Постанова 4872 № 916/3390/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3390/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І., суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання: Бебик М.А. за участю представників сторін: від прокурора Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, дата видачі : 21.12.20; від позивача не з`явився; від відповідача Бут І.О., ордер № 1110472, дата видачі: 20.01.22. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від „10 листопада 2021р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 916/3390/21 за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» про стягнення 1 975 115,15грн.,- головуючий суддя: Погребна К.Ф. місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 20.01.2022 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс», в якому просив стягнути з останнього безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 1 975 115,15грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Євро Сервіс» з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю площею 3,6145 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26 (кадастровий номер земельної ділянки 5110137300:06:001:0028) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, а також без плати за землю в передбаченому законодавством розмірі. Одночасно Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в порядку ст. ст. 136-139 ГПК України подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт в межах заявленої суми 1 975 115,15 грн. на грошові кошти, що обліковуються на належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» рахунках в установах банків або інших кредитно-фінансових установах; накласти арешт на нерухоме майно загальною площею 6000,8 кв.м., розташоване за адресою: вул. Миколи Боровського, будинок 26, м. Одеси та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс». Зазначена заява обґрунтована тим, що підставою для звернення прокурора з позовом до суду і заявою є ухилення відповідача від оформлення протягом тривалого часу речового права на земельну ділянку в тому числі з метою уникнення сплати за землю. Прокурор вказує, що право власності ТОВ «Євро Сервіс» на нерухоме майно загальною площею 6000.8 кв.м. за адресою: вул. Миколи Боровського, будинок 26, м.Одеси, та, відповідно, й право користування земельною ділянкою за аналогічною адресою площею 3,6145 га з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, набуто 07.07.2016. Таким чином, обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою у ТОВ «Євро Сервіс» з`явився саме з цієї дати. Одеською міською радою повідомлялось неодноразово відповідача про необхідність оформлення речового права на земельну ділянку в листах від 04.09.2017 №01-18/1494-09-01, 19.05.2020 №01-13/1585 04.01.2021 №01- 18/1494-09-01, в тому числі про те, що користування землею є платним, надсилалась вимога про сплату безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою під будівлями та спорудами Товариства в листі від 18.11.2020 за вих.№01-13/4672. При цьому, ТОВ «Євро Сервіс» спочатку з посиланням на п.4 ст.297.1 ПК України повністю заперечується його обов`язок зі сплати коштів за користування земельною ділянкою (лист від 21.08.2020 вих.3/21-08), в подальшому допускається виключно за площу 0,6021 га, з огляду на те, що інша частина нерухомості передана ним у користування іншим суб`єктам господарювання (лист від 23.09.2021 №1/23-09). Таким чином, прокурор вважає, що оскільки відповідачем заперечується факт необхідності сплати за земельну ділянку в розрахованому Одеською міською радою розмірі на підставі сформованої земельної ділянки площею 3,6145 га (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028), на якій розташоване нерухоме майно, належне на праві власності ТОВ «Євро Сервіс» зазначене свідчить про ймовірність ухилення у разі задоволення позовних вимог прокурора від сплати безпідставно збережених коштів в належному розмірі. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову за вх. № 2-1363/21 від 08.11.2021 року по справі №916/3390/21. Ухвала мотивована тим, що заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, а також не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Виконувач обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 у справі №916/3390/21 та ухвалити рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги прокурор вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом. Крім того, позовні вимоги у цій справі спрямовані на захист порушених прав держави щодо отримання належних до сплати згідно закону коштів за користування земельною ділянкою, що належать державі. Застосчування судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту, на думку прокурора забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки накладення арешту на кошти відповідача в межах суми стягнення у цій справі є заходом, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позовної заяви. Такий захід забезпечення позову з одного боку не призведе ло перешкоджання господарської діяльності ТОВ «Євро Сервіс», а з іншого зможе забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви. Крім того, ціна позову є значною. Тому у разі, якщо грошових коштів буде недостатньо для забезпечення позову, саме за рахунок нерухомого майна відповідача має бути забезпечено виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь Одеської міської ради. Тобто, припущення прокурора щодо можливогго ухилення відповідача від виконання судового рішення та неможливості у звязку із цим забезпечення ефективного захисту порушених інтересів держави є обгрунтованим. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що судом безпідставно відхилено докази, надані прокуратурою, що призвело до передчасного прийняття рішення про відмову у задволенні заяви прокурора про забезпечення позову. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 клопотання Виконувача обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Виконувачу обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконувача обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від „10 листопада 2021р. у справі № 916/3390/21. 19.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 у справі №916/3390/21. У судовому засіданні 20.01.2022 прокурор підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Враховуючи, що явка сторін не визвалась обов`язковою, судова колегія вважає, за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011). Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Колегія суддів, звертає увагу на тє, що предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру, а саме: вимога про стягнення з відповідача на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 1 975 115,15грн. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19. Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред`явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 у справі №916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі №914/2353/20. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: -розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; -забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; -наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; -імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19. Колегія суддів зазначає, що зі змісту заяви поданої прокурором вбачається, що останній припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав ухилення відповідача від оформлення протягом тривалого часу речового права на земельну ділянку, а також як він вважає, заперечення відповідачем факту необхідності сплати за земельну ділянку в розрахованому Одеською міською радою розмірі на підставі сформованої земельної ділянки площею 3,6145 га, на якій розташоване нерухоме майно, належне на праві власності ТОВ «Євро Сервіс». Між тим апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову від 10.11.2021 відсутні та прокурором до суду першої інстанції разом з заявою про вжиття заходів забезпечення позову не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" перебуває у незадовільному фінансовому стані, має невиконані безспірні зобов`язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності шляхом стягнення цих коштів, або здійснює підготовку до вчинення таких дій, відтак всі доводи заяви прокурора про забезпечення позову щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях. Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19. Колегія суддів зауважує на тому, що до заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було додано жодного документу, окрім платіжного доручення про сплату судового збору. Посилання апелянта на не укладання відповідачем договору оренди стосуються обґрунтування підстав позову, тобто суті позовних вимог, та жодним чином не свідчать про необхідність забезпечення позову, оскільки сам факт наявності між сторонами судового спору не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19. Доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував необхідності забезпечення ефективності захисту порушених інтересів держави, які полягають не лише в утрудненні виконання майбутнього судового рішення, а також і в уникненні потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом, колегією суддів оцінюються критично, оскільки питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав у зв`язку з неможливістю позивача захистити їх в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, підлягає дослідженню у немайнових спорах, у той час як у даній справі прокурором заявлено виключно вимоги майнового характеру. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18. Враховуючи викладене, оцінивши доводи прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про те, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову у справі №916/3390/21. З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 10.11.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №916/3390/21 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта суд апеляційної інстанції не вбачає. В зв`язку з тим, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 року по справі №916/3390/21 залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2022р. Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя В.М. Головей Суддя Я.Ф. Савицький