Постанова 4870 № 909/724/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" січня 2022 р. Справа №909/724/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді О.В. Зварич суддів В.М. Гриців І.Б. Малех, розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» за №19/10-21 від 19.10.2021 року (вх. № 01-05/3546/21 від 25.10.2021 року) на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року (суддя І.М. Скапровська; повний текс рішення складено 01.10.2021 року) у справі № 909/724/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західстан» (надалі ТзОВ «Західстан») до відповідача: Дочірнього підприємства «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» (надалі ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед») про стягнення 105125,00 грн., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 22.07.2021 року ТзОВ «Західстан» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» про стягнення 105125,00 грн., з яких: 84454,55 грн. основного боргу; 2971,04 грн. 3% річних; 11755,81 грн. інфляційних втрат; 5943,60 грн. штрафних санкцій за обліковою ставкою НБУ (з врахуванням уточненої позовної заяви). Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №06/20-01 від 01.06.2020 року (з наступними змінами та доповненнями) ТзОВ «Західстан» передав (поставив) ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» продукцію (щебінь гравійний фр. 5*20) на загальну суму 362084,55 грн. Однак, відповідач в порушення умов договору частково оплатив отриманий товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 84454,55 грн. За прострочення виконання зобов`язання по оплаті отриманої продукції позивач нарахував відповідачу 2971,04 грн. 3% річних, 11755,81 грн. інфляційних втрат; 5943,60 грн. штрафних санкцій за обліковою ставкою НБУ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року у справі №909/724/21 (суддя І.М. Скапровська) частково задоволено позов ТзОВ «Західстан». Стягнуто з ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» на користь ТзОВ «Західстан» суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 99181,40грн., а саме 84454,55 грн. основного боргу, 2971,04 грн 3% річних від простроченої суми, 11755,81 грн. інфляційних витрат та 2141,66 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції встановив, що позивач на підставі договору №06/20-01 від 01.06.2020 року (з наступними змінами та доповненнями) поставив відповідачу товар на загальну суму 362084,55 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, частково оплатив отриманий товар, тому вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 84454,55 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Суд задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи положення ст. 625 ЦК України. В стягненні з відповідача пені суд відмовив, оскільки сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначили її розмірів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів про заборгованість ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед», а тому наявні законні підстави для відмови в задоволенні позову. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року у справі №909/724/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Західстан». Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про те, що надані ним докази підтверджують факт існування між сторонами договірних відносин, фінансово-господарських операцій та заборгованості відповідача. Відповідач не надав доказів про належне виконання своїх договірних зобов`язань та відсутність заборгованості перед Товариством. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року у справі №909/724/21, апеляційну скаргу ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» без задоволення. Апеляційне провадження у справі Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/724/21 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Б. Малех. Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою у справі №909/724/21 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України. За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №№7901011590244, 7901011590201 позивач та відповідач ознайомлені з порядком розгляду даної справи. На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» на судове рішення у справі №909/724/21, яке є предметом оскарження. Обставини справи Як видно із наявних у справі копій документів, 01.06.2020 року між ТзОВ "Західстан" (постачальник) та ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №06/20-01, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, а саме: гравійно-піщану суміш, пісок, щебінь різних фракцій (а.с. 29). Згідно з п. 1.2 договору ціни на продукцію є договірними і можуть змінюватися у зв`язку із зміною цін на енергоносії, ресурси, послуги та зміною податкових і нормативних актів, що оформляється обома сторонами у вигляді додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною даного договору. Найменування, кількість і вартість продукції визначаються відповідними рахунками-фактурами та видатковими накладними (п. 1.3 договору). У розділі 2 договору «Умови оплати» сторони погодили, що постачання продукції здійснюється за попередньою оплатою у розмірі 50% від вартості товару (п. 2.1). Покупець зобов`язаний оплатити товар в кількості фактично поставленій постачальником на підставі видаткових і податкових накладних та рахунку-фактури (п. 2.2). Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться покупцем протягом 5 днів від дня отримання товару (п. 2.3). У відповідності до п. 3.2 договору моментом переходу права власності на продукцію до покупця є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі продукції. За умовами розділу 4 договору «Відповідальність сторін» за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством України. Постачальник зобов`язаний скласти податкові накладні з дотриманням умови щодо реєстрації таких накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Згідно з п.п. 6.1, 6.2 договору усі спори і суперечки, які можуть виникнути по даному договору, або в зв`язку з його виконанням, будуть вирішуватися шляхом переговорів. Якщо спори і суперечки не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню у відповідності з діючим законодавством України. Відповідно до п. 7.2 договір набуває чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2020 року. 01.11.2020 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу 306/20-01 від 01.06.2020 року, відповідно до п. 1.1 якої постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, а саме: щебінь гравійний фракції 5*20 (а.с. 30). Ціни на продукцію формуються в залежності від поставлених обсягів наступним чином: 220 грн/т згідно затверджених обсягів продукції в п. 1.3 даного договору; 230 грн./т, якщо фактичний обсяг поставленої продукції менший запланованого (п. 1.2 додаткової угоди). В пункті 1.3 додаткової угоди сторони узгодили планові обсяги поставки продукції в розрізі по місяцях: січень 400т, лютий 650т, березень - 650т, квітень - 800т, травень - 800т, червень - 800т, липень - 800т, серпень - 800т, вересень - 800т, жовтень - 800т, листопад - 650т, грудень - 650т. Ціни на продукцію є договірними і можуть змінюватись за домовленістю сторін. Про зміну ціни сторони повинні повідомити одна одну за 10 календарних днів до початку місяця поставки (п.п. 1.4 додаткової угоди). Згідно з п. 2.1 додаткової угоди передоплата за продукцію здійснюється у розмірі 50% від запланованого обсягу поставки згідно п. 1.3 за ціною 220 грн/т протягом поточного місяця. Відповідно до п. 2.3 додаткової угоди покупець зобов`язаний провести остаточний розрахунок за товар в кількості фактично поставленій постачальником до 10-го числа наступного місяця. З наявних у справі копій договору купівлі-продажу №06/20-01 від 01.06.2020 року та додаткової угоди №1 від 01.11.2020 року вбачається, що на них проставлено підписи представників сторін. На виконання умов договору купівлі-продажу №06/20-01 від 01.06.2020 року (з наступними змінами та доповненнями) позивач в період з червня по листопад 2020 року передав (поставив) відповідачу товар загальною вартістю 362084,55 грн., що підтверджується наявними у судовій справі копіями видаткових накладних № РН-0000158 від 05.11.2020, № РН-0000157 від 04.11.2020, № РН-0000156 від 03.11.2020, №РН-0000150 від 30.10.2020, №РН-0000147 від 28.10.2020, № РН-0000141 від 23.10.2020, № РН-0000140 від 21.10.2020, № РН-0000138 від 20.10.2020, № РН-0000137 від 16.10.2020, № РН-0000135 від 09.10.2020, № РН-0000134 від 08.10.2020, № РН-0000130 від 07.10.2020, № РН-0000127 від 06.10.2020, № РН-0000125 від 02.10.2020, № РН-0000121 від 29.09.2020, № РН-0000119 від 28.09.2020, № РН-0000097 від 11.08.2020, № РН-0000093 від 07.08.2020, № РН-0000091 від 05.08.2020, № РН-0000090 від 04.08.2020, № РН-0000088 від 28.07.2020, № РН-0000085 від 27.07.2020, № РН-0000082 від 23.07.2020, № РН-0000080 від 22.07.2020, № РН-0000077 від 20.07.2020, № РН-0000074 від 17.07.2020, № РН-0000067 від 14.07.2020, № РН-0000062 від 13.07.2020, № РН-0000060 від 09.07.2020, № РН-0000057 від 03.07.2020, № РН-0000056 від 22.06.2020, № РН-0000051 від 17.06.2020, які містять відтиски печаток сторін та підписи їх представників (а.с. 119-151). В період з 17.06.2020 року по 30.11.2020 року відповідач частково виконав свої договірні зобов`язання щодо оплати отриманого товару та перерахував позивачу 234160,00 грн. В підтвердження зазначених обставин позивач додав до позовної заяви копії платіжних доручень № 1936 від 17.06.2020, № 1955 від 19.06.2020, № 1963 від 23.06.2020, №1981 від 09.07.2020, № 1988 від 10.07.2020, № 1990 від 13.07.2020, № 1998 від 16.07.2020, № 2007 від 23.07.2020, № 2044 від 06.08.2020, № 2057 від 17.08.2020, №2105 від 27.08.2020, № 2183 від 22.09.2020, № 2242 від 13.10.2020, № 2278 від 22.10.2020, № 2285 від 23.10.2020, № 2359 від 17.11.2020, № 2421 від 30.11.2020, № 2685 від 05.03.2021, № 2756 від 25.03.2021, № 2795 від 31.03.2021, № 2848 від 16.04.2021, №2936 від 14.05.2021, № 2965 від 20.05.2021, № 3014 від 31.05.2021 (а.с.69-85). Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків, станом на 31.12.2020 року заборгованість ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» на користь ТзОВ "Західстан" становить 127924,55 грн. (а.с. 32). Також після підписання акту звірки взаємних розрахунків відповідач перерахував позивачу 43470,00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2685 від 05.03.2021 року, №2756 від 25.03.2021 року, №2795 від 31.03.2021 року, № 2848 від 16.04.2021 року, № 2936 від 14.05.2021 року, № 2965 від 20.05.2021 року та №3014 від 31.05.2021 року (а.с.86-92). В матеріалах судової справи відсутні докази про оплату відповідачем заборгованості за договором купівлі-продажу №06/20-01 від 01.06.2020 року (з наступними змінами та доповненнями) в сумі 84454,55 грн. В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією за № 07/21-01 від 01.07.2021 року, в якій просив у 7-ми денний термін погасити борг в сумі 84454,55 грн. та попередив, що у разі незадоволення цієї претензії буде змушений звернутись до господарського суду (а.с.33-35). Відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). В силу положень частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу №06/20-01 від 01.06.2020 року (з наступними змінами та доповненнями) відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 362084,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах судової справи видатковими накладними. Однак, відповідач в повному обсязі не оплатив отриманий товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 84454,55 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав. Аналіз вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи підтверджують обгрунтованість висноку суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» на користь ТзОВ «Західстан» 84454,55 грн. основного боргу. Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати отриманого товару, визначені п. 2.3 договору №06/20-01 від 01.06.2020 року та п.2.3 додаткової угоди № 1 від 01.11.2020 року, позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2971,04 грн. та 11755,81 грн. інфляційних втрат за період з 19.07.2020 року по 21.07.2021 року. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення даних позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 2971,04 грн. та 11755,81 грн. інфляційних втрат за визначений позивачем період. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 5943,60 грн. штрафних санкцій за обліковою ставкою НБУ суд враховує таке. Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони не передбачили в умовах договору №06/20-01 від 01.06.2020 року (з наступними змінами та доповненнями) можливість сплати штрафних санкцій за обліковою ставкою НБУ та не визначали їх розмір. Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України, на яку посилався скаржник, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 908/1501/18. Відтак, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за обліковою ставкою НБУ у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом. Твердження скаржника про те, що позивач не довів наявності у ДП «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» заборгованості за спірним договором не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та спростовуються вищеописаними обставинами. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року у справі №909/724/21. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись, ст.ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод якісних бетонів» Компанії з обмеженою відповідальністю «Екстрар Холдінг Лімітед» за №19/10-21 від 19.10.2021 року (вх. № 01-05/3546/21 від 25.10.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.09.2021 року у справі №909/724/21 без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua. Головуючий суддя О.В. Зварич Суддя В.М. Гриців Суддя І.Б. Малех