Ухвала КЦС ВС № 734/1791/20

Ухвала 24 січня 2022 року м. Київ справа № 734/1791/20 провадження № 61-841ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради, яка підписана представником Торутою Людмилою Павлівною, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області і Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Чернігівської області про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 10 січня 2022року Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року. На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження і особа, яка подала касаційну скаргу, не порушує питання про його поновлення. Постанова Чернігівського апеляційного суду ухвалена 25 листопада 2021 року (відомості про складення повного судового рішення відсутні). Касаційна скарга здана до поштового відділення 10 січня 2022 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні та святкові дні) було 28 грудня 2021 року. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Посилання у касаційній скарзі на неотримання постанови Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року та її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 грудня 2021 року не змінює строк касаційного оскарження, визначений частиною першою статті 390 ЦПК України. На підставі викладеного, згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу, має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строку, навівши поважні причини для поновлення строку та подавши відповідні докази. Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі особа, яка її подала, підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається, зокрема на постанову Верховного Суду від 01 лютого 2017 року у справі № 757/3750/16-ц, постанови у справах № 461/1903/16-ц, № 910/17792/17. Однак, аналіз судових рішень у справі № 757/3750/16-ц, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить, що Верховним Судом постанова від 01 лютого 2017 року в указаній справі не ухвалювалась. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід конкретизувати постанови Верховного Суду, на які міститься посилання у касаційні скарзі, зокрема зазначити їх правильні реквізити (дату ухвалення та номер справи) для належної ідентифікації у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи. Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Особа, яка подала касаційну скаргу, у касаційній скарзі, зазначає, що звільнена від сплати судового збору, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». У пункті 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Разом з тим, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради, не є позивачем у справі, тому має сплатити судовий збірв порядку та розмірі, який визначений Законом України «Про судовий збір». Згідно підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - 2020 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Таким чином, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги особі, яка її подала, необхідно сплатити судовий збір за вимогами: немайнового характеру у розмірі 5 044,80 грн (840,80 грн * 200% * 3 вимоги немайнового характеру); майнового характеру (ураховуючи розмір задоволених позовних вимог позову 341 674,32 грн) - 6 833,49 грн (3 416,745 * 200%), а всього - 11 878,29 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради, яка підписана представником Торутою Людмилою Павлівною, на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат