Постанова 4818 № 620/142/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 26 січня 2022 року м. Харків справа № 620/141/18 провадження № 22ц/818/682/22 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Пилипчук Н.П., імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 19 липня 2021 року в складі судді Яценка Є.І., у с т а н о в и в: В лютому 208 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Савіхіної Анастасії Миколаївни звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 250,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з сплатою відсотків в розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Однак умови кредитного договору відповідач не виконав, допустив заборгованість, яка станом на 31 грудня 2017 року склала суму в загальному розмірі 105 724,49 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 5 423,66 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 90 790,24 грн, пені та комісії - 4 000,00 грн, штрафів - 500,00 грн (фіксована частина) та 5 010,69 грн (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 28 січня 2008 року в загальному розмірі 105 724,49 грн та 1 762,00 грн судового збору. Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є доведеним та підлягає задоволенню з підстав, передбачених статтею 1054 ЦК України. 26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року. Заява мотивована тим, що спір вирішено за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про день і час розгляду справи. При цьому суд першої інстанції не з`ясував розмір заборгованості. Зазначає, що з розрахунку, наданого банком неможливо встановити, коли був здійснений останній платіж на погашення ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту від 28 січня 2008 року, отже позов подано з пропуском строку позовної давності. Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 22 грудня 2020 року заява ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 задоволена. Заочне рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 15 травня 2018 року скасовано, справу призначено до розгляду в судовому засіданні. 16 березня 2021 року АТ «КБ «ПриватБанк» в особі свого представника Клименко Наталії Станіславівни звернулося до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року в загальному розмірі 17 567,78 грн, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту - 5 423,66 грн, в тому числі за простроченим тілом кредиту - 5 423,66 грн, процентів за користування кредитом - 12 144,12 грн. Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 19 липня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором не виконав та з 29 серпня 2014 року не здійснював періодичних платежів на погашення заборгованості. Однак позов пред`явлено 27 лютого 2018 року з пропуском строку позовної давності, оскільки строк погашення кредиту мав закінчитися 29 серпня 2017 року. 05 серпня 2021 року Крилова Олена Леонідівна - представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час укладення договору відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони узгодили істотні умови кредитування, зокрема порядок нарахування процентів та сплати штрафів. Строк дії картки, яку отримав ОСОБА_1 - березень 2015 року, з позовом банк звернувся 27 лютого 2018 року, при цьому останній платіж на погашення заборгованості відповідачем було здійснено 27 січня 2021 року. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, є помилковим. ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 28 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 250,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з сплатою відсотків в розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Однак умови кредитного договору відповідач не виконав, допустив заборгованість, яка станом на 16 лютого 2021 року склала суму в загальному розмірі 17 567,78 грн, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту - 5 423,66 грн, в тому числі за простроченим тілом кредиту - 5 423,66 грн, процентів за користування кредитом - 12 144,12 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 січня 2008 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачем. Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 1,9% (22,8% на рік), розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості (але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості), строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами (а. с. 13). Термін дії картки № НОМЕР_1 - жовтень 2012 року. Картка була перевипущена. Строк дії останньої картки № НОМЕР_2 - березень 2015 року. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15. Установлено, що ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, що підтверджується випискою банку. Останній платіж на погашення заборгованості внесено 27 січня 2021 року в сумі 318,00 грн, тобто після закінчення строку дії картки (а. с. 182). З указаним позовом банк звернувся в лютому 2018 року. За правилами частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання неб свого боргу або іншого обов`язку. Із письмових пояснень Полфьорової Яни Володимирівни- представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитом складає суму в розмірі 1 766,54 грн із розрахунку: 5 423,66 грн (тіло кредиту) х 1,9% (відсоткова ставка на місяць (22,8% - на рік, 0,063% - на день)) : 100 х 517 (період прострочки - з 31 жовтня 2013 року по березень 2015 року (строк користування карткою)), який відповідачем не спростовано. Тому висновок суду першої інстанції відсутність правових підстав для задоволення позову у зв`язку з пропуском АТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності, є помилковими. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленнями нової постанови про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2008 року в розмірі 7 190,20 грн, яка складається з заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 5 423,66 грн та за процентами за користування кредитом в розмірі 1 766,54 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються - за подачу позовної заяви в розмірі 1 762,00 грн; за подачу апеляційної скарги - в розмірі 3 405,00 грн (а. с. 1, 212). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 2 152,92 грн із розрахунку: 17 567,68 грн (позовні вимоги) : 7 190,20 грн (задоволені позовні вимоги) = 2,4; 1 762,00 грн + 3 405,00 грн = 5 167,00 грн : 2,4. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 19 липня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (64424, Харківська область, Золочівський район, с. Абазівка, ІПН: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ вул. Грушевського, буд. № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором від 28 січня 2008 року в розмірі 7 190,20 грн грн (сім тисяч сто дев`яносто грн 20 коп.) та судовий збір в розмірі 2 152,92 грн (дві тисячі сто п`ятдесят дві грн 92 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 26 січня 2022 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака Н.П.Пилипчук