Постанова 4813 № 512/103/21

Номер провадження: 22-ц/813/4099/22 Номер справи місцевого суду: 512/103/21 Головуючий у першій інстанції Брюховецький О. Ю. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.01.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 513/103/21 Провадження номер: 22-ц/813/10169/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Савранського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Брюховецького О.Ю. о 10 годині 38 хвилині 24 червня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить зменшити розмір аліментів, який був встановлений рішенням Савранського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року у справі № 512/383/19 на користь ОСОБА_2 , до розміру одного прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність щомісяця. ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що за рішенням Савранського районного суду Одеської області від 14.11.2019 з позивача утримуються аліменти на користь відповідачки під час її вагітності та до досягнення дитиною трьох років у твердій грошовій сумі в розмірі - 5 000,00 грн.. Крім того, за судовим наказом Савранського районного суду Одеської області від 21.01.2021 з позивача утримуються аліменти в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання його сина - ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття. Наказом Міністерства освіти і науки України від 09.02.2021 № 61-а «Про звільнення ОСОБА_4 » позивача було звільнено з роботи. Крім того, позивач зазначає, що на його утриманні знаходиться його батько - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є непрацездатним пенсіонером та отримує пенсію у розмірі - 1 769 грн.. У зв`язку з незначним розміром пенсії та похилим віком батько позивача не здатен утримувати себе самостійно та сплачувати комунальні платежі за квартиру, в якій він проживає. За квартирою, в якій проживає батько позивача, є заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі - 3 800,00 грн.. Додатково позивач посилається на те, що станом на 15.02.2021 у нього є заборгованість перед банками України в сумі - понад 78 000,00 грн.. Позивач зазначає, що на даний час не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання відповідачки ОСОБА_2 у розмірі, визначеному в рішенні суду від 14.11.2019 року. Тому, просить зменшити розмір аліментів до розміру одного прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність щомісяця (а. с. 2 - 3). 2.2 Позиція відповідачки в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. ОСОБА_2 , вказує на те, що в матеріалах цивільної справи №512/103/21 не містяться належні, допустимі та достовірні докази, в розумінні ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України, щодо погіршення майнового стану позивача. Станом на день ухвалення рішення Савранського районного суду Одеської області від 14.11.2019 батько позивача вже мав статус пенсіонера, а відтак вказана обставина не є такою, що виникла станом на дату подання позовної заяви. З позовної заяви та долучених до неї роздруківок неможливо встановити наявність у позивача боргових зобов`язань. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачка посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку центрі зайнятості, а тому аліменти на утримання дружини повинні відраховуватись з одержуваної ним допомоги по безробіттю. Також, наявність батька пенсіонера та сумнівні побутові умови позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів у бік їх зменшення (а. с. 27 - 30). У письмових поясненнях ОСОБА_2 вказує на те, що позивач ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі в місті Києві, що підтверджує його фінансову спроможність. У зв`язку з цим, просить суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а. с. 46 - 47). 2.3 Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 24 червня 2021 року задоволено частково позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Зменшено розмір аліментів, що утримуються з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на її утримання у твердій грошовій сумі з 5 000,00 гривень до 2 000,00 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у позивача погіршився матеріальний стан через втрату постійної роботи на посаді керівника експертної групи з питань позашкільної освіти директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти. Відсутні будь-які докази на підтвердження його працевлаштування чи отримання інших прибутків. Зменшення розміру аліментів на утримання відповідачки ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років з - 5 000,00 грн. до - 2 000,00 грн. щомісячно є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту її прав (а. с. 127 - 130). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Савранського районного суду Одеської області від 24.06.2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції не було надано належної оцінки відомостям з держаного реєстру нерухомого майна, відповідно до яких позивач є власником нерухомого майна, а саме - квартир за адресами: - АДРЕСА_1 ; - АДРЕСА_3 ; 2) на підтвердження своїх тверджень, позивачем не долучено до матеріалів справи довідку про загальний розмір призначеної пенсії його батьку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) взяті позивачем кредити та «створення» заборгованості є штучним ініціюванням начебто зміненого в бік погіршення матеріального стану з метою приховання справжніх доходів та введення суду в оману (а. с. 132 - 137). 2.7 Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Савранського районного суду Одеської області від 24 червня 2021 року залишити без змін. ОСОБА_1 вказує на те, що апелянт вводить суд в оману, зазнаючи, що ОСОБА_1 є власником двох квартир, а також, що ним приховується факт володіння ними. Станом на день подачі позову, а також станом на даний час він є співвласником лише однієї квартири, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Квартира, що розташована за адресою - АДРЕСА_3 була ним продана, ще у 2013 році. В матеріалах справи містяться докази і суми пенсії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 151 - 153). 2.8 Узагальнені доводи апелянта щодо доводів відзиву по апеляційну скаргу У відповіді на відзив адвокат Попова Ірина Сергіївна, діюча від імені ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Савранського районного суду Одеської області від 24.06.2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі (а. с. 157 - 163). 2.9 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.08.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 24 червня 2021 року залишено без руху (а. с.140). На виконання вимог ухвали про залишення без руху апелянтом надано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.09.2021 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 147). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти «отримано 24.09.2021 року». За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 є повідомленим про розгляд справи в апеляційному суді. Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення. 22.09.2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. 04.10.2021 року від адвоката Попової І.С., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшла відповідь на відзив. 21.10.2021 року від адвоката Попової І.С., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про долучення доказів. 27.10.2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів. 15.11.2021 року від адвоката Попової І.С., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про долучення доказів. 15.11.2021 року від адвоката Попової І.С., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про витребування доказів. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.12.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (зменшення розміру аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 14 листопада 2019 року Савранським районним судом Одеської області було ухвалено рішення, яким стягнуто щомісячно, починаючи з 18.06.2019 р., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. під час її вагітності. Після народження дитини аліменти, присуджені дружині під час вагітності сплачуються без додаткового рішення суду (ч. 5 ст. 84 СК України). Судовим наказом, виданим Савранським районним судом Одеської області від 21 січня 2021 року, було стягнуто щомісячно, починаючи з 15.12.2020 р., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до копії Наказу Міністерства освіти і науки України від 09.02.2021 № 61-а «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади керівника експертної групи з питань позашкільної освіти директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти з 12.02.2021 року. Відповідно до інформації з державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , належить майно за адресами: - АДРЕСА_1 на праві власності, форми приватної власності, виду спільної часткової власності, в розмірі 263/100: - АДРЕСА_3 на праві приватної власності, частка 1/1, на підставі договору дарування. Між сторонами виникли правовідносини щодо зменшення розміру аліментів. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналогічна вимога міститься і в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року. Тобто, зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме - зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частини другої статті 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Відповідно до ч.1 ст. 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Згідно ч.2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Положенням ст. 84 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аналіз даних положень сімейного законодавства дає підстави вважати, що сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Савранського районного суду Одеської області від 14 листопада 2019 року було стягнуто щомісячно, починаючи з 18.06.2019 р., з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. під час її вагітності. Після народження дитини право дружини на утримання у зв`язку з вагітністю переростає у її право на утримання у зв`язку з доглядом за дитиною, і аліменти стягуються без додаткового рішення суду до досягнення дитиною трирічного віку (ч. 5 ст. 84 СК України). Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Відповідно до правового висновку Верховного суду, викладеному в постанові від 24.06.2021 по справі № 759/6629/19, чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. В даному випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов`язку для іншого з подружжя таке утримання надавати. При цьому відповідно до частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. У даному випадку можна вести мову про кореляцію нужденності із розміром прожиткового мінімуму, яка неодноразово критикувалась в доктрині сімейного права з огляду на саме визначення прожиткового мінімуму, наведене у статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року. Тобто цей мінімум можна визнати допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати. Враховуючи зміст статі 80 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дружини у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. З урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, суд може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що у нього після ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років погіршився його матеріальний стан через втрату постійної роботи та через перебування на його утриманні непрацездатного батька. Крім того, позивач посилається на наявну в нього значну заборгованість перед банками України. В матеріалах справи наявна копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , згідно якої підтверджується звільнення ОСОБА_1 з посади керівника експертної групи з питань позашкільної освіти директорату дошкільної, позашкільної та інклюзивної освіти та вбачається відсутність записів щодо його подальшого працевлаштування. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріальне становище позивача погіршилось, оскільки на момент ухвалення рішення Савранського районного суду Одеської області від 14.11.2019 р. позивач мав постійну роботу, а на час розгляду судом даної справи позивач є безробітним, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Наказу Міністерства освіти і науки України від 09.02.2021 № 61-а «Про звільнення ОСОБА_4 ». Наявність у ОСОБА_1 у власності нерухомого майна, а саме - квартир, жодним чином не впливає на його обов`язок сплачувати аліменти на утримання відповідачки, як в сторону зменшення розміру таких аліментів. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача щодо наявності у ОСОБА_1 на утриманні непрацездатного батька, оскільки ця обставина існувала і на час ухвалення рішення Савранського районного суду Одеської області від 14.11.2019 року. Також посилання ОСОБА_1 про наявність у нього заборгованості перед банками України та заборгованості за комунальними послугами також не враховується, оскільки наявність у нього боргів перед третіми особами, у тому числі, за кредитом не звільняє його від обов`язку сплати аліментів на утримання дружини за умови відсутності інших обставин, і не є беззаперечною підставою для зменшення розміру таких аліментів. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. 3.5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. 3.5 Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Савранського районного суду Одеської області від 24 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе