Постанова Одеський апеляційний суд № 497/1486/2020

Номер провадження: 22-ц/813/2847/22 Номер справи місцевого суду: 497/1486/2020 Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.01.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Князюка О.В., - суддів: - Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог 03.11.2020 року представник позивача АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до Болградського районного суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.02.2012р. в розмірі 25423,07грн., та судових витрат - в розмірі сплаченого позивачем судового збору - 2102грн., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідач добровільно не виконує зобов`язань за вказаним кредитним договором, надавши відповідні докази, а також докази оплачених судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2021 року задоволено частково позов Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання - НОМЕР_1 , видане 28.02.2011 р. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_2 ), - на користь позивача - Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (скорочено АТ КБ "ПриватБанк", код ЄРПОУ 14360570, МФО №305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), - на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , - заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.02.2011 р. - в розмірі 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять) гривень 93 коп. та 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судових витрат, а всього, разом - 3967 (три тисячі дев`ятсот шістдесят сім) гривень 93 коп. У задоволенні інших вимог позову щодо стягнення інших коштів - відмовлено. Коротний зміст вимог апеляційної скарги 20 квітня 2021 року Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2021 року, відповідно до якої, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості з процентів та неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечення інших учасників справи та інших учасників справи У поданій апеляційні скарзі АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення відсотків, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є необґрунтованим, безпідставним та незаконним. Апелянт зазначає, що по-перше, місцевий суд безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не маючи обґрунтованих заперечень відповідача та відповідних доказів проти вимог позивача. Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що це є грубим порушенням місцевим судом основоположних засад та принципів здійснення правосуддя та є беззаперечною підставою для скасування рішення у даній справі в його оскаржуваній частині. В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ «Приватбанк» також посилається на норми статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» де відповідно зазначено, що надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Зазначає, що відповідно до норм закону - кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредитом є сплата відсотків. Зазначає, що відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Апелянт вказує, що позивачем до позовної заяви долучено підписану відповідачем довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту). Вказану довідку про умови кредитування від 19.02.2018 року суд першої інстанції належним чином не оцінив, хоча Верховний Суд вже звертав увагу на такі обставини, зокрема у постанові від 04.12.2019 року по справі №750/6058/17-ц, від 23.12.2019 року по справі №572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі №382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі №355/1091/17. Позивач вказує, що судом першої інстанції не враховано, що зазначений доказ відповідачем не спростовано, що є його, а не суду процесуальним обов`язком. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 30 квітня 2021 року ухвалою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою суду від 24.01.2022 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було призначено до розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, 27.02.2012 підписав анкету-заяву без номеру, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Установивши обставини підписання ОСОБА_1 заяви від 27.02.2012 року, отримання ним кредитної картки № НОМЕР_4 та грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, часткового повернення суми кредиту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновків про виникнення між сторонами кредитних відносин та відповідно виникнення у позичальника обов`язку повернути отриманий кредит. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зробила такий висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. З урахуванням зазначеного висновку, місцевий суд, правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданим до позовної заяви Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», відповідач ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до саме цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач не надав доказів погодження сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитом. Суд відхилив доводи позивача про те, що відповідач погодився з розміром відсотків, проте, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що відповідачем 27.02.2012 року було підписано довідку про умови кредитування (паспорт споживчого кредиту). Апеляційний суд вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне. У вказаній довідці зазначено: Процентна ставка: у пільговому періоді 0,01% річних, поза межами пільгового періоду 42% річних для картки «Універсальна Гол» та 43,2% річних для картки «Універсальна» При невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту - 84% річних для картки «Універсальна Голд» та 86,4% річних для картки «Універсальна» Штраф за прострочення платежів більш ніж на 30 днів 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом. З урахуванням нарахованих прострочених процентів і комісій та інше. Тобто сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо істотних умов договору. Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано. У постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20, на які посилався заявник на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд дійшов таких висновків: - у справі № 382/327/18-ц Верховний Суд врахував, що у довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником, визначено розмір відсотків за користування кредитом, а тому вони підлягають стягненню. Оскільки у довідці не встановлено розмір пені, штрафу та комісійних, у їх стягненні слід відмовити; - у справі №358/384/19 Верховний Суд зауважив, що судами не було враховано, що підписана відповідачем довідка про умови кредитування від 17 березня 2011 року містить інформацію щодо пені за несвоєчасність погашення заборгованості та штрафів. Пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог у цій частині, крім витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, також послався на вказану довідку про умови кредитування та надав розрахунок заборгованості відповідача за договором від 17 березня 2011 року; - у справі №534/1072/18-ц Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Судом установлено, що у заяві від 18 червня 2008 року сторонами погоджено проценти за користування кредитом у розмірі 3 проценти на місяць на суму залишку заборгованості; - у справі №284/157/20 Верховний Суд зауважив, що суди не звернули уваги на наявний у матеріалах справи підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Ураховуючи наведене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту; - у справі №724/970/20 Верховний Суд не погодився з висновком суду, що надані банком, докази взагалі не містили умов, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), оскільки апеляційний суд у порушення вимог статей 89, 264-265, 382 ЦПК України не звернув уваги на те, що у довідці про умови кредитування від 27 вересня 2010 року, зазначено розмір процентної ставки - 3 проценти, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення (до 25 числа місяця, наступного за звітним), вказано розмір комісії на залишок заборгованості, а також розмір пені та штрафу за порушення умов договору. Підписавши заяву та довідку, які є складовими частинами кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання. На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі процентів за користування кредитними коштами, АТ КБ «ПриватБанк» окрім анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту, надав довідку про видачу кредитної картки, виписку про рух коштів по рахунку позичальника ОСОБА_1 , де зазначено кредитний ліміт, номер кредитної картки та процентна ставка, за якою здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитними коштами, та підтверджується часткове повернення позичальником кредитних коштів. Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують використання позичальником кредитної картки «Універсальна» та погодження нею умов кредитування, з визначеним у паспорті споживчого кредиту розміром відсотків. Узагальнюючи наведене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20, а тому дійшов помилкових висновків про те, що паспорт споживчого кредиту не може бути доказом на підтвердження погодження умов кредитування, та про відсутність підстав для стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом. Оскільки судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, але внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та погоджених сторонами умов кредитування, дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, апеляційний суду дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», а отже наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.02.2012 р. що складається із заборгованості за тілом кредитку, заборгованості за відсотками за користування кредитом, та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018 року, яку суд вважає за необхідне застосувати у даній справі. Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, вимога про стягнення процентів на підставі кредитного договору б/н від 27.02.2012 року можливе лише в частині стягнення заборгованості за процентами станом на день закінчення строку кредитування, тобто в даному випадку до листопада 2015 року (закінчення строку дії картки, з огляду на те, що позивачем не надано доказів її перевипуску), яка відповідно до розрахунку, наданого позивачем, становить 3739,28 (а.с.9 на звороті). З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимогу позивача про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом слід задовольнити частково в сумі 3739 грн. Стосовно позовної вимоги в частині нарахованої пені в розмірі 3691,56 грн апеляційний суд констатує наступне. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. У відповідності до ч.2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення. Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII умови угоди є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону). Кредитний договір № б/н від 27.02.2012 року за своїм характером є споживчим, що підтверджується і тлумаченням Верховного Суду України, наведеному в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів». Судом встановлено, що у відповідача заборгованість за тілом кредиту становить 1865.93 грн. Пеня у даному зобов`язанні нарахована таким чином, що її сума перевищує суму заборгованості за тілом кредитом, що є очевидним порушенням принципу добросовісності, та є, на думку суду, необґрунтовано суворою цивільною санкцією. У відповідності до ч.3 ст.551 КК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до частини третьої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. З огляду на вищевказаний, апеляційний суд відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 1865,93 грн, прирівнявши її до суми заборгованості за тілом кредиту. Таким чином, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови взятих на себе кредитних зобов`язань, однак, заборгованість, яка підлягає стягненню за невиконання умов вказаного кредитного договору становить 7 470.86 грн, яка складається з наступного: 1865,93 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3739 грн - відсотки за користування кредитом, 1865,93 грн - пеня. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у зв`язку з недостатньою кількістю суддів (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування тих суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці і т.п.) навантаження на суддів виходить за межі фізичних можливостей. В пункті 1.6. Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 р.) з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом» зазначено, що на державу покладається обов`язок забезпечувати суддів - всіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, і зокрема, для розгляду справ в межах розумного періоду часу. У пункті 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у ст.6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати. У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал. Тому, незабезпечення належного функціонування судової системи через відсутність достатньої кількості суддів, у зв`язку з надмірним навантаженням, унеможливлює розгляд справ у строки, передбачені національним законодавством. Судові витрати Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Оскільки колегія суддів частково задовольнила апеляційну скаргу, судові витрати АТ КБ «ПриватБанк» за подачу апеляційної скарги підлягають частковому відшкодуванню. РЕЗУЛЮТИВНА ЧАСТИНА На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2021 року - в частині відмови у задоволенні позовних АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та пені скасувати, та постановити у вказаній частині нове рішення яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.02.2012 р. - 3739 грн - відсотки за користування кредитом, та 1865,93 грн - пені. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі за подання апеляційної скарги в розмірі 2 153 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках передбачених п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Князюк Судді: О.М. Таварткіладзе А.П. Заїкін