LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4872916/3583/20

від 19.01.2022 ·

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3583/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф. при секретарі судового засідання Полінецькій В.С. за участю представника від позивача за первісним позовом адвоката Гайдаржия А.В. за свідоцтвом №832 від 15.03.2013 та ордером № ВЕ1044998 від 17.09.2021, /інші учасники справи повідомлялись про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалами суду від 01,15.11 та 02.12.2021 електронною поштою (див. роздруківки від відповідних дат), але в судове засідання, не прибули/, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,СПМК-17 на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021, прийняте о 12:38:00 суддею Лічманом Л.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 14.04.2021 у справі № 916/3583/20 за позовом Приватного акціонерного товариства ,,СПЕЦІАЛІЗОВАНА ФІРМА ,,МИСФА до відповідачів: 1) Приватного підприємства ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ; 2) скаржника про стягнення 600 000,00 грн. та солідарне стягнення 1 576 409,59 грн., та за зустрічним позовом скаржника до Приватного акціонерного товариства ,,СПЕЦІАЛІЗОВАНА ФІРМА ,,МИСФА про визнання договору недійсним, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство ,,СПЕЦІАЛІЗОВАНА ФІРМА ,,МИСФА (далі ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (далі ПП) ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) ,,СПМК-17, в якому просило суд стягнути з першого 600 000 грн. заборгованості за договором оренди від 01.06.2018, з яких 450 000 грн. основного боргу та 150 000 грн. неустойки, а також стягнути солідарно з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ та ТОВ ,,СПМК-17 1 576 409,59 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди від 01.05.2019, з яких 1 200 000 грн. основного боргу, 136 409,59 грн. пені та 240 000,00 грн. штрафу. В обґрунтування заявлених позовних вимог ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА послалось на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань за договорами оренди та договором поруки від 27.06.2019. В свою чергу, ТОВ ,,СПМК-17 звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА про визнання недійсним договору поруки від 27.06.2019, укладеного між ТОВ ,,СПМК-17 та ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА. В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ "СПМК-17" послалось на те, що укладаючи договір поруки від 27.06.2019, директор ТОВ "СПМК-17" діяв з перевищенням повноважень, визначених статутом, оскільки без згоди загальних зборів мав право на укладання договору на суму не більшу, ніж 500 000 грн., про що ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА знало, тому що договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту, а, отже, на думку ТОВ "СПМК-17", контрагенти обізнані про його зміст, зокрема у частині повноважень представника. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 первісний позов задоволено частково та стягнуто з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ на користь ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА 450 000 грн. боргу по орендній платі за договором оренди від 01.06.2018 та 6 750 грн. судового збору, а також стягнуто солідарно з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ та ТОВ ,,СПМК-17 на користь позивача 1 200 000 грн. боргу з орендної плати за договором оренди від 01.05.2019, 135 977,98 грн. пені та 240 000 грн. штрафу. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТОВ ,,СПМК-17 відмовлено. Розглянувши первісний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт існування простроченої заборгованості щодо сплати орендної плати за Договором від 01.06.2018, а відтак і наявність підстав для її стягнення, водночас відмовив в частині стягнення з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ неустойки в розмірі 150 000 грн., оскільки позивачем не конкретизовано вид неустойки, не вказано період її нарахування та місяць прострочення. Приймаючи рішення щодо солідарного стягнення заборгованості за договором від 01.05.2019 з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ та ТОВ "СПМК-17", місцевий господарський суд виходив з встановлення факту неналежного виконання першим зобов`язань за цим договором щодо своєчасної сплати оренди, а також прийняв до уваги той факт, що зобов`язання за вказаним договором було забезпечено договором поруки від 27.06.2019, укладеним між ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА та ТОВ "СПМК-17". Крім того, судом встановлено наявність підстав для стягнення з відповідачів штрафу та пені, однак перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені судом встановлено наявність в ньому арифметичної помилки, у зв`язку з чим відмовлено у стягненні пені у сумі 431,61 грн. Щодо зустрічного позову, то у його задоволенні судом першої інстанції відмовлено з огляду на те, що ТОВ "СПМК-17" не представило належних доказів того, що договір поруки відноситься до угод, укладенню яких згідно з його статутом має передувати рішення загальних зборів, а отже директор ТОВ "СПМК-17" не був обмежений у представництві юридичної особи. При цьому, судом зазначено, що ст. 241 ЦК України застосовується лише в разі перевищення представником обсягу наявних у нього повноважень, однак у рамках провадження у цій справі обставини відносно перевищення директором ТОВ «СПМК-17» ОСОБА_1 повноважень судом не встановлено, тому оспорюваний правочин на предмет його подальшого схвалення дослідженню не підлягає. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ТОВ ,,СПМК-17 звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, при невірному тлумаченні положень статуту ТОВ ,,СПМК-17, а також з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного, зокрема судом першої інстанції не враховано доводів ТОВ ,,СПМК-17 стосовно того, що оскаржуваний договір поруки укладений директором товариства з перевищенням повноважень та порушує його майнові права та інтереси. Скаржник відзначає, що в преамбулі спірного договору поруки вказано, що стороною за договором є ТОВ ,,СПМК-17 в особі директора, який діє на підставі Статуту, яким визначено повноваження директора товариства до яких, зокрема відноситься право приймати рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів та інших угод) на суму, що є нижчою або дорівнює 500 000 грн., за винятком тих правочинів (договорів та інших угод), прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання по яким відноситься до компетенції загальних зборів. Разом з цим, як вважає апелянт, тлумачення суду першої інстанції вказаних положень Статуту не відповідають його фактичному змісту. Також, на переконання апелянта, судом першої інстанції не враховано доводи, що перелік та обсяг повноважень директора визначається та міститься не у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у Статуті товариства. Саме тому, як вважає скаржник, у преамбулі договору поруки зазначено, що договір укладено директором товариства діючого на підставі Статуту, отже ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА мало бути обізнаним про наявність обмежень. На думку апелянта, директор ТОВ ,,СПМК-17 укладаючи договір поруки загальна сума зобов`язань за яким складає 1 800 000 грн. (без урахування штрафних санкцій, які також можуть застосовуватись до поручителя) перевищив свої повноваження, оскільки мав право укладати договори на суму не більше ніж 500 000 грн. Апелянт стверджує, що директор ТОВ ,,СПМК-17 уклав договір поруки на власний розсуд, не повідомивши про це учасника товариства, питання щодо укладення договору поруки з відповідачем не приймалось та не виносилось на розгляд учасника товариства. При цьому, як вважає скаржник, зобов`язання за спірним договором поруки є значними, саме тому у Статуті встановлено обмеження повноважень директора на укладення відповідних договорів, зобов`язання за якими перевищують 500 000 грн. Крім того, апелянт зауважує, що відповідно до Статуту товариство має право укладати від свого імені будь-які правочини, якщо це не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Згідно з Статутом вищим органом управління товариства є загальні збори учасників товариства (учасник). Виконавчий орган товариства є колегіальним. Назвою колегіального виконавчого органу є дирекція, а його голови директор. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства від імені учасників здійснюють загальні збори учасників (учасник). Натомість, як стверджує апелянт, учасником ТОВ ,,СПМК-17 не приймалось жодних рішень а ні про надання згоди на укладення спірного договору поруки, а ні про схвалення вказаного договору, оплата за вказаним договором також здійснювалась без відповідної згоди та без відома учасника товариства. Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він довідався про судове засідання лише 19.01.2022, а 17.01.2022 розірвав договір про надання правничої допомоги зі своїм представником, колегією суддів не задоволено, оскільки зазначені обставини не підтверджено документально, а подальше відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки це спричинить порушення розумного строку розгляду апеляційної скарги, який вже перебуває за межами строку, встановленого ст. 273 ГПК України. Крім того, враховуючи той факт, що апеляційну скаргу було подано саме ТОВ "СПМК-17", колегія вважає, що воно мало можливість слідкувати за допомогою відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за призначенням справи до розгляду, а відповідно до рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, і зобов`язане було вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження. Колегія суддів вважає, що скаржник мав достатньо часу на вчинення необхідних для належного захисту своїх прав процесуальних дій і судом жодним чином не було обмежено це його право, навпаки розгляд справи судом неодноразово відкладався для надання йому можливості це зробити. Таку ж правову позицію було викладено в постанові Верховного суду від 21.02.2018 року у справі № 2103/490/2012, в якій зазначено, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом стверджує про те, що підстави для визнання недійсним договору поруки відсутні, оскільки статут ТОВ "СПМК-17" не забороняє директору самостійно укладати угоди на суму, що є більшою за 500 000 грн. на що суд першої інстанції аргументовано звернув уваги в оскаржуваному рішенні, а відтак підстав для його скасування в частині відмови у задоволенні зустрічного позову відсутні. Крім того, ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що апеляційна скарги не містить доводів щодо незаконності рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення первісного позову. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у частині солідарного стягнення ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ та ТОВ "СПМК-17" на користь ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА боргу за орендною платою, пені та штрафу, відмови у задоволенні зустрічного позову та розподілу судових витрат скасовано; прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в частині солідарного стягнення з ТОВ "СПМК-17" 1 575 977,98 грн. боргу та задоволено зустрічну позовну вимогу про визнання недійсним договору поруки від 27.06.2019, укладеного між ТОВ "СПМК-17" та ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА.В решті рішення залишено без змін та викладено його резолютивну частину в наступній редакції: позов ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА задовольнити частково; стягнути з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ на користь ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА 450 000 грн. боргу з орендної плати за договором оренди від 01.06.2018; 1 200 000 грн. боргу з орендної плати за договором оренди від 01.05.2019; 135 977,98 грн. пені; 240 000 грн. штрафу; стягнути з ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ на користь ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА 30 389,66 грн. судового збору за подання позовної заяви; визнати недійсним договір поруки від 27.06.2019, укладений між ТОВ "СПМК-17" та ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА; стягнути з ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА на користь ТОВ "СПМК-17" 2 270 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнути ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА на користь ТОВ "СПМК-17" 15 224,83 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Приймаючи відповідну постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що директором ТОВ "СПМК-17" перевищено повноваження під час укладення договору поруки від 27.06.2019, що є підставою для визнання його недійсним. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом подав касаційну скаргу, яка постановою Верховного Суду від 30.09.2021 задоволена частково, а постанова Південно - західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 915/3583/20 скасована та передана на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду. Верховним Судом зазначено, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема за встановленням обставин перевищення повноважень директором ТОВ «СПМК-17» під час укладення договору поруки не досліджено поведінку (дії) ТОВ "СПМК-17", які останнє вчиняло/не вчиняло до звернення з вимогою про визнання договору недійсним з підстави перевищення повноважень своїм керівником, чи не суперечать такі дії його попередній поведінці і чи є така поведінка добросовісною. Зазначена вище справа 26.10.2021 отримана Південно-західним апеляційним господарським судом та передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснень на неї, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2018 та 01.05.2019 між Публічним акціонерним товариством "CФ "МИСФА" (орендодавець) та ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ (орендар) укладено договори оренди зі строком дії відповідно до 30.04.2019 (далі - Договір 1) та до 30.04.2020 (Договір 2), відповідно до умов яких орендодавець зобов`язується передати орендарю у строкове платне користування майно згідно до схеми, розташоване за адресою: пр.Миру, 18 в смт. Воскресенське Жовтневого району Миколаївської області (об`єкт оренди), а орендар зобов`язується вносити орендну плату згідно з цими договорами та виконувати інші обов`язки, передбачені ними. Характеристика об`єкта оренди, що надається орендодавцем, наведена в додатку 1 до договорів (пункт 1.1 Договорів 1, 2). Умовами договорів передбачено, що: Об`єкт оренди належить орендодавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Воскресенської селищної ради 07.05.2001, внесеного в реєстраційну книгу за № 7 (пункт 1.2 Договорів 1, 2). Орендна плата є фіксованою та складає 150 000 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 20% 25 000,00 грн. (пункт 2.1 Договорів 1, 2). Орендна плата сплачується щомісяця у формі попередньої оплати (пункт 2.2 Договорів 1, 2). Обов`язок здійснення орендної плати виникає з моменту набрання чинності цим договором і діє до фактичного повернення об`єкта оренди орендодавцеві (пункт 2.3 Договорів 1, 2). Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі, до 10 числа місяця, за який здійснюється орендна плата (пункт 2.4 Договорів 1, 2). Орендодавець має право: вимагати від орендаря здійснення орендної плати у розмірі та у строки, передбачені цим договором, а також виконання інших обов`язків, передбачених цим договором (пункт 4.2.1 Договорів 1, 2). Орендар зобов`язаний: своєчасно здійснювати орендну плату (пункт 4.3.1 Договорів 1, 2). У разі прострочення сплати орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У такому ж розмірі та порядку орендар сплачує пеню за прострочення платежів, передбачених розділом 5 цього Договору (пункт 5.1 Договорів 1, 2). У разі нездійснення платежів за оренду за два або більше місяців підряд, орендар окрім пені, передбаченої пунктом 5.1 цього договору, сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за ці місяці (пункт 5.2 Договорів 1, 2). Додатками № 1 до Договорів 1, 2 є план-схеми об`єкту оренди. Актами приймання-передачі від 01.06.2018 до Договору 1 та від 01.05.2019 до Договору 2 оформлено фактичну передачу майна в оренду. Додатковими угодами від 06.06.2019 та від 30.09.2019 до Договору 2 змінено реквізити сторін та назву орендодавця на ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА. 27.06.2019 між ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА (кредитор) та ТОВ "СПМК-17" (поручитель) та укладено договір поруки (далі Договір поруки), відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ (боржник) щодо оренди за Договором 2 (Основний договір, пункт 1.1 Договору поруки). Договором передбачено, що: У разі порушення боржником обов`язку за Основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.2 Договору поруки). Строк Основного договору становить не довше 30.04.2020 (пункт 2.2 Договору поруки). Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми у розмірі 150000 грн на місяць, в т.ч. ПДВ 20% 25 000 грн. (пункт 3.1 Договору поруки). Поручитель також відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату процентів, неустойки (штрафу, пені) за Основним договором у такому ж обсязі, як і боржник (пункт 3.2 Договору поруки). У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов`язку за Основним договором, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (пункт 4.1 Договору поруки). До поручителя, який виконав обов`язок за Основним договором, переходять усі права кредитора щодо цього обов`язку за Основним договором, в т.ч. й ті, що забезпечували його виконання (пункт 4.3 Договору поруки). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (пункт 6.1 Договору поруки). Договори 1 та 2, додатки до них, додаткові угоди до Договору 2, Договір поруки, акти приймання-передачі підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів. Договір поруки від 27.06.2019 укладено від імені ТОВ "СПМК-17" директором Амірханяном А.Х., який діє на підставі Статуту. Звертаючись з первісним позовом до суду першої інстанції, ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА послалось на невиконання ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ умов Договору 1 в частині внесення орендної плати станом на 30.04.2019 та неналежне виконання ПП ,,ПІВДЕНЬДОРТЕХ та ТОВ ,,СПМК-17 умов Договору 2 та Договору поруки в частині внесення орендної плати за період з вересня 2019 по квітень 2020, а також прострочення здійснених оплат. В той же час, ТОВ ,,СПМК-17 у зустрічному позові посилається на те, що директор товариства перевищив свої повноваження укладаючи договір поруки. Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову, при цьому доводи апеляційної скарги зводяться лише щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним з моменту вчинення Договору поруки від 27.06.2019. Приписами ч. 1, 2 ст. 16, ст. 202, ч. 1 - 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частина 1 ст. 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Отже, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості, зокрема, про органи управління товариством, їх компетенцію. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Спірний договір поруки від 27.06.2019, укладений від імені ТОВ "СПМК-17" директором Амірханяном А.Х., містить посилання на те, що вказана особа, діє на підставі статуту товариства. Відповідно до пункту 10.3 статуту ТОВ "СПМК-17" директор має наступні повноваження, зокрема: приймати рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів та інших угод) на суму, що є нижчою або дорівнює 500 000,00 грн., за винятком тих правочинів (договорів та інших угод), прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання по яким відноситься до компетенції загальних зборів. Наведеними положеннями статуту ТОВ "СПМК-17" підтверджується обмеження повноважень директора товариства щодо вчинення правочинів, сума на момент укладення яких перевищує 500 000,00 грн. Загальна сума орендної плати договору оренди, за виконання обов`язків за яким поручилося ТОВ "СПМК-17" у договорі від 27.06.2019, складає 1 800 000 грн. Отже, ОСОБА_1 , який від імені ТОВ "СПМК-17" підписував договір, не мав права на його укладення від імені ТОВ "СПМК-17" без відповідного рішення уповноваженого органу, оскільки повноваження директора Амірханяна А.Х., згідно зі статутом товариства обмежуються укладенням договорів від імені товариства на суму, що є нижчою або дорівнює 500 000,00 грн., що безпідставно не було враховано судом першої інстанції під час оцінки правовідносин сторін при прийнятті оскаржуваного рішення Проте, з огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину. Таким чином, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). З матеріалів справи вбачається, що преамбула договору поруки містить посилання на те, що Договір поруки від 27.06.2019 укладено ТОВ "СПМК-17" в особі директора Амірханяном А.Х., який діє на підставі Статуту. За таких обставин ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА був обізнаний про обмеження повноважень на вчинення відповідного правочину зі сторони ТОВ "СПМК-17". Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи №904/2178/18). З матеріалів справи, зокрема з банківських виписок /т.1, а.с.34,35/, вбачається, що на виконання умов договору поруки від 27.06.2019 ТОВ ,,СПМК 17 сплатило двома платежами ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА кошти у сумі 600 000 грн., зокрема у червні та у вересні 2019, що свідчить про вчинення дій по наступному схваленню оспорюваного правочину і виключає можливість визнання його недійсним, оскільки наступне схвалення правочину створює цивільні права та обов`язки з моменту його вчинення, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору поруки від 27.06.2019. При цьому, доводи апелянта про те, що учасником ТОВ ,,СПМК-17 не приймалось жодних рішень про здійснення оплати за вказаним договором, колегія суддів не приймає до уваги оскільки зі змісту норми ч.1 ст.241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину, схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину, що і мало місце в даному випадку. Колегією суддів також враховуються ті факти, що скаржником не було надано суду платіжних доручень про сплату коштів первісному позивачу для встановлення осіб, які їх підписали, а також результатів повної ревізії товариством своєї фінансово-господарської діяльності за 2019 рік, необхідність щорічного проведення якої встановлена п.12.6 Статуту, з висновками щодо необгрунтованного перерахування коштів. Крім того, директор товариства, який перевищив свої повноваження, чим, на думку скаржника, порушив права товариства та завдав йому шкоди своїми діями, продовжує обіймати зазначену посаду, що свідчить про відсутність у засновника підстав для його усунення від керівництва підприємством, а отже і про погодження ним дій директора Амірханяна А.Х. з укладання Договору поруки від 27.06.2019 та оплати за ним ПрАТ ,,СФ ,,МИСФА коштів у сумі 600 000 грн.. Будь-яких доводів щодо незаконності рішення в частині часткового задоволення первісного позову апелянтом не наведено, тому колегією враховуючи приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України щодо меж апеляційного перегляду, а також закріплений ст. 14 Кодексу принцип диспозитивності, перегляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку здійснено лише в межах вимог заявника апеляційної скарги. За таких обставин, рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у справі №916/3583/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ,,СПМК-17 без задоволення. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2021 у справі №916/3583/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,СПМК-17 без задоволення. Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 20.01.2022 о 10.00. Головуючий суддя Г.П. Разюк Суддя С.І. Колоколов Суддя Я.Ф. Савицький

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»