Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/2342/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" січня 2022 р. Справа№ 910/2342/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Яковлєва М.Л. Станіка С.Р. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-А-Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 (суддя Грєхова О. А., повний текст рішення складено 09.06.2021) за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-А-Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення суми боргу за поставлений товар в розмірі 178 415,00 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три-А-Плюс" про стягнення 57 418,79 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення суми боргу за поставлений товар в розмірі 178 415,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 03/07-04/ЄР від 03.07.2020, в частині здійснення розрахунків. 09.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» про стягнення 57 418,79 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 03/07-04/ЄР від 03.07.2020, в частині поставки товару в узгоджений у Договорі строк. 19.04.2021 представником позивача за первісним позовом подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом визнано такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, прийнято до розгляду та визначено ціну первісного позову з її урахуванням. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 8 378,54 грн., 3% річних в розмірі 2 141,41 грн. та пені в розмірі 8 749,70 грн. задоволено частково на суми: 8 378,54 грн. інфляційних втрат; 2 125,68 грн. 3% річних, 8 623,78 грн. пені. У задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 125,92 грн. пені та 15,73 грн. 3% річних відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» про стягнення 57 418,79 грн. задоволено частково на суми: 17 458,42 грн. пені та 38 796,48 грн. штрафу. У задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 1 163,89 грн. пені відмовлено. Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» штраф в розмірі 34 873 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 223 грн. 99 коп. Вказане рішення мотивоване наступним: - суд визнав частково обґрунтованими позовні вимоги за первісним позовом, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки позивачем за первісним позовом не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України; - водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та 3% річних, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені; - щодо зустрічного позову суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 17 458,42 грн., оскільки позивачем за зустрічним позовом не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, у зв`язку з чим помилково визначено кінцевим строком поставки - 30.08.2020; - з огляду на положення Договору, оскільки порушення строку поставки товару перевищує 14 днів, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 38 796,48 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 змінити, в задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» відмовити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд помилково стягнув з позивача судовий збір в розмірі 2 223,99 грн,натомість після зустрічного зарахування, повинен був стягнути з позивача 432,56 грн судового збору; - суд першої інстанції неправильно застосував ст.. 612,613 Цивільного кодексу України - не вірно встановив порушення строків поставки позивачем товару; - скаржник заперечує щодо розміру пені, зазначаючи, що у формулі розрахунку пені замість суми заборгованості покупець в розрахунок включає загальну суму договору 387 964,80, яка у свою чергу не відповідає дійсності, оскільки відповідно до додаткової угоди №1 від 25.01.2021 сторони узгодили загальну суму договору - 361 929,60 грн; - судом не надано оцінки, що покупець всупереч п.7.1. договору поставки та ст. 19 Господарського процесуального кодексу України не виконав досудовий порядок реалізації господарсько - правової відповідальності. 06.07.2021 згідно протоколу передачі справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Яковлєв М. Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі №910/2342/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. 28.07.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач за первісним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Узагальнені доводи відзиву зводяться до наступного: - судом було здійснено правильний розрахунок судового збору; - доводи апелянта зводяться до переоцінки наявних у справі фактів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4377/21 від 14.09.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України. Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає наступне. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (далі - покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» (далі - постачальник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) укладено Договір поставки № 03/07-04/68 (далі - Договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання за замовленням покупця поставити товар належної якості, код ДК 021:2015-44160000-9 магістральні, трубопроводи, труби, осадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби сталеві електрозварні прямо шовні) (далі - товар), а покупець прийняти цей товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, характеристики, кількість та вартість товару, визначені у Специфікації, що викладена у Додатку № 1 до цього Договору, яка є невід`ємною його частиною (далі - специфікація) Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах терміну DDP правил тлумачення міжнародних торгових термінів Інкотермс-2020 до місця призначення: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд.

20. Товар може постачатися партіями, обсяг та вартість яких, зазначається у відповідній Специфікації. У відповідності до п. 2.3 Договору постачальник здійснює виготовлення та/або поставку партії товару, протягом 30 календарних днів від дати отримання попередньої оплати, визначеної п. 3.2.1 цього Договору. Пунктом 2.4 Договору узгоджено, що у випадку залучення постачальником третіх осіб до виконання зобов`язань з поставки за Договором, відповідальність за неналежне виконання та/або невиконання ними обов`язків, несе постачальник в повному обсязі, в тому числі за якість ,кількість та своєчасну поставку товару. Згідно з п. 2.5 Договору початком перебігу строку поставки партії товару є день, наступний за датою, в яку постачальник отримав попередню оплату, відповідно до п. 3.2.1 Договору. Постачальник зобов`язаний письмово повідомити покупця про дату поставки товару до місця призначення не менше ніж за два робочих дні до за планової дати поставки (п. 2.6 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна Договору складає 387 964,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 64 660,80 грн. За умовами п. 3.2 Договору оплата партій товару, визначеного у специфікаціях за цим Договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку: - в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 50% від вартості партії товару протягом 10-ти банківських днів з дати отримання рахунку від постачальника; - остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості партії товару здійснюється протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. У разі, якщо постачання партії товару, у вказаній у відповідній Специфікації кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічні причини), постачальник зобов`язується повідомити про це покупця з зазначенням таких причин. Покупець має право за результатами розгляду повідомлення постачальник прийняти рішення про поставку з відхиленням до - 5%, про що повідомляє постачальника. Вважається, що покупець погодив постачання товару із вказаними відхиленнями та Договір виконано у повному обсязі у разі, якщо він прийняв товар, що був поставлений постачальником із вказаними відхиленнями. У випадку постачання товару з відхиленнями, передбаченими попереднім абзацом цього пункту, розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару, виходячи з встановленої Договором ціни. У випадку постачання товару з перевищенням постачальником обсягу товару визначеного цим Договором розрахунок проводиться за кількістю товару, передбаченого специфікацією. Товар, що отриманий від постачальника із перевищенням кількості визначеної специфікацією, вважається переданий покупцю безоплатно та оплаті не підлягає. У відповідності до п. 4.3 Договору приймання товару здійснюється відповідно до умов Договору та додатків до нього, які є невід`ємними частинами Договору, за кількістю та якістю у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (постанова Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (постанова Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7). Згідно з п. 4.4 Договору приймання товару за кількістю та наявністю явних недоліків здійснюється у місця призначення, після перевірки покупцем: - наявності документів, визначених п. 4.8 ст. 4 цього Договору; - відповідності технічним вимогам для даного виду товару та вимогам нормативної документації ДСТУ (ГОСТ). Пунктом 4.6 Договору узгоджено, що у разі необхідності покупець проводить випробування товару, якщо без таких випробувань і перевірки, якість та характеристики товару встановити неможливо. Перевірка якості та характеристик товару покупцем має бути здійснена протягом п`яти робочих днів з моменту надходження товару за місцем призначення. Враховуючи специфіку товару, покупець має право залучити третю особу за власним вибором і без погодження її з постачальником для визначення якості та характеристик товару, за результатами якого, може складатися відповідний акт. Протягом двох робочих днів після здійснення перевірки товару, в разі відсутності зауважень у покупця, останній підписує два екземпляри Акту приймання-передачі товару та один екземпляр передає постачальнику нарочно або засобами поштового зв`язку (п. 4.7 Договору). У відповідності до п. 4.8 Договору у момент передачі товару у місці призначення, постачальник надає покупцю (його повноважному представнику) оригінали наступних документів: - рахунок; - видаткову накладну та Акт приймання-передачі товару у двох екземплярах; - свідоцтво (паспорт та/або будь-який інший документ), що підтверджує якість товару (копію, засвідчену постачальником), який має містити загальні відомості про товар, технічні характеристики, дату виготовлення, порядок експлуатації, гарантійний строк (не може бути менший за гарантійний строк зазначений у цьому Договорі) та інше.; - товарно-транспортну накладну. Згідно з п. 5.1 Договору постачальник гарантує, що товар не має і не буде мати дефектів на період, зазначений в свідоцтві (паспорті тощо), але не менше дванадцяти місяців з дати початку експлуатації товару, за умови, що товар використовується, згідно з його цільовим призначенням, яке визначене у документах на товар, наданих постачальником відповідно до п. 4.8 Договору. Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасного остаточного розрахунку за партію товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості. Пунктом 6.3 Договору узгоджено, що у разі прострочення постачальником строків поставки товару, а також за недотримання строків, визначених для заміни та/або повернення дефектного товару, покупець маж право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,3% від загальної ціни Договору за кожний день затримки виконання зобов`язання та відшкодування збитків, завданих постачальником неналежним виконанням умов цього Договору. У відповідності до п. 6.4 Договору у разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 14 календарних днів або відмови постачальник здійснити поставку у повному обсязі з будь-яких причин, покупець має право відмовитися від його подальшого прийняття та вимагати від постачальника розірвання Договору та повернення всіх сплачених за цим Договором коштів, а також вимагати від постачальника сплати штрафу у розмірі 10% від загальної ціни Договору. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 Договору). Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію до Договору, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку товару вартістю 387 964,80 грн. 25 січня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, сторони керуючись п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1 Договору та викласти його в такій редакції: Загальна ціна Договору складає 361 929,60 грн., у тому числі ПДВ 20% - 60 321,60 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 від 25.01.2021 до Договору сторонами узгоджено, що ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії Договору. Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 25.01.2021 до Договору сторонами викладено Специфікацію до Договору, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку товару вартістю 361 929,60 грн. На виконання умов Договору, позивачем за первісним позовом виставлено відповідачу за первісним позовом рахунок на оплату № 35 від 06.07.2020 на суму 387 964,80 грн., який відповідачем за первісним позовом, на виконання умов п. 3.2 Договору оплачений на суму 193 982,40 грн. згідно платіжного доручення № 1122637100 від 31.07.2020. Позивач за первісним позовом, виконуючи взяті на себе за Договором зобов`язання, поставив покупцю товар на суму 361 929,60 грн. згідно видаткових накладних № 34 від 09.09.2020 на суму 341 085,60 грн., № 36 від 16.09.2020 на суму 20 844,00 грн., що також підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі № 1 від 09.09.2020 та № 2 від 16.09.2020. Звернувшись з позовом до суду, позивач за первісним позовом, з урахування прийнятої судом першої інстанції заяви про зменшення розміру позовних вимог зазначає, що покупцем порушено строки оплати, узгоджені сторонами у Договорі, в зв`язку з чим, постачальником нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 8 378,54 грн., 3% річних в розмірі 2 141,41 грн. та пеню в розмірі 8 749,70 грн. Відповідач за первісним позовом подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому просив зменшити розмір пені та 3% річних на 75%. ТОВ «Євро-реконструкція» звернувшись із зустрічним позовом, зазначило, що з огляду на п. 2.3 та п. 3.2.1 Договору, оскільки 31.07.2020 постачальник отримав від покупця суму попередньої оплати в розмірі 193 982,40 грн., яка є передумовою для поставки відповідачем за зустрічним позовом товару, постачальник мав здійснити поставку до 30.08.2020 включно, натомість поставка на суму 341 085,60 грн. здійснена постачальником 09.09.2020 та на суму 20 844,00 грн. - 16.09.2020, в зв`язку з чим, позивачем за зустрічним позовом нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 18 622,31 грн. та штраф в розмірі 38 796,48 грн. У свою чергу, відповідач за зустрічним позовом заперечував проти зустрічного позову, посилаючись зокрема на те, що з огляду на внесені сторонами у Договір зміни, шляхом укладення Додаткової угоди, позивачем за зустрічним позовом невірно розраховано штраф, оскільки сторонами зменшено ціну Договору до 361 929,60 грн. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, зазначає наступне. Щодо первісного позову. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, характеристики, кількість та вартість товару, визначені у Специфікації, що викладена у Додатку № 1 до цього Договору, яка є невід`ємною його частиною (далі - специфікація). Додатком № 1 (в редакції, що діяла на момент здійснення попередньої оплати) до Договору сторонами викладено Специфікацію до Договору, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку товару вартістю 387 964,80 грн. Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції, що діяла на момент поставки) загальна ціна Договору складає 387 964,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 64 660,80 грн. У разі, якщо постачання партії товару, у вказаній у відповідній Специфікації кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічні причини), постачальник зобов`язується повідомити про це покупця з зазначенням таких причин. Покупець має право за результатами розгляду повідомлення постачальник прийняти рішення про поставку з відхиленням до - 5%, про що повідомляє постачальника. Вважається, що покупець погодив постачання товару із вказаними відхиленнями та Договір виконано у повному обсязі у разі, якщо він прийняв товар, що був поставлений постачальником із вказаними відхиленнями. У випадку постачання товару з відхиленнями, передбаченими попереднім абзацом цього пункту, розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару, виходячи з встановленої Договором ціни. У випадку постачання товару з перевищенням постачальником обсягу товару визначеного цим Договором розрахунок проводиться за кількістю товару, передбаченого специфікацією. Товар, що отриманий від постачальника із перевищенням кількості визначеної специфікацією, вважається переданий покупцю безоплатно та оплаті не підлягає (п. 3.8 Договору). Позивач за первісним позовом звернувся до покупця із Листом вих. № 1/19/08-20 від 19.08.2020 у якому просив на підставі п. 3.8 Договору погодити остаточний асортимент та обсяг необхідної продукції, у відповідь на який, покупець Листом № 12/1688 від 27.08.2020 повідомив, що не заперечує приймання продукції у запропонованій кількості, крім труби 820х10 враховуючи неможливість з технічних причин поставити трубу у кількості передбаченій Договором та відсутністю нагальної потреби. 25 січня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, сторони керуючись п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1 Договору та викласти його в такій редакції: Загальна ціна Договору складає 361 929,60 грн., у тому числі ПДВ 20% - 60 321,60 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 від 25.01.2021 до Договору сторонами узгоджено, що ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії Договору. Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 25.01.2021 до Договору сторонами викладено Специфікацію до Договору, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку товару вартістю 361 929,60 грн. На виконання умов Договору, позивачем за первісним позовом виставлено відповідачу за первісним позовом рахунок на оплату № 35 від 06.07.2020 на суму 387 964,80 грн., який відповідачем за первісним позовом, на виконання умов п. 3.2 Договору оплачений на суму 193 982,40 грн. згідно платіжного доручення № 1122637100 від 31.07.2020. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом, за товар поставлений за Договором розрахувався з порушенням узгоджених строків, а саме 13.04.2021 згідно платіжних доручень № 2190060717 від 13.04.2021 на суму 3 578,40 грн., № 2190060718 від 13.04.2021 на суму 21106,80 грн., № 2190060719 від 13.04.2021 на суму 34 380,00 грн. та 2190060720 від 13.04.2021 на суму 108 882,00 грн. Відповідачем за первісним позовом обставини щодо порушення строків оплати не заперечуються. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом першої інстанції встановлено, що позивачем за первісним позовом не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 2 125,68 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 378,54 грн. Також, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, враховуючи, що позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення та пені, судом першої інстанції встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 8 623,78 грн. Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних на 75% суд першої інстанції зазначив, що оскільки розмір 3% річних та пені є співмірним із допущеним порушенням, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а відсутність прибутку у відповідача за первісним позовом, не є тією обставиною, яка свідчить про необхідність зменшення розміру 3% річних та пені. Також суд наголосив, що відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем за зустрічним позовом збитків через неналежне виконання відповідачем за первісним позовом свого обов`язку, обставини щодо добровільного виконання обов`язку із здійснення розрахунків, як і наявність заборгованості третіх осіб перед відповідачем за первісним позовом не можуть бути підставами для зменшення розміру пені та 3% річних. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та 3% річних, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 8 378,54 грн., 3% річних в розмірі 2 141,41 грн. та пені в розмірі 8 749,70 грн. на суми: 8 378,54 грн. інфляційних втрат; 2 125,68 грн. 3% річних, 8 623,78 грн. пені, та про відмову в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 125,92 грн. пені та 15,73 грн. 3% річних. Колегія суддів наголошує, що сторонами наведені висновки суду щодо первісного позову на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюються. Щодо вимог за зустрічним позовом. Звернувшись до суду з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 змінити, в задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» відмовити. Колегія суддів, врахувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, характеристики, кількість та вартість товару, визначені у Специфікації, що викладена у Додатку № 1 до цього Договору, яка є невід`ємною його частиною (далі - специфікація). Додатком № 1 (в редакції, що діяла на момент здійснення попередньої оплати) до Договору сторонами викладено Специфікацію до Договору, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку товару вартістю 387 964,80 грн. Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції, що діяла на момент здійснення попередньої оплати) загальна ціна Договору складає 387 964,80 грн., у тому числі ПДВ 20% - 64 660,80 грн. У відповідності до п. 2.3 Договору постачальник здійснює виготовлення та/або поставку партії товару, протягом 30 календарних днів від дати отримання попередньої оплати, визначеної п. 3.2.1 цього Договору. За умовами п. 3.2 Договору оплата партій товару, визначеного у специфікаціях за цим Договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку: - в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 50% від вартості партії товару протягом 10-ти банківських днів з дати отримання рахунку від постачальника; - остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості партії товару здійснюється протягом шістдесяти календарних днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. На виконання умов Договору, позивачем за первісним позовом виставлено відповідачу за первісним позовом рахунок на оплату № 35 від 06.07.2020 на суму 387 964,80 грн., який відповідачем за первісним позовом, на виконання умов п. 3.2 Договору оплачений на суму 193 982,40 грн. згідно платіжного доручення № 1122637100 від 31.07.2020. При цьому, судом першої інстанції враховано, що доказів отримання рахунку саме 06.07.2020, як і в іншу дату, матеріали справи не містять, що разом з тим, не впливає на суть спору. Згідно з п. 2.5 Договору початком перебігу строку поставки партії товару є день, наступний за датою, в яку постачальник отримав попередню оплату, відповідно до п. 3.2.1 Договору. Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Враховуючи дату здійснення відповідачем за первісним позовом попередньої оплати, постачальник зобов`язаний був поставити товар до 31.08.2020 включно, з врахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України. Позивач за первісним позовом, виконуючи взяті на себе за Договором зобов`язання, поставив покупцю товар на суму 361 929,60 грн. згідно видаткових накладних № 34 від 09.09.2020 на суму 341 085,60 грн., № 36 від 16.09.2020 на суму 20 844,00 грн., що також підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі № 1 від 09.09.2020 та № 2 від 16.09.2020. У разі, якщо постачання партії товару, у вказаній у відповідній Специфікації кількості виявиться неможливим з технічних причин (відхилення ваги внаслідок допустимих відхилень геометричних розмірів, інші технічні причини), постачальник зобов`язується повідомити про це покупця з зазначенням таких причин. Покупець має право за результатами розгляду повідомлення постачальник прийняти рішення про поставку з відхиленням до - 5%, про що повідомляє постачальника. Вважається, що покупець погодив постачання товару із вказаними відхиленнями та Договір виконано у повному обсязі у разі, якщо він прийняв товар, що був поставлений постачальником із вказаними відхиленнями. У випадку постачання товару з відхиленнями, передбаченими попереднім абзацом цього пункту, розрахунок проводиться за фактично поставлену кількість товару, виходячи з встановленої Договором ціни. У випадку постачання товару з перевищенням постачальником обсягу товару визначеного цим Договором розрахунок проводиться за кількістю товару, передбаченого специфікацією. Товар, що отриманий від постачальника із перевищенням кількості визначеної специфікацією, вважається переданий покупцю безоплатно та оплаті не підлягає (п. 3.8 Договору). Позивач за первісним позовом звернувся до покупця із Листом вих. № 1/19/08-20 від 19.08.2020 у якому просив на підставі п. 3.8 Договору погодити остаточний асортимент та обсяг необхідної продукції, у відповідь на який, покупець Листом № 12/1688 від 27.08.2020 повідомив, що не заперечує приймання продукції у запропонованій кількості, крім труби 820х10 враховуючи неможливість з технічних причин поставити трубу у кількості передбаченій Договором та відсутністю нагальної потреби. 25 січня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої, сторони керуючись п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1 Договору та викласти його в такій редакції: Загальна ціна Договору складає 361 929,60 грн., у тому числі ПДВ 20% - 60 321,60 грн. Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 від 25.01.2021 до Договору сторонами узгоджено, що ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії Договору. Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 від 25.01.2021 до Договору сторонами викладено Специфікацію до Договору, відповідно до якої, сторонами узгоджено поставку товару вартістю 361 929,60 грн. Таким чином, позивачем за первісним позовом виконано взятий на себе обов`язок з поставки товару у повному обсязі, проте з порушенням встановленого Договором строку. Разом з тим, постачальник зазначає, що поставка відбулась в строк, обумовлений сторонами, оскільки узгодженою датою поставки сторони визначили період з 08.09.2020 по 17.09.2020, про що свідчить дата видачі директором ТОВ «Євро-Реконструкція» Довіреності № 384 на отримання від ТОВ «Три-А-Плюс» цінностей за Договором - 08.09.2020, яка діє до 17.09.2020. Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, колегія суддів наголошує, що жодного доказу в підтвердження внесення змін до Договору в частині узгодження іншого строку поставки, матеріали справи не містять. Як правильно було зауважено судом першої інстанції, сам по собі факт видачі відповідачем за зустрічним позовом довіреності № 384 на отримання «труби в асортименті» саме 08.09.2020, зі строком дії до 17.09.2020, не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо внесення змін до Договору. Таким чином, вказаним спростовуються доводи апелянта про неправильне встановлення судом першої інстанції строків поставки позивачем товару, як і доводи про неправильне застосування ст. 612, 613 Цивільного кодексу України. Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України установлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін «кредитор» у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов`язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов`язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов`язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов`язку. Пунктом 2.6 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний письмово повідомити покупця про дату поставки товару до місця призначення не менше ніж за два робочих дні до за планової дати поставки. При цьому, жодних доказів, які б свідчили про повідомлення покупця про дату поставки товару та висловлення покупцем, зокрема письмової згоди щодо зміни строку поставки, або ж відтермінування такої дати, саме з ініціативи покупця, матеріали справи не містять. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України. Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6.3 Договору узгоджено, що у разі прострочення постачальником строків поставки товару, а також за недотримання строків, визначених для заміни та/або повернення дефектного товару, покупець маж право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,3% від загальної ціни Договору за кожний день затримки виконання зобов`язання та відшкодування збитків, завданих постачальником неналежним виконанням умов цього Договору. Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем за зустрічним позовом порушено строки поставки товару, з огляду на узгодження сторонами у п. 6.2 Договору, з урахуванням приписів ст. 6, 627 ЦК України, здійснення нарахування пені від загальної ціни Договору, яка у період з 01.09.2020 по 15.09.2020 складала 387 964,80 грн., здійснивши перерахунок пені, судом першої інстанції правильно встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 17 458,42 грн., оскільки позивачем за зустрічним позовом не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, у зв`язку з чим помилково визначено кінцевим строком поставки - 30.08.2020. При здійсненні вказаного висновку судом першої інстанції також враховано те, що Додаткова угода № 1 від 25.01.2021 до Договору, якою викладено п. 3.1 Договору в новій редакції, а саме зменшено ціну Договору, відповідно до п. 5 набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом строку дії Договору, а отже діє з 25.01.2021. У свою чергу апелянт наполягає, що у формулі розрахунку пені замість суми заборгованості покупець в розрахунок включає загальну суму договору 387 964,80, яка у свою чергу не відповідає дійсності, оскільки відповідно до додаткової угоди №1 від 25.01.2021 сторони узгодили загальну суму договору - 361 929,60 грн. Однак, з такими доводами колегія суддів не вбачає за можливе погодитись, оскільки, як було зазначено вище, Додаткова угода № 1 від 25.01.2021 до Договору діє з 25.01.2021, відповідно і узгоджена ціна між сторонами діє з вказаної дати, а беручи до уваги, що в період, за який заявлено до стягнення пеню, діяла загальна ціна договору, то суд дійшов до переконання, що відповідачем було здійснено правильний розрахунок пені. Крім того, у відповідності до п. 6.4 Договору у разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 14 календарних днів або відмови постачальник здійснити поставку у повному обсязі з будь-яких причин, покупець має право відмовитися від його подальшого прийняття та вимагати від постачальника розірвання Договору та повернення всіх сплачених за цим Договором коштів, а також вимагати від постачальника сплати штрафу у розмірі 10% від загальної ціни Договору. Відтак, враховуючи положення Договору, оскільки порушення строку поставки товару перевищує 14 днів, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 38 796,48 грн. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про: - задоволення первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» частково на суми: 8 378,54 грн. інфляційних втрат; 2 125,68 грн. 3% річних, 8 623,78 грн. пені та про відмову в задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 125,92 грн. пені та 15,73 грн. 3% річних; - задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» частково на суми: 17 458,42 грн. пені та 38 796,48 грн. штрафу та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 1 163,89 грн. пені. Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Крім того, в даному випадку, з огляду на часткове задоволення первісного і зустрічного позовів суд визнав наявність процесуальних підстав для зустрічного зарахування таких сум (58 478,89 грн. (17 458,42 грн. пені + 38 796,48 грн. штрафу + 2 223,99 грн. судового збору.) - 21 381,31 грн. (8 378,54 грн. інфляційних втрат + 8 623,78 грн. пені +2 125,68 3% річних + 2 253,31 грн. судового збору) та стягнення різниці між ними в розмірі 37 097,58 грн. (34 873,59 грн. штрафу та 2223,99 грн. судового збору) на користь позивача за зустрічним позовом. Апелянт наводить свої заперечення щодо такого розподілу судових витрат та вважає, що суд помилково стягнув з позивача судовий збір в розмірі 2 223,99 грн, натомість після зустрічного зарахування, повинен був стягнути з позивача 432,56 грн судового збору. Однак, перевіривши такі доводи скаржника, колегія суддів визнає їх необґрунтованими та наголошує, що суд першої інстанції здійснив правильний розрахунок судового збору, детальний розрахунок якого навів в оскаржуваному рішенні. Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить обґрунтованих доводів щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-А-Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №910/2342/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/2342/21 повернути до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді М.Л. Яковлєв С.Р. Станік