Ухвала КГС ВС № 910/7498/21

УХВАЛА 24 січня 2022 року м. Київ Справа № 910/7498/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б. Ю. та Селіваненка В. П., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Южтехмаш" (далі - Товариство) на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2021, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2021, постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 за позовом Товариства до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Преміумжитлобуд" про стягнення 239 978,00 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство 04.01.2022 (згідно з відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2021, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2021, постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 зі справи № 910/7498/21. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України. Разом з тим відповідно до положень частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. З огляду на зазначене оскаржувані в касаційному порядку додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2021 та додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 є пов`язаними із первісними судовими актами, а саме: рішенням суду першої інстанції від 15.07.2021 та постановою суду апеляційної інстанції від 30.11.2021 відповідно, тобто є їх невід`ємними частинами. Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 239 978, 00 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором оренди обладнання, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми. Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для перегляду цієї справи в касаційному порядку та посилається на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не було враховано висновків Верховного Суду щодо необов`язковості виставлення рахунків-фактур, які не можуть бути підставою для сплати орендних платежів, а також скаржник посилається на те, що останній у своїй господарській діяльності, основним видом якої є надання в оренду будівельних машин і устаткування, використовує типовий договір оренди, в якому не визначено строку внесення орендної плати, тобто застосовуються положення частини п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України щодо щомісячної сплати платежів, у зв`язку з чим скаржник вважає, що справа має виняткове для нього значення. Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Проте наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання скаржника на неправильне застосування норми права та неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм можуть бути підставою касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 ГПК України (за умови подібності правовідносин), проте не можуть вважатися виключним випадком для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми. Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Разом з тим незгода скаржника із судовим рішенням не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом. Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Отже, касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2021, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2021, постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у цій справі, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Южтехмаш" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2021, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2021, постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 зі справи № 910/7498/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Б. Львов Суддя В. Селіваненко