Постанова Миколаївський апеляційний суд № 485/1590/21

25.01.22 22-ц/812/291/22 Єдиний номер справи 485/1590/21 Провадження 22-ц812/291/22 Головуючий по 1 інстанції Квєтка І.А. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 25 січня 2022р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Серебрякова Т.В., секретар судового засідання Горенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021р. за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, встановила: У листопаді 2021р. АТ КБ «Приватбанк» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення 10978,91 грн. заборгованості за кредитом. Позивач зазначав, що 12 вересня 2014р. уклав з відповідачем кредитний договір, за умовами якого надав останньому 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 18 жовтня 2021р. утворилася заборгованість за кредитом у сумі 10978,91 грн., яка складається з основного боргу (тіло кредиту) 8890,83 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 2088,08 грн. Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача 10978,91 грн. заборгованості за кредитом. Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 2046,09 грн. основного боргу (тіло кредиту) за кредитним договором від 12 вересня 2014р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду в частині відхилених вимог, просив його скасувати і ухвалити нове про їх задоволення. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За правилами ст.207 ЦКправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст.ст.626,628 ЦКдоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦКвстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно зі ст.633 ЦКпублічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за закономнадані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦКдоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ст.1054 ЦКза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилами ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст.10561 ЦК розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як встановлено судом, 12 вересня 2014р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Для обслуговування договору позивач видав відповідачу кредитні картки з терміном дії останньої липень 2023р. За період з 13 вересня 2017р. по 18 жовтня 2021р. ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «Приватбанк» загалом 35934,42 грн., а повернув 36835,5 грн., при цьому за даними особового рахунку сплачені відповідачем кошти зараховувались, в тому числі й на погашення процентів за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування (членський внесок). Рішення суду в частині стягнення з відповідача 2046,09 грн. основного боргу (тіло кредиту) не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК. З`ясувавши, що підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява не містить умов щодо розміру процентів за користування кредитним коштами та комісії за обслуговування (членський внесок), суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за обслуговування (членський внесок). У зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про стягнення процентів з мотивів відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття відповідачем представлених банком умов, тарифів та відповідно приєднання до запропонованого договору. Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019р. у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) щодо подібних правовідносин і який підлягає обов`язковому врахуванню на підставі ч.4 ст.263 ЦПК. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про врахування при вирішенні спору позицій Верховного Суду щодо підстав визнання неукладеним кредитних правовідносини (кредитного договору), викладених у постанові від 28 березня 2019 року (справа № 428/2873/17, оскільки у справі, яка переглядається, суд не дійшов висновку про неукладеність між сторонами кредитного договору, а навпаки, виходив з факту його укладеності, але відсутності домовленості між сторонами щодо окремих його умов. Доводи щодо порушення норм матеріального права про платність кредиту підлягають відхиленню, тому що суд відмовив в задоволенні договірних процентів, що не позбавляє позивача права пред`явити позов з інших підстав. Оскільки суд ухвалив, в оскаржуваній частині, рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021р. без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2022р. Головуючий: Судді: