При цьому, наявні у матеріалах справи неодноразові звернення позивача до відповідача із пропозиціями укласти договір та інші протоколи розбіжностей, надані ДП «МА «Бориспіль», не є належними доказами виконання вищевказаних положень Господарського кодексу України. Враховуючи зазначене у сукупності із положеннями частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пропозиції ТОВ «Аеро Ресторантс», які викладені останнім у протоколі розбіжностей від 11.03.2019, вважаються прийнятими ДП «МА «Бориспіль». Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро Ресторантс" вважаються прийнятими, а договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю до договору оренди №1607 від 30.07.2014 є укладеним ще з 2019 року. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта не спростовують висновків, викладених у судовому рішенні, та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі 911/1267/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі 911/1267/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2021 у справі 911/1267/21 залишити без змін. Справу № 910/1267/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 20.01.2022. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка