Ухвала КГС ВС № 910/17889/20

УХВАЛА 20 січня 2022 року м. Київ cправа № 910/17889/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б., за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т., представників учасників справи: позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Автопоставка 3000" (далі - ТОВ "Автопоставка 3000", позивач) - не з`явилися, відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Укрзалізниця, відповідач, скаржник) - Будова Н.М. (адвокат), розглянув касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 (суддя К. І. Головіна) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (головуючий - суддя Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.), у справі № 910/17889/20 за позовом ТОВ "Автопоставка 3000" до АТ "Українська залізниця" про стягнення 1 372 744, 82 грн, Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. ТОВ "Автопоставка 3000" звернулося до суду з позовом до АТ "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у сумі 1 372 744,82 грн, з яких: основного боргу - 1 255 319,94 грн, пеня - 64 141,69 грн, інфляційних втрат - 21 383,46 грн, 3% річних - 31 899,73 грн. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки від 22.07.2019 № ПЗ/НХ-19906/НЮ у частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021: позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Автопоставка 3000" основний борг у сумі 1 255 319,94 грн, пеню у сумі 64 141,69 грн, інфляційні втрати у сумі 21 383,46 грн, 3 % річних у сумі 30 456,94 грн, судовий збір у сумі 20 569,53 грн; у решті позовних вимог відмовлено. 2.2. Рішення судів попередніх інстанції мотивовано тим, що відповідач своєчасно та у повному обсязі вартість поставленого йому товару не сплатив, чим допустив порушення зобов`язання за договором. Суд також визнав арифметично обґрунтованими заявлену позивачем суму пені, при цьому судом здійснено перерахунок сум 3% річних, інфляційних втрат починаючи з 07.01.2020 (на 31 банківський день після поставки товару, як це передбачено у пункті 4.1 договору), а не з 24.12.2019, як вважав позивач.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг 3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 910/17889/20; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги 4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не вірно застосовано норми статей 6, 204, 212, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19 та від 12.03.2019 у справі № 922/832/18 щодо правомірності укладеного сторонами правочину та настання строку виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. 4.2. Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що порушення судом норм процесуального права, а саме статей 76, 86, 236, 238 ГПК України, та норм матеріального права, а саме статей 267, 909, 924, 1166 ЦК України, статей 6, 204, 212, 530, 627, 629, 692 Господарського кодексу України (далі - ГК України), призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення незаконного судового рішення.

5. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу 5.1. ТОВ "Автопоставка 3000" направило 01.12.2021 відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку, у якому позивач просить касаційну скаргу Укрзалізниці залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. 5.2. ТОВ "Автопоставка 3000" направило 04.01.2022 на адресу Верховного Суду заяву про розгляд касаційної скарги без участі представника позивача.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. ТОВ "Автопоставка 3000" (постачальник) та АТ "Українська залізниця" (покупець) 22.07.2019 укладено договір поставки ПЗ/НХ-19906/НЮ (далі - договір). 6.2. Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов`язується у 2019 році поставити і передати у власність покупцю певний товар (двигуни дизельні 2018-2019 років, виробником якого є: ВАТ "Мінський моторний завод" (Білорусія)), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. 6.3. Кількість та асортимент товару визначається у специфікації № 1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору (пункт 1.4 договору). 6.4. Відповідно до пункту 3.2 договору ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України (пункт 3.1 договору). Загальна сума договору становить 1 255 319,94 грн. 6.5. Згідно з пунктом 4.2 договору оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 30 банківських днів після дати поставки партії товару, відповідно з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену пунктом 6.1 договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 4.1 договору). 6.6. Датою оплати вважається дата відправлення коштів покупцем за банківськими реквізитами постачальника (пункт 4.2 договору). 6.7. Постачальник здійснює поставку товару на склад покупця на умовах DDP (Київський головний матеріальний склад: Київська область, с. Шевченкове, вул. Польова, 5 (ст. Бобрик) або інший підрозділ покупця, вказаний у заявці на поставку товару відповідно до Правил Інкотермс 2010 року (пункт 5.1 договору). Поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів на підставі відповідної письмової заявки покупця підписаної уповноваженими представниками покупця. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної або акта приймання-передачі (пункти 5.2, 5.5 договору). 6.8. Відповідно до пунктів 7.1, 7.3 договору постачальник зобов`язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором, а покупець - своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар. 6.9. У пункті 8.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. 6.10. У пункті 8.6 договору сторонами погоджено, що у разі нездійснення постачальником реєстрації податкових накладних у строки, передбачені Податковим кодексом України та/або порушення постачальником строків порядку заповнення і реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов`язується відшкодовувати покупцю суму недоотриманого покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість, а також збитки, понесені у зв`язку з застосуванням до останнього фінансових санкцій. 6.11. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 включно (пункт 13.1). 6.12. Специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару - двигун дизельний у кількості 7 одиниць загальною вартістю 1 225 319,94 грн. 6.13. Видаткова накладна від 21.11.2019 № 281 та акт приймання - передачі від 21.11.2019, окрім постачальника, були підписані з боку покупця (Регіональної філії «Південно-Західна залізниця») начальником майстерні виробничого підрозділу Шепетівська дистанція колії Гетьман Р. Н. та скріплені печаткою цього підрозділу. 6.14. Перевезення товару на склад покупця підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.11.2019 №Р281. 6.15. Позивач зазначає, що на виконання вказаного договору, відповідно до видаткової накладної від 21.11.2019 № 281, позивач поставив відповідачу товар на суму 1 255 319,94 грн, що також підтверджується актом приймання передачі від 21.11.2019 та товарно-транспортною накладною від 21.11.2019 № Р281. 6.16. Судами також встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 440/3177/20, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 р., позов ТОВ "Автопоставка 3000" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 30.04.2020 №1547723/39185235. Зобов`язано Державну податкову службу (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.11.2019 №3, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Автопоставка 3000". Зокрема, в межах справи № 440/3177/20 встановлено, що на виконання умов договору на підставі видаткової накладної від 21.11.2019 №281 позивач поставив покупцю товар - Двигун Д-245.12С-2950 в кількості 7 шт всього на суму 1 255 319,94 грн, з урахуванням ПДВ. Перевезення здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 21.11.2019 №Р281. У зв`язку з цим позивач 21.11.2019 за фактом першої події (поставка товару) склав податкову накладну №3 на загальну суму 1 255 319,94 грн, у т.ч. ПДВ 209 219,99 грн. У відповідь позивач отримав квитанцію, у якій зазначено, "Документ прийнято. Реєстрація зупинена". Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної від 21.11.2019 №3 зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . В якості підстави для відмови у реєстрації податкової накладної у ЄРПН зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. В межах справи № 440/3177/20 колегія суддів зазначила про безпідставність таких доводів контролюючого органу, оскільки за умовами договору поставки від 22.07.2019, оплата та кожну партію поставленого товару за даним договором здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно з пунктом 6.1 договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства (пункт 4.1 договору). По факту відвантаження товару, за першою подією, позивачем було сформовано та відправлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 21.11.2019 № 3, на загальну суму 1255319,94 грн, в т.ч, ПДВ - 209219,99 грн. 6.17. Відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості поставленої продукції виконав неналежним чином, вартість товару на вказану суму не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.10.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/17889/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б. 7.2. Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/17889/20 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). 7.5. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 8.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором поставки від 22.07.2019 № ПЗ/НХ-19906/НЮ. 8.2. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що: позивач виконав своє зобов`язання за договором поставки, поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковою накладною від 21.11.2019 № 281 та актом приймання-передачі від 21.11.2019, які були підписані кожною із сторін та скріплені печатками; відповідачем не заперечується факт отримання від позивача спірного товару на підставі видаткової накладної № 281 та акта приймання-передачі від 21.11.2019, перевезення вказаного товару на склад покупця підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.11.2019 № Р281. Судами також враховано те, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі № 440/3177/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021, позов ТОВ "Автопоставка 3000" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 30.04.2020 №1547723/39185235; зобов`язано Державну податкову службу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.11.2019 №3, складену ТОВ "Автопоставка 3000". 8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 8.4. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 8.5. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 8.6. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (яка оприлюднена 14.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень). Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. 8.7. Верховний Суд зазначає, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку. 8.8. Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3116/19 та від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, то Верховний Суд зазначає таке. 8.9. У справі № 922/832/18, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення основного боргу, 3% річних, "втрат від інфляції", обґрунтоване неналежним виконанням відповідачем за цим позовом грошових зобов`язань за договором про закупівлю робіт від 30.11.2015 №1511000726. Також у справі подано зустрічний позов про стягнення пені і штрафу, що також обґрунтовано посиланням на той же договір. Приймаючи постанову від 12.03.2019 у цій справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що: пунктом договору було передбачено, що неподання підрядником у встановлений строк податкової накладної/розрахунку коригування або її оформлення з порушенням встановленого порядку заповнення, непідтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН в установлені строки, ненадання копій квитанцій, зазначеної в абзаці другому пункту 4.3 Договору, є відкладальною обставиною для настання обов`язку замовника щодо здійснення оплати робіт за цим договором; при цьому, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 204 ЦК України, не з`ясували належним чином обставини і не оцінили докази, які (обставини і докази) пов`язані з настанням строку виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Верховний Суд наголосив, що від правильного визначення такого строку безпосередньо залежить результат розгляду позовних вимог у цій справі. 8.10. У справі № 916/3089/19, на яку посилається скаржник, предметом позову було позов було подано про стягнення із Залізниці основного боргу, пені, "інфляційних збитків", 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Залізницею умов укладеного сторонами договору на надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів від 14.09.2018 №ОД/Т-18-896/НЮ. Приймаючи постанову від 18.08.2020 у цій справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив з того, що пунктом договору було передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником протягом 30 календарних днів з дати надання послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають сплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановленому чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних розрахунків коригування з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При цьому, Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 204 ЦК України, не з`ясували належним чином обставини і не оцінили докази, які (обставини і докази) пов`язані з настанням строку виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Верховний Суд наголосив, що від правильного визначення такого строку безпосередньо залежить результат розгляду позовних вимог у цій справі. 8.11. З наведеного вбачається, що справи № 922/832/18 та № 916/3089/19 та справа що розглядається (№910/17889/20), суттєво відрізняються за обставинами справи [різні договірні зобов`язання (договір про закупівлю робіт/договір на надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів/договір поставки), різні умови договорів], встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що постановами Верховного Суду у справах №922/832/18 та №916/3089/19, на які посилається скаржник, скасовано рішення судів попередніх інстанції, та направлено їх на новий розгляд до судів перших інстанцій. При цьому, відповідно до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 910/10987/18, за результатами нового розгляду справ фактично-доказова база в основі рішення суду в них може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судом обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, може вплинути на правові висновки в ній. Як зазначила сама Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові - "ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі". Таким чином, оскільки постановами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 916/3089/19 та від 12.03.2019 у справі № 922/832/18, справи було передано на новий розгляд до місцевих господарських судів для дослідження відповідних доказів, тому касаційним господарським судом не було сформовано остаточного висновку щодо застосування норми права у правовідносинах. 8.12. У справі № 910/3116/19, на яку посилається скаржник, предметом позову було стягнення 322 654,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.03.2017, укладеного між сторонами у справі, у частині повної оплати відповідачем придбаного майна. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 та постановою Верховного Суду від 30.03.2020, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що договором купівлі-продажу від 21.03.2017 сторони передбачили таку його умову, як здійснення остаточного розрахунку за придбане майно у розмірі 5 % від вартості майна, що становить 322 654,38 грн, протягом 5 днів з моменту розірвання договору оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщено, на підставі відповідного рішення розпорядника землі. Оскільки виконання відповідного обов`язку відповідача залежить від настання певної події - прийняття розпорядником землі рішення про розірвання договору оренди, яке на час розгляду справи прийнято не було, відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ "Фосагро-Україна" заявленої позивачем до стягнення суми. 8.13. З огляду на фактичні обставини даної справи (№ 910/3116/19) та фактично-доказову базу, подані сторонами та оціненими судами докази, відмінність справ за змістовним критерієм, різну правову природу правовідносин у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що ці справи (№ 910/3116/19 та № 910/17889/20) є подібними, враховуючи вищевказані критерії подібності справ та встановлені істотно різні обставини справ. 8.14. Так, у справах № 922/832/18, № 910/3116/19, № 916/3089/19 судові рішення прийняті за різного правового регулювання, за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у наведеній справі, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів на різних підставах, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення, що виключає їх подібність цих справ та справи №910/17889/20. 8.15. За таких обставин доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставним, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/17889/20. 8.16. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України. Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції. 8.17. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. 8.18. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 8.19. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/17889/20 (у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. 8.20. Інших підстав для перегляду справи у судів касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, Укрзалізниця у касаційній скарзі не наводить. 8.21. Крім того, Верховний Суд приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 910/2077/20. 8.22. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій ухвалі, беруться до уваги Касаційним господарським судом. 8.23. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені у касаційній скарзі, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. 9.2. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця". Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі №910/17889/20. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Колос