Ухвала КГС ВС № 910/5327/21

УХВАЛА 21 січня 2022 року м. Київ Справа № 910/5327/21 Провадження № 139/2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В.Г. - головуючого (судді-доповідача), Банаська О.О., Картере В.І. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал", відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, перевіривши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. (головуюча), Євсікова О.О., Ходаківської І.П. та на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у складі судді Князькова В.В. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення 27 119,16 грн В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 27 119,16 грн заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/3749839 від 04.10.2014, з яких 2 903,81 грн 3 % річних, 11 896,77 грн інфляційні втрати, 12 318,58 грн пеня, та стягнення 2 270,00 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. 05.04.2021 ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5327/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 31.05.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5327/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 27 119,16 грн задоволено частково. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" 3% річних в сумі 2 903 (дві тисячі дев`ятсот три) грн 81 коп, інфляційні втрати в розмірі 11 896 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 77 коп, судовий збір в сумі 1 238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) грн 88 коп, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн 04 коп. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені на суму 12 318,58 грн. Судовий збір в розмірі 1 031,12 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 816,96 грн вирішено залишити за позивачем. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/5327/21, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. 09.12.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/5327/21 залишено без змін. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101751919), повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду 09.12.2021 у справі № 910/5327/21 складено 09.12.2021, оприлюднено 13.12.2021. 30.12.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Моторним (транспортним) страховим бюро України надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить відступити від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/5327/21. Розгляд касаційної скарги здійснювати з повідомленням (викликом) сторін. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду 09.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/5327/21. 06.01.2022 автоматизований розподіл справи № 910/5327/21 не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується витягом з протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.01.2022. 10.01.2022 відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями, справу № 910/5327/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пєскова В.Г. (судді-доповідача), Банаська О.О., Картере В.І. 19.01.2022 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання Моторно (транспортного) страхового бюро України про передачу справи № 910/5327/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Перевіривши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5327/21 з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270 грн. Предметом позову у даній справі є страхове відшкодування за наслідками настання страхового випадку в сумі 27 119,16 грн, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2021 році (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Отже справа № 910/5327/21 є малозначною в силу статті 12 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Підставами касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 скаржник вказує пункт 2 частини другої статті 287 та підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник звертає увагу Суду на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, оскільки Верховний Суд у вказаній постанові з урахуванням якої суд апеляційної інстанції прийняв постанову у справі № 910/5327/21 про задоволення позову, допустив помилку при тлумаченні норм права, а саме підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 та пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності неземних транспортних засобів", внаслідок чого поклав на Моторне (транспортне) страхове бюро України (суб`єкта приватного права та розпорядника коштів фонду захисту потерпілих) обов`язок з відповідальності за колишнього члена Моторного (транспортного) страхового бюро України, який порушив грошове зобов`язання та поклали такий обов`язок на весь ринок обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу. На думку скаржника, Верховний Суд, ухваливши постанову від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, поклав на сферу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу відповідальність за колишнього члена Моторно (транспортного) страхового бюро України. Ухвалення такої постанови було без належного встановлення всіх суб`єктів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу. Також, Моторне (транспортне) страхове бюро України вважає, що справа № 910/5327/21 має виняткове значення для скаржника, а касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у сфері виконання обов`язків страховиків членів Моторно (транспортного) страхового бюро України, які були визнанні банкрутом. При цьому, скаржник зазначає, що порушення грошового зобов`язання колишнім членом Моторного (транспортного) страхового бюро України утворилося внаслідок неналежного урядування з боку держави та покладання обов`язку виплати 3% річних, інфляційних втрат, пені, на всіх членів Моторно (транспортного) страхового бюро України призводить до порушення норми прямої дії - частини другої статті 61 Конституції України. Крім того, скаржник вважає, що покладання обов`язку з відповідальності за колишнього учасника на Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке уособлює весь ринок обов`язкового страхування, призведе до дискримінації учасників ринку страхування та надасть змогу недобросовісним власникам створювати страхові компанії та не виконувати свої обов`язки за договорами обов`язкового страхування. Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи. Разом з тим, обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у праворозумінні чи у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо. Водночас, скаржником не обґрунтовано у достатній мірі необхідності відступлення від вже сформованого висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19, щодо застосування норм права, а доводи скаржника зводяться до власного розуміння та тлумачення як судового акту так і закону в цілому, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Колегією суддів встановлено, що зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України немає. При цьому Верховний Суд зазначає, що розгляд касаційних скарг покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Також, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для скаржника. Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано. Крім того, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі позивач жодних обґрунтувань не наводить. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення пункту 2 частини другої та підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторно (транспортного) страхового бюро України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, розгляд клопотання про передачу справи № 910/5327/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не здійснюється. На підставі викладеного та керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 910/5327/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Пєсков Судді О. Банасько В. Картере