Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 918/335/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2022 року Справа № 918/335/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Юрчук М.І. , суддя Демидюк О.О. секретар судового засідання Соколовська О.В. за участю представників: позивача - адвокат Доброгорський О.В. відповідача - не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21 (повний текст складено 27.09.2021, суддя Н. Церковна) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК"Дніпромлин" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" про стягнення в сумі 2 213 034, 69 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" 1 976 433,66 грн з яких: 1 577 340,21 грн основний борг; 75 881,35 грн пеня; 60 026,07 грн 10% річних; 26585,000 грн. інфляційні втрати; 236 601,03 грн штраф. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" 33 195,52 грн судового збору. В решті позову відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що ТОВ "Терлич", отримавши від ТОВ "ДМК "Дніпромлин" товар на загальну суму 3 172 540,21 грн, своєчасно розрахунків за нього в повному обсязі не провів, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1 577 340,21 грн, яка підлягає задоволенню. Місцевим господарським судом встановлено, що розмір штрафу, нарахованого на підставі п. 6.4 Договору, становить 473 202,06 грн; загальний розмір 10% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та п. 6.6 Договору, становить 60 026,07 грн; розмір інфляційних втрат складає 26 585,00 грн. Суд першої інстанції, беручи до уваги виконання відповідачем часткового зобов`язання з поставки товару, визнав за справедливе зменшити заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафу 473 202,06 грн на 50%. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить зменшити розмір штрафу з 236 601,03 грн та визначити його в розмірі 1 000,00 грн. Скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" 236 601,03 грн штрафу та 33 195,52 грн судового збору і в цій частині прийняти нове рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" 1000,00 грн штрафу та 29 661,50 грн судового збору, а в задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" в частині стягнення штрафу - відмовити. Апеляційну скаргу розглянути за участю представника ТОВ "Терлич". Відшкодувати судові витрати. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що штраф в розмірі 236 601,03 є несправедливим і недобросовісним, є непомірним тягарем для відповідача і джерелом невиправданих додаткових прибутків позивача. На думку скаржника, добросовісним є штраф в розмірі 1000,00 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Терлич" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21 залишено без руху. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору у розмірі 5323,53 грн 11.11.2021 до Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 про залишення апеляційної скарги без руху надійшло клопотання про усунення недоліків до якої додано квитанцію про сплату судового збору. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (з урахуванням ухвали суду від 09.12.2021) відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21. Розгляд апеляційної скарги призначений на 18.01.2022. 06.12.2021 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. В судове засідання представник відповідача не з`явився. Однак, 18.01.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із наявністю у представника відповідача ознак гострого респіраторного захворювання. Зазначає, що не подане клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції у зв`язку із неможливістю дотримання порядку і строків, передбачених ст. 197 ГПК України. Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Враховуючи, що позивач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні. Також позивачем викладено свої доводи та міркування шляхом подання апеляційної скарги. Крім того, ухвалою суду від 15.11.2021 явка представників сторін в судове засідання 18.01.2022 не визнавалася обов`язковою. Крім того, підстави відкладення розгляду справи, наведені в клопотанні, не підтверджені жодними доказами. Отже, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у справі №918/335/21 за відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. В прохальній частині апеляційної скарги скаржник оскаржує рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21 лише в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" 236 601,03 грн штрафу та 33 195,52 грн судового збору. Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу в межах її доводів та вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК "Дніпромлин" 236 601,03 грн штрафу та 33 195,52 грн судового збору Колегія суддів, заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 02.11.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "ДМК "ДНІПРОМЛИН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРЛИЧ" укладено Договір поставки №17 борошна пшеничного вищого сорту (далі - Договір) (а.с.9-10, т.1). Згідно з умовами Договору позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідача товар (партію товару), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити такий товар. Відповідно до п.1.5 Договору датою поставки вважається дата передачі постачальником (позивачем) товару покупцю (відповідачу), що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін накладною на товар (товарно- транспортною накладною або видатковою накладною) (а.с.12-53, т.1). Згідно з видатковими накладними в період з 01.12.2020 до 18.12.2020 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 3 172 540,21 грн. Відповідно до п. 5.4 Договору оплата за товар здійснюється відповідачем протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту передачі позивачем відповідачу кожної окремої партії товару. Зважаючи на вищевказані пункти договору, заплатити за товар, поставлений у період по 18.12.2020, відповідач мав до 08.01.2021. В період з 17.12.2020 до 23.04.2021 відповідач в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар сплатив 1 595 200,00 грн (а.с.73-96, т.1). Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "Терлич" перед позивачем на момент звернення до суду становить 1 577 340,21 грн. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п.6.4 Договору у випадку порушення покупцем (відповідачем) строків оплати за товар на 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару. Судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача зі строком прострочення більше 10 календарних днів становить 1 577 340,21 грн. Отже, розмір штрафу, нарахованого на підставі п.6.4 Договору, становить 473 202,06 грн. Розрахунок штрафу відповідачем не оспорюється. У відзиві на позовну заяву від 02.06.2021 №393 (а.с. 107-112, т.1) відповідач просить суд зменшити штраф, оскільки його розмір значно перевищує збитки позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, беручи до уваги виконання відповідачем часткового зобов`язання з поставки товару, про зменшення на 50 %, заявленого до стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.4 Договору. Розміру штрафу 473 202,06 грн / 50% = 236 601,03 грн. Із таким зменшенням розміру штрафних санкцій погоджується апеляційний господарський суд, враховуючи наступне. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20. Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17. Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (пункт 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20). Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20). При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19). Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19). У справі, яка переглядається, відповідачем здійснено частково зобов`язання з поставки товару, а саме здійснена часткова оплата за поставлений товар. Судом встановлено, що сума основного боргу становить 1 577 340,21 грн, а розмір штрафу у даній справі - 473 202,06 грн. Водночас, позивачем до стягнення заявлено до стягнення пеню в розмірі 75 881,35 грн, 10% річних в розмірі 60026,07 грн та інфляційні втрати в розмірі 26585,00 грн. Розмір штрафу, заявлений позивачем до стягнення, складає 30% від суми основного боргу, тобто є значним. А тому керуючись принципом розумності та справедливості, а також виконання відповідачем частково зобов`язання з поставки товару, колегія суддів вважає, що підлягає зменшенню заявлений до стягнення з відповідача розмір штрафу 473 202,06 грн на 50% (473 202,06 грн / 50% = 236 601,03 грн). Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України. Колегія суддів вважає, що зменшення штрафу до 1000,00 грн не сумісний з принципом розумності та справедливості. Крім того, таке зменшення нівелює компенсаційний характер штрафних санкцій. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повній сумі, оскільки позивачем було заявлено правомірні вимоги про стягнення пені та штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат. Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.09.2021 у справі №918/335/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №918/335/21 повернути до господарського суду Рівненської області. Повний текст постанови складений "20" січня 2022 р. Головуючий суддя Савченко Г.І. Суддя Юрчук М.І. Суддя Демидюк О.О.